Тарту: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
 
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 45: Рядок 45:
|мер =
|мер =
}}
}}
'''Та́рту''' ({{lang-et|Tartu}}, [[Естонська мова#Діалекти|південноестонське наріччя]]: ''Tarto'', у [[1030]]—[[1224]] й у [[1893]]—[[1918]] '''Ю́р'їв''' {{lang-orv|Юрьѥвъ}}, {{lang-ua|Юр'їв}}; у [[1224]]—[[1893]] '''Дерпт''' {{lang-de|Dorpat, Dörpt}} також, іноді, '''Дорпат''', '''Тарбату'''<ref>In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu&nbsp;— from which both
'''Та́рту''' ({{lang-et|Tartu}}, [[Естонська мова#Діалекти|південноестонське наріччя]]: ''Tarto'', у [[1030]]—[[1224]]; у [[1224]]—[[1893]] '''Дерпт''' {{lang-de|Dorpat, Dörpt}} також, іноді, '''Дорпат''', '''Тарбату''' й у [[1893]]—[[1918]] '''Ю́р'їв''' {{lang-orv|Юрьѥвъ}}, {{lang-ua|Юр'їв}}<ref>In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu&nbsp;— from which both
the modern Estonian name of ''Tartu'' and the Germanic name of ''Dorpat'' derive: {{cite book |title=Resolute and Undertaking Characters |last=Batten |first=Alan Henry |authorlink= |year=1988 |publisher=Springer |location= |isbn=978-90-277-2652-0 |pages= |url=http://books.google.com/?id=kXSjxkg0rRgC&pg=PA13&dq=Tarbatu}}</ref>)&nbsp;— друге за величиною місто в [[Естонія|Естонії]], центр Південної Естонії. Тарту відоме як традиційний інтелектуальний центр Естонії: у Тарту міститься єдиний класичний університет&nbsp;— [[Тартуський університет]] ({{lang-et|Tartu Ülikool}}), заснований [[1632]] року та найстаріший театр в Естонії&nbsp;— ''Ванемуйне'' ({{lang-et|Vanemuine}}).
the modern Estonian name of ''Tartu'' and the Germanic name of ''Dorpat'' derive: {{cite book |title=Resolute and Undertaking Characters |last=Batten |first=Alan Henry |authorlink= |year=1988 |publisher=Springer |location= |isbn=978-90-277-2652-0 |pages= |url=http://books.google.com/?id=kXSjxkg0rRgC&pg=PA13&dq=Tarbatu}}</ref>)&nbsp;— друге за величиною місто в [[Естонія|Естонії]], центр Південної Естонії. Тарту відоме як традиційний інтелектуальний центр Естонії: у Тарту міститься єдиний класичний університет&nbsp;— [[Тартуський університет]] ({{lang-et|Tartu Ülikool}}), заснований [[1632]] року та найстаріший театр в Естонії&nbsp;— ''Ванемуйне'' ({{lang-et|Vanemuine}}).


== Історія ==
== Історія ==
Тарту відомий як поселення стародавньої людини<ref name=":0">Р. Пуллат, Э. Тарвел, «История города Тарту», Таллин, изд. «Ээсти раамат», 1980 г., стр.11</ref> з середини I тисячоліття н.&nbsp;е. (ймовірно у V—VI столітті)<ref name=":0"/> під назвою Тарбату<ref>In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu&nbsp;— from which both the modern Estonian name of ''Tartu'' and the Germanic name of ''Dorpat'' derive: {{книга|заглавие=Resolute and Undertaking Characters|год=1988|издательство=Springer|isbn=978-90-277-2652-0|ссылка=https://books.google.com/?id=kXSjxkg0rRgC&pg=PA13&dq=Tarbatu|язык=und|автор=Batten, Alan Henry}}</ref> (ест. ''tarvas''&nbsp;— «[[тур]], первісний бик»). У XI столітті дружина київського князя [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] приєднала частину земель естів до [[Київська Русь|Київської Русі]], князь заснував на цих землях місто Юр'їв (за своїм хрестильним ім'ям Юрій). Після [[Розпад Київської Русі|розпаду Київської Русі]] місто послідовно потрапляло під управління [[Новгородська республіка|Новгородської республіки]], [[Лівонський орден|Лівонського ордену]], [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], [[Швеція|Шведського королівства]], [[Російська імперія|Російської імперії]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] та Естонії, чим зумовлено різноманіття варіантів назв міста. У 1893 році місту повернено історичну назву Юр'їв ({{lang-ru|Юрьев}}); після здобуття Естонією незалежності в 1918&nbsp;р. воно отримує сучасну назву, що зберігалася і в радянський період.
Тарту відомий як поселення стародавньої людини<ref name=":0">Р. Пуллат, Э. Тарвел, «История города Тарту», Таллин, изд. «Ээсти раамат», 1980 г., стр.11</ref> з середини I тисячоліття н.&nbsp;е. (ймовірно у V—VI столітті)<ref name=":0"/> під назвою Тарбату<ref>In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu&nbsp;— from which both the modern Estonian name of ''Tartu'' and the Germanic name of ''Dorpat'' derive: {{книга-ру|заглавие=Resolute and Undertaking Characters|год=1988|издательство=Springer|isbn=978-90-277-2652-0|ссылка=https://books.google.com/?id=kXSjxkg0rRgC&pg=PA13&dq=Tarbatu|язык=und|автор=Batten, Alan Henry}}</ref> (ест. ''tarvas''&nbsp;— «[[тур]], первісний бик»). У XI столітті дружина київського князя [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] приєднала частину земель [[Ести|естів]] до [[Київська Русь|Київської Русі]], князь заснував на цих землях місто Юр'їв (за своїм хрестильним ім'ям Юрій). Після [[Розпад Київської Русі|розпаду Київської Русі]] місто послідовно потрапляло під управління [[Новгородська республіка|Новгородської республіки]], [[Лівонський орден|Лівонського ордену]], [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], [[Швеція|Шведського королівства]], [[Російська імперія|Російської імперії]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] та Естонії, чим зумовлено різноманіття варіантів назв міста. У 1893 році місту повернено історичну назву Юр'їв ({{lang-ru|Юрьев}}); після здобуття Естонією незалежності в 1918&nbsp;р. воно отримує сучасну назву, що зберігалася і в радянський період.


== Демографія ==
== Демографія ==
Рядок 152: Рядок 152:
[[Повість врем'яних літ]] пише про похід [[Великий князь Київський|київського князя]] [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] 1030 року: ''«В тому ж році пішов [[Ярослав]] на [[чудь]], і переміг їх, і поставив город Юр'їв».'' Ярослав Мудрий назвав городище Юр'їв згідно зі своїм християнським ім'ям. Це була перша згадка про Тарту у писемних джерелах.
[[Повість врем'яних літ]] пише про похід [[Великий князь Київський|київського князя]] [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]] 1030 року: ''«В тому ж році пішов [[Ярослав]] на [[чудь]], і переміг їх, і поставив город Юр'їв».'' Ярослав Мудрий назвав городище Юр'їв згідно зі своїм християнським ім'ям. Це була перша згадка про Тарту у писемних джерелах.


У середині ХІХ ст. в Дерптському університеті вчився, а згодом працював [[Бунге Олександр Андрійович]], ботанік, уродженець Києва.
У середині ХІХ ст. в Дерптському університеті навчався, а згодом працював [[Бунге Олександр Андрійович]], ботанік, уродженець Києва.
⚫
[[Файл:Косач_Михайло1.jpg|міні|Михайло Косач, 1903&nbsp;р.]]

'''Михайло Косач''', старший брат '''Лесі Українки,''' більш як 10 років проживав у Тарту&nbsp;— вчився, здобував освіту, працював. З [[1891]] року Михайло Косач вже навчався у [[Тартуський університет|Дерптському (Тартуському) університеті]]. Водночас захоплювався літературою (опублікував у галицьких [[часопис]]ах [[Новела|новели]] під псевдонімом Михайло Обачний), а також фотографією і [[Етнографія|етнографією]].
[[Косач Михайло Петрович|Михайло Косач]], старший брат [[Леся Українка|Лесі Українки]], більш як 10 років мешкав у Тарту&nbsp;— вчився, здобував освіту, працював. З [[1891]] року Михайло Косач вже навчався у [[Тартуський університет|Дерптському університеті]]. Водночас захоплювався літературою, опублікував у галицьких [[часопис]]ах [[Новела|новели]] під псевдонімом Михайло Обачний, а також фотографією та [[Етнографія|етнографією]].


[[1894]]&nbsp;р. Михайло успішно закінчив у [[Тартуський університет|Дерптському університеті]] математичне відділення, перевівся на фізичне і незабаром завершив освіту. Ще студентом працював асистентом фізичного кабінету, де готував і проводив досліди під керівництвом професора [[Голіцин Борис Борисович|Б.&nbsp;Б.&nbsp;Голіцина]], відомого вченого, згодом академіка, основоположника [[Сейсмологія|сейсмології]] як точної науки, винахідника [[сейсмограф]]а, першого президента Міжнародної сейсмічної асоціації.
[[1894]]&nbsp;р. Михайло успішно закінчив у [[Тартуський університет|Дерптському університеті]] математичне відділення, перевівся на фізичне і незабаром завершив освіту. Ще студентом працював асистентом фізичного кабінету, де готував і проводив досліди під керівництвом професора [[Голіцин Борис Борисович|Б.&nbsp;Б.&nbsp;Голіцина]], відомого вченого, згодом академіка, основоположника [[Сейсмологія|сейсмології]] як точної науки, винахідника [[сейсмограф]]а, першого президента Міжнародної сейсмічної асоціації.

⚫
[[Файл:Косач_Михайло1.jpg|ліворуч|міні|283x283пкс|Михайло Косач, 1903&nbsp;р.]]
Навесні [[1895]]&nbsp;р. захистив дисертацію з фізики на тему «Актиноелектричні явища». Викладав фізику та математику в Тартуській жіночій гімназії. Мав низку технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в [[Тарту]].
Навесні [[1895]]&nbsp;р. захистив дисертацію з фізики на тему «Актиноелектричні явища». Викладав фізику та математику в Тартуській жіночій гімназії. Мав низку технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в [[Тарту]].


Він вступив до Товариства Природознавців, на засіданні якого виголосив доповіді «Заломлення світла на межі двох одновісних кристалів» та «Спрощена форма машини Атвуда». Університетські колеги відзначали його високу лекторську майстерність.
Він вступив до Товариства Природознавців, на засіданні якого виголосив доповіді «Заломлення світла на межі двох одновісних кристалів» та «Спрощена форма машини Атвуда». Університетські колеги відзначали його високу лекторську майстерність.


Юріївський (Тартуський) університет для ознайомлення з газовими двигунами відрядив на кілька днів М. Косача до [[Кельн]]а.
Університет для ознайомлення з газовими двигунами відрядив на кілька днів М. Косача до [[Кельн]]а.


Працюючи [[асистент]]ом професора {{нп|Садовський Олександр Іванович|О.І.Садовського|ru|Садовский, Александр Иванович}}в Юріївському (Тартуському) університеті, брав безпосередню участь (був співавтором) в дослідах із виявлення [[Ефект Садовського|механічної обертової дії світла]] на кристалічну пластинку. У передмові до своєї статті професор Садовський зазначає:{{Цитата|''У підсумку я дозволю собі подякувати асистентові кафедри фізики в Юріївському Університеті М. П. Косачу, який допомагав мені в усіх моїх експериментальних спробах виявити очікувані явища. Як зацікавлення наукою, так і зацікавлення питанням, яке я опрацьовував, змусили його затратити на цю допомогу значно більше часу, ніж це вимагалося його безпосередніми обов'язками. Фізична Лабораторія Юріївського університету. Жовтень, 1898.''}} Теоретичні розрахунки майже через 40 років ([[1935]]&nbsp;р.) були підтверджені американським вченим Річардом Бетом (у виконанні цих дослідів його консультував [[Альберт Ейнштейн|А. Ейнштейн]]), і отримали назву [[ефект Садовського]].<ref>Михайло Косач (Михайло Обачний). Твори. Київ: Видавничий дім «Комора». 2017. ‒ C. 564—566.</ref>
Працюючи [[асистент]]ом професора {{нп|Садовський Олександр Іванович|О.І.Садовського|ru|Садовский, Александр Иванович}} брав безпосередню участь (був співавтором) в дослідах із виявлення [[Ефект Садовського|механічної обертової дії світла]] на кристалічну пластинку. У передмові до своєї статті професор Садовський зазначає:{{Цитата|''У підсумку я дозволю собі подякувати асистентові кафедри фізики в Юріївському Університеті М. П. Косачу, який допомагав мені в усіх моїх експериментальних спробах виявити очікувані явища. Як зацікавлення наукою, так і зацікавлення питанням, яке я опрацьовував, змусили його затратити на цю допомогу значно більше часу, ніж це вимагалося його безпосередніми обов'язками. Фізична Лабораторія Юріївського університету. Жовтень, 1898.''}} Теоретичні розрахунки майже через 40 років ([[1935]]&nbsp;р.) були підтверджені американським вченим Річардом Бетом (у виконанні цих дослідів його консультував [[Альберт Ейнштейн|А. Ейнштейн]]), і отримали назву [[ефект Садовського]].<ref>Михайло Косач (Михайло Обачний). Твори. Київ: Видавничий дім «Комора». 2017. ‒ C. 564—566.</ref>


'''Леся Українка.''' Повертаючись із Санкт-Петербурга в Україну наприкінці лютого 1900 року, Леся Українка відвідала Дерпт (Тарту). В той час там жив її брат Михайло Косач. Він був приват-доцентом Дерптського університету. Велике враження справила на поетесу багата університетська бібліотека. В книзі запису почесних гостей залишився автограф Лесі Українки. В бібліотеці зберігається і перше видання збірника віршів поетеси ''«Думи і мрії»''. Недовго гостювала Леся Українка у брата. Дні її перебування припали на Шевченківські дні. Українська ''«Громада»'' організувала традиційний вечір, який був присвячений великому пророку. На цьому вечорі поетеса прочитала кілька своїх віршів.
Повертаючись із Санкт-Петербурга в Україну наприкінці лютого 1900 року, [[Леся Українка]] відвідала Тарту, де мешкав її брат Михайло, що був приват-доцентом університету. Велике враження справила на поетесу багата університетська бібліотека. В книзі запису почесних гостей залишився автограф Лесі Українки. В бібліотеці зберігається і перше видання збірника віршів поетеси «[[Думи і мрії]]». Недовго гостювала Леся Українка у брата. Дні її перебування припали на Шевченківські дні. Українська «[[Громади (товариства)|Громада]]» організувала традиційний вечір, який був присвячений великому пророку. На цьому вечорі поетеса прочитала кілька своїх віршів. У листі до матері з Дерпта вона згадує про «домашні» знімки маленької братової доньки Євці, яку Михайло фотографував сам.


У Дерпті [[Косач-Кривинюк Ольга Петрівна|Ольга Косач]] ([[Дошлюбне та шлюбне прізвище|в шлюбі]] Косач-Кривинюк), молодша сестра Михайла та Лесі, була в кінці 1900-го&nbsp;— на початку 1901-го, а роком раніше, повертаючись із Петербурга, у брата й зовиці гостювала Леся. До речі, в листі до матері з Дерпта вона згадує про «домашні» знімки маленької братової доньки Євці, яку Михайло фотографував сам.
У Дерпті [[Косач-Кривинюк Ольга Петрівна|Ольга Косач]], молодша сестра Михайла та Лесі, була в кінці 1900-го&nbsp;— на початку 1901-го.


В пам'ять про відвідини естонської землі на фасаді тартуського будинку, де зупинялась Леся Українка, Посольство України в Естонській Республіці ''25 лютого 2001 року'' відкрило меморіальну дошку (https://vsesvit.miok.lviv.ua/news/12).
В пам'ять про відвідини естонської землі на фасаді тартуського будинку, де зупинялась Леся Українка, Посольство України в Естонській Республіці 25 лютого 2001 року відкрило меморіальну дошку<ref>https://vsesvit.miok.lviv.ua/news/12</ref>.


== Відомі люди ==
== Відомі люди ==

Поточна версія на 01:14, 25 вересня 2024

Тарту
Tartu
Герб
Герб Тарту
Основні дані
58°23′00″ пн. ш. 26°43′00″ сх. д. / 58.38333° пн. ш. 26.71667° сх. д. / 58.38333; 26.71667Координати: 58°23′00″ пн. ш. 26°43′00″ сх. д. / 58.38333° пн. ш. 26.71667° сх. д. / 58.38333; 26.71667
Країна Естонія
Адмінодиниця Тарту[2]
Столиця для Дерптське єпископство, Юріївський повіт, Тартумаа і Тарту
Засновано 1262
Площа 38,8 км²
Населення ▼ 95 074 (2012)[1]
Висота НРМ 79 м
Водойма Емайигі
Назва мешканців італ. tartuensi
Міста-побратими Кутаїсі (31 травня 2017)[3][4][…]
Часовий пояс UTC+2 і DAZD
Номери автомобілів T
GeoNames 588335
OSM r2153396  ·R
Поштові індекси 50050–51111
Міська влада
Вебсайт tartu.ee
Мапа
Мапа
CMNS: Тарту у Вікісховищі

Та́рту (ест. Tartu, південноестонське наріччя: Tarto, у 1030—1224; у 1224—1893 Дерпт нім. Dorpat, Dörpt також, іноді, Дорпат, Тарбату й у 1893—1918 Ю́р'їв д.-рус. Юрьѥвъ, укр. Юр'їв[6]) — друге за величиною місто в Естонії, центр Південної Естонії. Тарту відоме як традиційний інтелектуальний центр Естонії: у Тарту міститься єдиний класичний університет — Тартуський університет (ест. Tartu Ülikool), заснований 1632 року та найстаріший театр в Естонії — Ванемуйне (ест. Vanemuine).

Історія

[ред. | ред. код]

Тарту відомий як поселення стародавньої людини[7] з середини I тисячоліття н. е. (ймовірно у V—VI столітті)[7] під назвою Тарбату[8] (ест. tarvas — «тур, первісний бик»). У XI столітті дружина київського князя Ярослава Мудрого приєднала частину земель естів до Київської Русі, князь заснував на цих землях місто Юр'їв (за своїм хрестильним ім'ям Юрій). Після розпаду Київської Русі місто послідовно потрапляло під управління Новгородської республіки, Лівонського ордену, Речі Посполитої, Шведського королівства, Російської імперії, СРСР та Естонії, чим зумовлено різноманіття варіантів назв міста. У 1893 році місту повернено історичну назву Юр'їв (рос. Юрьев); після здобуття Естонією незалежності в 1918 р. воно отримує сучасну назву, що зберігалася і в радянський період.

Демографія

[ред. | ред. код]

Згідно з даними Євростату, населення Тарту складається з таких етнічних груп (дані 2006 року):

Національність %
Естонці 80,2 %
Росіяни 15,7 %
Українці 1,2 %
Фіни 1,1 %
Інші 1,8 %

Наступна таблиця відображає зміну кількості населення Тарту. Дані взяті з офіційних переписів населення, починаючи з 1881 року[9] та міністерства статистика Естонії[10]:

Рік Населення
1881 29,974
1897 42,308
1922 50,342
1934 58,876
1959 74,263
1970 90,459
1979 104,381
1989 113,320
1995 104,874
2000 101,241
2005 101,483
2006 101,740
2007 101,965

Культура і мистецтво

[ред. | ред. код]
Ратуша Тарту

Театр

[ред. | ред. код]

Музеї

[ред. | ред. код]

Музеї Тартуського університету

[ред. | ред. код]
  • Історичний музей Тартуського університету;
  • Художній музей Тартуського університету;
  • Зоологічний музей Тартуського університету;
  • Геологічний Музей Тартуського Університету.

Бібліотеки

[ред. | ред. код]

Руський слід

[ред. | ред. код]

Повість врем'яних літ пише про похід київського князя Ярослава Мудрого 1030 року: «В тому ж році пішов Ярослав на чудь, і переміг їх, і поставив город Юр'їв». Ярослав Мудрий назвав городище Юр'їв згідно зі своїм християнським ім'ям. Це була перша згадка про Тарту у писемних джерелах.

У середині ХІХ ст. в Дерптському університеті навчався, а згодом працював Бунге Олександр Андрійович, ботанік, уродженець Києва.

Михайло Косач, 1903 р.

Михайло Косач, старший брат Лесі Українки, більш як 10 років мешкав у Тарту — вчився, здобував освіту, працював. З 1891 року Михайло Косач вже навчався у Дерптському університеті. Водночас захоплювався літературою, опублікував у галицьких часописах новели під псевдонімом Михайло Обачний, а також фотографією та етнографією.

1894 р. Михайло успішно закінчив у Дерптському університеті математичне відділення, перевівся на фізичне і незабаром завершив освіту. Ще студентом працював асистентом фізичного кабінету, де готував і проводив досліди під керівництвом професора Б. Б. Голіцина, відомого вченого, згодом академіка, основоположника сейсмології як точної науки, винахідника сейсмографа, першого президента Міжнародної сейсмічної асоціації.

Навесні 1895 р. захистив дисертацію з фізики на тему «Актиноелектричні явища». Викладав фізику та математику в Тартуській жіночій гімназії. Мав низку технічних винаходів, брав участь у роботі української громади в Тарту.

Він вступив до Товариства Природознавців, на засіданні якого виголосив доповіді «Заломлення світла на межі двох одновісних кристалів» та «Спрощена форма машини Атвуда». Університетські колеги відзначали його високу лекторську майстерність.

Університет для ознайомлення з газовими двигунами відрядив на кілька днів М. Косача до Кельна.

Працюючи асистентом професора О.І.Садовського[ru] брав безпосередню участь (був співавтором) в дослідах із виявлення механічної обертової дії світла на кристалічну пластинку. У передмові до своєї статті професор Садовський зазначає:

У підсумку я дозволю собі подякувати асистентові кафедри фізики в Юріївському Університеті М. П. Косачу, який допомагав мені в усіх моїх експериментальних спробах виявити очікувані явища. Як зацікавлення наукою, так і зацікавлення питанням, яке я опрацьовував, змусили його затратити на цю допомогу значно більше часу, ніж це вимагалося його безпосередніми обов'язками. Фізична Лабораторія Юріївського університету. Жовтень, 1898.

Теоретичні розрахунки майже через 40 років (1935 р.) були підтверджені американським вченим Річардом Бетом (у виконанні цих дослідів його консультував А. Ейнштейн), і отримали назву ефект Садовського.[11]

Повертаючись із Санкт-Петербурга в Україну наприкінці лютого 1900 року, Леся Українка відвідала Тарту, де мешкав її брат Михайло, що був приват-доцентом університету. Велике враження справила на поетесу багата університетська бібліотека. В книзі запису почесних гостей залишився автограф Лесі Українки. В бібліотеці зберігається і перше видання збірника віршів поетеси «Думи і мрії». Недовго гостювала Леся Українка у брата. Дні її перебування припали на Шевченківські дні. Українська «Громада» організувала традиційний вечір, який був присвячений великому пророку. На цьому вечорі поетеса прочитала кілька своїх віршів. У листі до матері з Дерпта вона згадує про «домашні» знімки маленької братової доньки Євці, яку Михайло фотографував сам.

У Дерпті Ольга Косач, молодша сестра Михайла та Лесі, була в кінці 1900-го — на початку 1901-го.

В пам'ять про відвідини естонської землі на фасаді тартуського будинку, де зупинялась Леся Українка, Посольство України в Естонській Республіці 25 лютого 2001 року відкрило меморіальну дошку[12].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]

Див. Категорія:Уродженці Тарту

Проживали

[ред. | ред. код]

Дерптські воєводи

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистика населення Естонії [Архівовано 2013-07-07 у Wayback Machine.](ест.)
  2. ↑ http://metaweb.stat.ee/get_classificator_file.htm?id=4412334&siteLanguage=et
  3. ↑ https://www.tartu.ee/et/partnerlinnad#Khuthaisi
  4. ↑ https://www.tartu.ee/sites/default/files/uploads/Kontaktid%20ja%20linnajuhtimine/V%C3%A4lissuhted/Tartu-Kutaisi_memorandum_31_05_2017_signed.pdf
  5. ↑ http://www.kutaisi.gov.ge/kutaisi/4
  6. ↑ In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu — from which both the modern Estonian name of Tartu and the Germanic name of Dorpat derive: Batten, Alan Henry (1988). Resolute and Undertaking Characters. Springer. ISBN 978-90-277-2652-0.
  7. ↑ а б Р. Пуллат, Э. Тарвел, «История города Тарту», Таллин, изд. «Ээсти раамат», 1980 г., стр.11
  8. ↑ In the fifth century Estonians built the first fortress at Tarbatu — from which both the modern Estonian name of Tartu and the Germanic name of Dorpat derive: Batten, Alan Henry. Resolute and Undertaking Characters : []. — Springer, 1988. — ISBN 978-90-277-2652-0.
  9. ↑ Statistics Estonia: General Data for 1881, 1897, 1922, 1934, 1959, 1970, 1979, 1989 Censuses. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 3 квітня 2009.
  10. ↑ Statistics Estonia: Population by Gender, Age Group and County
  11. ↑ Михайло Косач (Михайло Обачний). Твори. Київ: Видавничий дім «Комора». 2017. ‒ C. 564—566.
  12. ↑ https://vsesvit.miok.lviv.ua/news/12

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарту&oldid=43562135