Боснійська криза: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
м Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери |
Немає опису редагування |
||
(Не показані 6 проміжних версій 3 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[File:Le Petit Journal Balkan Crisis (1908).jpg|thumb|right|220px|Обкладинка французького періодичного видання {{lang|fr|[[Le Petit Journal]]}} про Боснійську кризу: князь [[Фердинанд I Кобург|Фердинанд Болгарський]] проголошує незалежність і проголошується царем, а австрійський імператор [[Франц Йосиф I|Франц Йосиф]] анексує Боснію та Герцеговину, а османський султан [[Абдул-Гамід II]] стежить за цим.]] |
|||
[[Файл:Buchlovice schloss1.jpg|thumb|right|Замок в [[Бухлау]], де підписано угоду [[1908]] р.]] |
[[Файл:Buchlovice schloss1.jpg|thumb|right|Замок в [[Бухлау]], де підписано угоду [[1908]] р.]] |
||
[[File:1908-10-07 - Moritz Schiller's Delicatessen.jpg|thumb|Мешканці Сараєва читають плакат із проголошенням анексії на місці, де стояв Гаврило Принцип 1908.]] |
|||
⚫ | '''Боснійська криза''', також відома як '''Анексійна криза''' ({{lang-de|Bosnische Annexionskrise}}, {{lang-tr|Bosna Krizi}}; {{lang-sh|Анексиона криза|Aneksiona kriza}}) — міжнародний конфлікт, викликаний анексією [[7 жовтня]] [[1908]] р. [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] [[Боснія|Боснії і Герцеговини]] — на той час провінції, населеної [[серби|сербами]] і [[хорвати|хорватами]] і що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень [[Берлінський конгрес|Берлінського конгресу 1878]]. Захопленням цих провінцій, які залишилися до жовтня [[1908]] р. під номінальним [[суверенітет]]ом турецького султана, правлячі кола Австро-Угорщини прагнули завдати удару по зростаючому національно-визвольному руху південнослов'янських народів монархії [[Габсбурги|Габсбургів]]. |
||
⚫ | Боснійській кризі передувала домовленість, досягнута [[16 вересня]] [[1908]] в [[Бухлау]] (Австро-Угорщина) між міністрами закордонних справ [[Російська імперія|Росії]] ([[Ізвольський Олександр Петрович|О. П. Ізвольський]]) та Австро-Угорщини ([[Алоїз фон Еренталь|А. Еренталь]]), на основі якої царський уряд обіцяв не заперечувати проти анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини в обмін на підтримку висунутого Росією плану відкриття чорноморських проток для проходу російських військових кораблів. |
||
⚫ | '''Боснійська криза''' — міжнародний конфлікт, викликаний анексією [[7 жовтня]] [[1908]] р. [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщиною]] [[Боснія|Боснії і Герцеговини]] — на той час провінції, населеної [[серби|сербами]] і [[хорвати|хорватами]] і що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень [[Берлінський конгрес|Берлінського конгресу 1878]]. Захопленням цих провінцій, які залишилися до жовтня [[1908]] р. під номінальним [[суверенітет]]ом турецького султана, правлячі кола Австро-Угорщини прагнули завдати удару по зростаючому національно-визвольному руху південнослов'янських народів монархії [[Габсбурги|Габсбургів]]. |
||
⚫ | Османська імперія, після безуспішного протесту проти анексії, за угодою з Австро-Угорщиною від [[26 лютого]] [[1909]] р. відмовилася від свого суверенітету над Боснією та Герцеговиною за компенсацію в 2,5 млн фунтів стерлінгів і очищення австрійськими військами Новопазарського санджаку. [[Королівство Сербія|Сербія]], яка розглядала Боснію і Герцеговину як частину майбутньої югославської держави, різко протестувала проти анексії, сподіваючись в першу чергу на допомогу Росії. Царський уряд, що не зумів через протидію [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Англії]] та [[Третя французька республіка|Франції]] здійснити операцію в Бухлау в частині, що стосується проток, висловлював крайнє невдоволення односторонніми діями Австро-Угорщини. |
||
⚫ | Боснійській кризі передувала домовленість, досягнута [[16 вересня]] [[1908]] в [[Бухлау]] (Австро-Угорщина) між міністрами закордонних справ [[ |
||
⚫ | |||
Однак Росія, ослаблена в результаті поразки в [[Російсько-японська війна|Російсько-японській війні 1904—1905]], прагнула врегулювати Боснійську кризу дипломатичним шляхом. З цією метою царський уряд зажадав скликання конференції держав, що приєднались до [[Берлінський трактат|Берлінського трактату]] [[1878]] р. |
Однак Росія, ослаблена в результаті поразки в [[Російсько-японська війна|Російсько-японській війні 1904—1905]], прагнула врегулювати Боснійську кризу дипломатичним шляхом. З цією метою царський уряд зажадав скликання конференції держав, що приєднались до [[Берлінський трактат|Берлінського трактату]] [[1878]] р. |
||
[[22 березня]] [[1909]] р. в обстановці військових приготувань Австро-Угорщини німецький уряд, який виступав в її підтримку, в ультимативній формі зажадав від російського уряду негайного визнання анексії Боснії і Герцеговини, давши зрозуміти при цьому, що негативна відповідь поведе до нападу Австро-Угорщини на [[Сербія|Сербію]]. Царський уряд був змушений в той же день прийняти вимогу Німеччини. [[31 березня]] [[1909]] уряд Сербії також заявив про визнання анексії Боснії та Герцеговини і про припинення |
[[22 березня]] [[1909]] р. в обстановці військових приготувань Австро-Угорщини німецький уряд, який виступав в її підтримку, в ультимативній формі зажадав від російського уряду негайного визнання анексії Боснії і Герцеговини, давши зрозуміти при цьому, що негативна відповідь поведе до нападу Австро-Угорщини на [[Королівство Сербія|Сербію]]. Царський уряд був змушений в той же день прийняти вимогу Німеччини. [[31 березня]] [[1909]] уряд Сербії також заявив про визнання анексії Боснії та Герцеговини і про припинення антиавстрійської агітації всередині країни. У квітні 1909 анексія була визнана Англією та Францією. |
||
Боснійська криза призвела не тільки до загострення відносин між Австро-Угорщиною та Сербією, але і до поглиблення протиріч між [[Антанта|Антантою]] і [[Троїстий союз|Троїстим союзом]], ставши одним з етапів на шляху до [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. |
Боснійська криза призвела не тільки до загострення відносин між Австро-Угорщиною та Сербією, але і до поглиблення протиріч між [[Антанта|Антантою]] і [[Троїстий союз|Троїстим союзом]], ставши одним з етапів на шляху до [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. |
Поточна версія на 01:16, 21 листопада 2024
Боснійська криза, також відома як Анексійна криза (нім. Bosnische Annexionskrise, тур. Bosna Krizi; сербохорв. Анексиона криза, трансліт. Aneksiona kriza) — міжнародний конфлікт, викликаний анексією 7 жовтня 1908 р. Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини — на той час провінції, населеної сербами і хорватами і що знаходилась під окупацією Австро-Угорщини на підставі рішень Берлінського конгресу 1878. Захопленням цих провінцій, які залишилися до жовтня 1908 р. під номінальним суверенітетом турецького султана, правлячі кола Австро-Угорщини прагнули завдати удару по зростаючому національно-визвольному руху південнослов'янських народів монархії Габсбургів.
Боснійській кризі передувала домовленість, досягнута 16 вересня 1908 в Бухлау (Австро-Угорщина) між міністрами закордонних справ Росії (О. П. Ізвольський) та Австро-Угорщини (А. Еренталь), на основі якої царський уряд обіцяв не заперечувати проти анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини в обмін на підтримку висунутого Росією плану відкриття чорноморських проток для проходу російських військових кораблів.
Османська імперія, після безуспішного протесту проти анексії, за угодою з Австро-Угорщиною від 26 лютого 1909 р. відмовилася від свого суверенітету над Боснією та Герцеговиною за компенсацію в 2,5 млн фунтів стерлінгів і очищення австрійськими військами Новопазарського санджаку. Сербія, яка розглядала Боснію і Герцеговину як частину майбутньої югославської держави, різко протестувала проти анексії, сподіваючись в першу чергу на допомогу Росії. Царський уряд, що не зумів через протидію Англії та Франції здійснити операцію в Бухлау в частині, що стосується проток, висловлював крайнє невдоволення односторонніми діями Австро-Угорщини.
Однак Росія, ослаблена в результаті поразки в Російсько-японській війні 1904—1905, прагнула врегулювати Боснійську кризу дипломатичним шляхом. З цією метою царський уряд зажадав скликання конференції держав, що приєднались до Берлінського трактату 1878 р.
22 березня 1909 р. в обстановці військових приготувань Австро-Угорщини німецький уряд, який виступав в її підтримку, в ультимативній формі зажадав від російського уряду негайного визнання анексії Боснії і Герцеговини, давши зрозуміти при цьому, що негативна відповідь поведе до нападу Австро-Угорщини на Сербію. Царський уряд був змушений в той же день прийняти вимогу Німеччини. 31 березня 1909 уряд Сербії також заявив про визнання анексії Боснії та Герцеговини і про припинення антиавстрійської агітації всередині країни. У квітні 1909 анексія була визнана Англією та Францією.
Боснійська криза призвела не тільки до загострення відносин між Австро-Угорщиною та Сербією, але і до поглиблення протиріч між Антантою і Троїстим союзом, ставши одним з етапів на шляху до Першої світової війни.
- Велика радянська енциклопедія [Архівовано 17 листопада 2009 у Wayback Machine.]
- В. М. Гончар. Боснійська криза 1908-09 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X