Перейти до вмісту

Боснійська криза: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери
Немає опису редагування
 
(Не показані 6 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[File:Le Petit Journal Balkan Crisis (1908).jpg|thumb|right|220px|Обкладинка французького періодичного видання {{lang|fr|[[Le Petit Journal]]}} про Боснійську кризу: князь [[Фердинанд I Кобург|Фердинанд Болгарський]] проголошує незалежність і проголошується царем, а австрійський імператор [[Франц Йосиф I|Франц Йосиф]] анексує Боснію та Герцеговину, а османський султан [[Абдул-Гамід II]] стежить за цим.]]
[[Файл:Buchlovice schloss1.jpg|thumb|right|Замок в [[Бухлау]], де підписано угоду [[1908]] р.]]
[[Файл:Buchlovice schloss1.jpg|thumb|right|Замок в [[Бухлау]], де підписано угоду [[1908]] р.]]
[[File:1908-10-07 - Moritz Schiller's Delicatessen.jpg|thumb|Мешканці Сараєва читають плакат із проголошенням анексії на місці, де стояв Гаврило Принцип 1908.]]
'''Боснійська криза''', також відома як '''Анексійна криза''' ({{lang-de|Bosnische Annexionskrise}}, {{lang-tr|Bosna Krizi}}; {{lang-sh|Анексиона криза|Aneksiona kriza}}) — міжнародний конфлікт, викликаний анексією [[7 жовтня]] [[1908]] р. [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] [[Боснія|Боснії і Герцеговини]] — на той час провінції, населеної [[серби|сербами]] і [[хорвати|хорватами]] і що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень [[Берлінський конгрес|Берлінського конгресу 1878]]. Захопленням цих провінцій, які залишилися до жовтня [[1908]] р. під номінальним [[суверенітет]]ом турецького султана, правлячі кола Австро-Угорщини прагнули завдати удару по зростаючому національно-визвольному руху південнослов'янських народів монархії [[Габсбурги|Габсбургів]].


Боснійській кризі передувала домовленість, досягнута [[16 вересня]] [[1908]] в [[Бухлау]] (Австро-Угорщина) між міністрами закордонних справ [[Російська імперія|Росії]] ([[Ізвольський Олександр Петрович|О. П. Ізвольський]]) та Австро-Угорщини ([[Алоїз фон Еренталь|А. Еренталь]]), на основі якої царський уряд обіцяв не заперечувати проти анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини в обмін на підтримку висунутого Росією плану відкриття чорноморських проток для проходу російських військових кораблів.
'''Боснійська криза''' — міжнародний конфлікт, викликаний анексією [[7 жовтня]] [[1908]] р. [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] [[Боснія|Боснії і Герцеговини]] — на той час провінції, населеної [[серби|сербами]] і [[хорвати|хорватами]] і що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень [[Берлінський конгрес|Берлінського конгресу 1878]]. Захопленням цих провінцій, які залишилися до жовтня [[1908]] р. під номінальним [[суверенітет]]ом турецького султана, правлячі кола Австро-Угорщини прагнули завдати удару по зростаючому національно-визвольному руху південнослов'янських народів монархії [[Габсбурги|Габсбургів]].


Османська імперія, після безуспішного протесту проти анексії, за угодою з Австро-Угорщиною від [[26 лютого]] [[1909]] р. відмовилася від свого суверенітету над Боснією та Герцеговиною за компенсацію в 2,5 млн фунтів стерлінгів і очищення австрійськими військами Новопазарського санджаку. [[Королівство Сербія|Сербія]], яка розглядала Боснію і Герцеговину як частину майбутньої югославської держави, різко протестувала проти анексії, сподіваючись в першу чергу на допомогу Росії. Царський уряд, що не зумів через протидію [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Англії]] та [[Третя французька республіка|Франції]] здійснити операцію в Бухлау в частині, що стосується проток, висловлював крайнє невдоволення односторонніми діями Австро-Угорщини.
Боснійській кризі передувала домовленість, досягнута [[16 вересня]] [[1908]] в [[Бухлау]] (Австро-Угорщина) між міністрами закордонних справ [[Росія|Росії]] ([[Ізвольський Олександр Петрович|О. П. Ізвольський]]) та Австро-Угорщини ([[Алоїз фон Еренталь|А. Еренталь]]), на основі якої царський уряд обіцяв не заперечувати проти анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини в обмін на підтримку висунутого Росією плану відкриття чорноморських проток для проходу російських військових кораблів.

Туреччина, після безуспішно протесту проти анексії, за угодою з Австро-Угорщиною від [[26 лютого]] [[1909]] р. відмовилася від свого суверенітету над Боснією та Герцеговиною за компенсацію в 2,5 млн фунтів стерлінгів і очищення австрійськими військами Новопазарского санджака. [[Сербія]], яка розглядала Боснію і Герцеговину як частину майбутньої югославської держави, різко протестувала проти анексії, сподіваючись в першу чергу на допомогу Росії. Царський уряд, що не зумів через протидію [[Англія|Англії]] та [[Франція|Франції]] здійснити операцію в Бухлау в частині, що стосується проток, висловлював крайнє невдоволення односторонніми діями Австро-Угорщини.


Однак Росія, ослаблена в результаті поразки в [[Російсько-японська війна|Російсько-японській війні 1904—1905]], прагнула врегулювати Боснійську кризу дипломатичним шляхом. З цією метою царський уряд зажадав скликання конференції держав, що приєднались до [[Берлінський трактат|Берлінського трактату]] [[1878]] р.
Однак Росія, ослаблена в результаті поразки в [[Російсько-японська війна|Російсько-японській війні 1904—1905]], прагнула врегулювати Боснійську кризу дипломатичним шляхом. З цією метою царський уряд зажадав скликання конференції держав, що приєднались до [[Берлінський трактат|Берлінського трактату]] [[1878]] р.


[[22 березня]] [[1909]] р. в обстановці військових приготувань Австро-Угорщини німецький уряд, який виступав в її підтримку, в ультимативній формі зажадав від російського уряду негайного визнання анексії Боснії і Герцеговини, давши зрозуміти при цьому, що негативна відповідь поведе до нападу Австро-Угорщини на [[Сербія|Сербію]]. Царський уряд був змушений в той же день прийняти вимогу Німеччини. [[31 березня]] [[1909]] уряд Сербії також заявив про визнання анексії Боснії та Герцеговини і про припинення антиавстрійскої агітації всередині країни. У квітні 1909 анексія була визнана Англією та Францією.
[[22 березня]] [[1909]] р. в обстановці військових приготувань Австро-Угорщини німецький уряд, який виступав в її підтримку, в ультимативній формі зажадав від російського уряду негайного визнання анексії Боснії і Герцеговини, давши зрозуміти при цьому, що негативна відповідь поведе до нападу Австро-Угорщини на [[Королівство Сербія|Сербію]]. Царський уряд був змушений в той же день прийняти вимогу Німеччини. [[31 березня]] [[1909]] уряд Сербії також заявив про визнання анексії Боснії та Герцеговини і про припинення антиавстрійської агітації всередині країни. У квітні 1909 анексія була визнана Англією та Францією.


Боснійська криза призвела не тільки до загострення відносин між Австро-Угорщиною та Сербією, але і до поглиблення протиріч між [[Антанта|Антантою]] і [[Троїстий союз|Троїстим союзом]], ставши одним з етапів на шляху до [[Перша світова війна|Першої світової війни]].
Боснійська криза призвела не тільки до загострення відносин між Австро-Угорщиною та Сербією, але і до поглиблення протиріч між [[Антанта|Антантою]] і [[Троїстий союз|Троїстим союзом]], ставши одним з етапів на шляху до [[Перша світова війна|Першої світової війни]].

Поточна версія на 01:16, 21 листопада 2024

Обкладинка французького періодичного видання Le Petit Journal про Боснійську кризу: князь Фердинанд Болгарський проголошує незалежність і проголошується царем, а австрійський імператор Франц Йосиф анексує Боснію та Герцеговину, а османський султан Абдул-Гамід II стежить за цим.
Замок в Бухлау, де підписано угоду 1908 р.
Мешканці Сараєва читають плакат із проголошенням анексії на місці, де стояв Гаврило Принцип 1908.

Боснійська криза, також відома як Анексійна криза (нім. Bosnische Annexionskrise, тур. Bosna Krizi; сербохорв. Анексиона криза, трансліт. Aneksiona kriza) — міжнародний конфлікт, викликаний анексією 7 жовтня 1908 р. Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини — на той час провінції, населеної сербами і хорватами і що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878. Захопленням цих провінцій, які залишилися до жовтня 1908 р. під номінальним суверенітетом турецького султана, правлячі кола Австро-Угорщини прагнули завдати удару по зростаючому національно-визвольному руху південнослов'янських народів монархії Габсбургів.

Боснійській кризі передувала домовленість, досягнута 16 вересня 1908 в Бухлау (Австро-Угорщина) між міністрами закордонних справ Росії (О. П. Ізвольський) та Австро-Угорщини (А. Еренталь), на основі якої царський уряд обіцяв не заперечувати проти анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини в обмін на підтримку висунутого Росією плану відкриття чорноморських проток для проходу російських військових кораблів.

Османська імперія, після безуспішного протесту проти анексії, за угодою з Австро-Угорщиною від 26 лютого 1909 р. відмовилася від свого суверенітету над Боснією та Герцеговиною за компенсацію в 2,5 млн фунтів стерлінгів і очищення австрійськими військами Новопазарського санджаку. Сербія, яка розглядала Боснію і Герцеговину як частину майбутньої югославської держави, різко протестувала проти анексії, сподіваючись в першу чергу на допомогу Росії. Царський уряд, що не зумів через протидію Англії та Франції здійснити операцію в Бухлау в частині, що стосується проток, висловлював крайнє невдоволення односторонніми діями Австро-Угорщини.

Однак Росія, ослаблена в результаті поразки в Російсько-японській війні 1904—1905, прагнула врегулювати Боснійську кризу дипломатичним шляхом. З цією метою царський уряд зажадав скликання конференції держав, що приєднались до Берлінського трактату 1878 р.

22 березня 1909 р. в обстановці військових приготувань Австро-Угорщини німецький уряд, який виступав в її підтримку, в ультимативній формі зажадав від російського уряду негайного визнання анексії Боснії і Герцеговини, давши зрозуміти при цьому, що негативна відповідь поведе до нападу Австро-Угорщини на Сербію. Царський уряд був змушений в той же день прийняти вимогу Німеччини. 31 березня 1909 уряд Сербії також заявив про визнання анексії Боснії та Герцеговини і про припинення антиавстрійської агітації всередині країни. У квітні 1909 анексія була визнана Англією та Францією.

Боснійська криза призвела не тільки до загострення відносин між Австро-Угорщиною та Сербією, але і до поглиблення протиріч між Антантою і Троїстим союзом, ставши одним з етапів на шляху до Першої світової війни.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]