Балти: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
уточнення, оформлення
BunykBot (обговорення | внесок)
Боти
193 845 редагувань
м автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті
 
(Не показані 19 проміжних версій 10 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Infobox ethnic group
⚫
{{Індоєвропейці}}
| related = [[Слов'яни|Слов'ян]] (переважно [[поляки]], [[українці]], [[білоруси]], [[кашуби]], [[Поморяни (плем'я)|поморяни]]
| langs = [[Балтійські мови]]
| кількість = {{circa}} '''5.2 млн''' <!-- sum of Lithuanian and Latvian populations per country-->
| релігія = '''Більшість:'''<br /> [[File:Christian cross.svg|15px]] [[Католицька церква|Католицизм]] <br />[[File:Golden Christian Cross.svg|15px]] [[Протестантизм]] <br /> '''Меншість:'''<br /> [[File:OrthodoxCrossblack.svg|15px]] [[Православна церква|Східне православ'я]] <br /> [[Нерелігійність|Нерелігійні]]
| раса = [[Європеоїдна раса|європеоїдна]]
| назва = Балти
| розселення = {{LAT}}<br/>{{LIT}}
| зображення = [[File:Balts.svg|300px]]
| підпис = {{leftlegend|#F5BD43|Країни з переважно східнобалтійським населенням|outline=grey}}
⚫
}}{{Індоєвропейці}}
[[Файл:Baltic cultures 600-200 BC SVG.svg|thumb|Балтські культури [[Залізна доба|ранньої залізної доби]] (600—200 роки до нашей ери):<br/>
[[Файл:Baltic cultures 600-200 BC SVG.svg|thumb|Балтські культури [[Залізна доба|ранньої залізної доби]] (600—200 роки до нашей ери):<br/>
{{legend|#4E9A06|[[Самбійсько-натангійська культура|Культура Долькайм-Коврово]]&nbsp;— {{нп|Самбійці|Самбійсько||Sambians}}-[[нотанги|нотангійська]] група}}
{{legend|#4E9A06|[[Самбійсько-натангійська культура|Культура Долькайм-Коврово]]&nbsp;— {{нп|Самбійці|Самбійсько||Sambians}}-[[нотанги|нотангійська]] група}}
Рядок 12: Рядок 22:
]]
]]
[[Файл:Baltic Tribes c 1200-uk.svg|thumb|300px|right|Балтійські племена у 12 столітті.]]
[[Файл:Baltic Tribes c 1200-uk.svg|thumb|300px|right|Балтійські племена у 12 столітті.]]
'''Балти''', ''балтські народи''&nbsp;— народи [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської мовної групи]], які в [[І]]-[[ХІ]] століттях населяли південно-східну [[країни Балтії|Балтію]] до Верхнього [[Дніпро|Дніпра]], і говорили [[Балтійські мови|балтійськими мовами]]<ref name="История Литвы">{{ref-ru}}''Эйдинтас А.'' и др., «История Литвы».&nbsp;— [[Вільно|Вильнюс]], [[2013]].&nbsp;— С.23.</ref>. Раніше, крім сучасних територій [[Литва|Литви]] і [[Латвія|Латвії]], ''балти'' населяли території [[Білорусь|Білорусі]], [[Польща|Польщі]] ([[Сувалки]], [[Південна Пруссія|південна Пруссія]]) і [[Росія|Росії]] ([[Калінінградська область]], частина [[Смоленська область|Смоленської]], [[Брянська область|Брянської]] та деяких прилеглих областей)<ref>«Балты»&nbsp;— [[Велика російська енциклопедія|БРЭ]], {{М.}}, [[2005]].&nbsp;— Т.2.&nbsp;— {{ISBN|5-85270-330-3}} {{ref-ru}}</ref>.
'''Ба́лти'''&nbsp;({{lang-lv|balti}}, {{lang-lt|baltai}}) — [[Етномовна спільність|етномовна]] група людей, які розмовляють [[Балтійські мови|балтійськими]] мовами більшої [[Балто-слов'янські мови|балто-слов’янської]] мовної гілки [[Індоєвропейські мови|індоєвропейських мов]]. і в [[І]]-[[ХІ]] століттях населяли південно-східну [[країни Балтії|Балтію]] до Верхнього [[Дніпро|Дніпра]].<ref name="История Литвы">{{ref-ru}}''Эйдинтас А.'' и др., «История Литвы».&nbsp;— [[Вільно|Вильнюс]], [[2013]].&nbsp;— С.23.</ref> Раніше, крім сучасних територій [[Литва|Литви]] і [[Латвія|Латвії]], ''балти'' населяли території [[Білорусь|Білорусі]], [[Польща|Польщі]] ([[Сувалки]], [[південна Пруссія]]) та [[Калінінградська область]], [[Смоленська область|Смоленської<!--за невеликим винятком-->]], Сумської, [[Брянська область|Брянської]] та деяких прилеглих областей)<ref>«Балты»&nbsp;— [[Велика російська енциклопедія|БРЭ]], {{М.}}, [[2005]].&nbsp;— Т.2.&nbsp;— {{ISBN|5-85270-330-3}} {{ref-ru}}</ref>, Липицької, Калузької, Орловської, Курської, Білгородської, Новгородської, західної частини Московськовії (культура Москворіцьких городищ), південної та частково центральної частин Псковської областей, та нижнього басейну ріки Оки (з VI століття н.е.).


«[[Повість временних літ]]» згадує [[курші]], [[ліви|лівь]], [[голядь]], [[литвини|литву]], [[Ятвяги|ятвягів]] та інші балтські племена, які платили данину князям [[Київська Русь|Київської Русі]]. У [[ХІІ]]-[[XVI]]&nbsp;ст. західні балти (голядь, кріва, [[Дзукія|дзуки]], [[ятвяги]], [[мазури]], кривичі, дніпровські балти, погезани, помезани та інші) були асимільовані [[слов'яни|слов'янами]], східні балти ([[прусси]]), були асимільовані [[німці|німцями]] у [[XIII]]–[[XVII]]&nbsp;ст. У ХІІІ столітті частина балтів увійшла до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], інша частина підкорена [[Тевтонський орден|Тевтонським]] та [[Лівонський орден|Лівонським орденами]].
«[[Повість временних літ]]» згадує [[курші]], [[ліви|лівь]], [[голядь]], [[литвини|литву]], [[Ятвяги|ятвягів]] та інші балтські племена, які платили данину князям [[Київська Русь|Київської Русі]]. У [[ХІІ]]-[[XVI]]&nbsp;ст. західні балти (голядь, кріва, [[Дзукія|дзуки]], [[ятвяги]], [[мазури]], дніпровські балти, погезани, помезани та інші) були асимільовані з [[слов'яни|слов'янами]], східні балти ([[прусси]]), були асимільовані з [[німці|німцями]] у [[XIII]]–[[XVII]]&nbsp;ст. У ХІІІ столітті частина балтів увійшла до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], інша частина підкорена [[Тевтонський орден|Тевтонським]] та [[Лівонський орден|Лівонським орденами]].


Антропологічно переважають [[Атланто-балтійська раса|атлантичний]] та [[Біломорсько-балтійська раса|біломорський]] типи.
Антропологічно переважають [[Атланто-балтійська раса|атлантичний]] та [[Біломорсько-балтійська раса|біломорський]] типи.


== Склад балтів ==
== Етимологія ==
Середньовічний німецький хроніст [[Адам Бременський]] у другій половині XI століття був першим письменником, який використав термін «Балти» щодо моря з такою назвою.<ref name="Bot_9">Bojtár page 9.</ref><ref>Adam of Bremen reports that he followed the local use of balticus from baelt ("belt") because the sea stretches to the east "in modum baltei" ("in the manner of a belt"). This is the first reference to "the Baltic or Barbarian Sea, a day's journey from [[Hamburg]]. Bojtár cites ''Bremensis'' I,60 and IV,10.</ref> До нього різні стародавні назви місцевостей, такі як Балсія, використовувалися щодо передбачуваного острова в Балтійському морі.<ref name="Bot_9" />

Адам, який розмовляв німецькою, пов’язав ''Balt-'' з ''belt'', словом, яке йому було знайоме. Однак лінгвістика відтоді встановила, що ''Balt'' мав значення «білий». Багато балтійських слів містять основу ''balt-'' «білий»,<ref>{{lang-lv|balti}}; {{lang-lt|baltai}}; [[Latgalian language|Latgalian]]: ''bolti'', lit. ''"white"''.</ref> що також може означати мілководні водойми, як-от болота.

У германських мовах існувала певна форма топоніма Східне море приблизно до 1600 року, коли англійські карти почали позначати його як Балтійське море. До 1840 року німецькі дворяни [[Ліфляндська губернія|Ліфляндського губернаторства]] прийняли термін «балти», щоб відрізнити себе від німців Німеччини. Вони розмовляли винятковим діалектом, балтійською німецькою, яку багато хто вважав мовою балтів до 1919 року.<ref>Bojtár page 10.</ref><ref>{{cite book
|url=https://archive.org/details/neweasterneurop00unkngoog
|title=The New Eastern Europe
|last=Butler
|first=Ralph
|year=1919
|publisher=Longmans, Green and Co.
|location=London
|pages=[https://archive.org/details/neweasterneurop00unkngoog/page/n13 3], 21, 22, 2 24
}}</ref>

У 1845 році [[Ґеорґ Нессельман|Ґеорґ Генріх Фердинанд Нессельман]] запропонував окрему групу мов для [[Латиська мова|латвійської]], [[Литовська мова|литовської]] та [[Старопрусська мова|старопрусської]], яку він назвав балтською. Термін став поширеним після того, як Латвія та Литва здобули незалежність у 1918 році. Аж до початку 20 століття «латвійська» або «литовська» могли використовуватися для позначення всієї мовної сім'ї.<ref>Bojtár page 11.</ref>

== Склад ==
У [[IV століття до н. е.|IV]]-[[III століття до н. е.|III]] століттях до н.&nbsp;е. склалися відмінності між балтами західними і східними. До [[VI століття|VI]]-[[VIII століття|VIII]] століть відносять поділ східних балтів. Частина племен була знищена під час [[Прусський хрестовий похід|експансії німецьких]] [[хрестоносці]]в. [[Пруссія]] отримала свою назву від знищеного німцями балтського народу [[Прусси|прусів]], частина яких асимілювалася до кінця [[XVI століття|XVI]]&nbsp;— середини [[XVII століття]] або розчинилася при етногенезі сучасних народів. Отже, ''балти'' діляться на ''східних'' та ''західних''.
У [[IV століття до н. е.|IV]]-[[III століття до н. е.|III]] століттях до н.&nbsp;е. склалися відмінності між балтами західними і східними. До [[VI століття|VI]]-[[VIII століття|VIII]] століть відносять поділ східних балтів. Частина племен була знищена під час [[Прусський хрестовий похід|експансії німецьких]] [[хрестоносці]]в. [[Пруссія]] отримала свою назву від знищеного німцями балтського народу [[Прусси|прусів]], частина яких асимілювалася до кінця [[XVI століття|XVI]]&nbsp;— середини [[XVII століття]] або розчинилася при етногенезі сучасних народів. Отже, ''балти'' діляться на ''східних'' та ''західних''.


;Східні балти:
;Східні балти:

* [[Ести]]-[[Естії]]
* [[Латгали]] (увійшли разом з [[Фіно-угорські народи|угрофінським]] племенем [[Ліви|лівами]] в [[етногенез]] [[латиші]]в)
* [[Латгали]] (увійшли разом з [[Фіно-угорські народи|угрофінським]] племенем [[Ліви|лівами]] в [[етногенез]] [[латиші]]в)
* [[Литовці]] ([[Жмудь]]-[[Жемайтія]]-[[жамойти]], [[Аукштота]], [[Литва (плем'я)|Литва]], [[Земгали]], [[Курші]], [[Сели]]-[[Селони]]; [[Скальви]]-[[Скаловія]], {{нп|Надрови|Надрови|ru|Надровы}}-[[Надрува]]-[[Надровія]])
* [[Литовці]] ([[Жмудь]]-[[Жемайтія]]-[[жамойти]], [[Аукштота]], [[Литва (плем'я)|Литва]], [[Земгали]], [[Курші]], [[Сели]]-[[Селони]]; [[Скальви]]-[[Скаловія]], {{нп|Надрови|Надрови|ru|Надровы}}-[[Надрува]]-[[Надровія]])
Рядок 34: Рядок 60:


* [[Дніпровські балти]]
* [[Дніпровські балти]]
* {{нп|Померанські балти|Померанські балти|ru|Померанские балты}}
* [[Померанські балти]]
* [[Мазури]] (увійшли в [[Етногенез поляків|етногенез]] [[поляк]]ів)
* [[Мазури]] (увійшли в [[Етногенез поляків|етногенез]] [[поляк]]ів)
* [[Ятвяги]] ([[Судови]]-Судова/Sudova, [[Злинці]]&nbsp;— увійшли в [[Етногенез білорусів|етногенез]] [[Литвини|литвинів]]-[[русин]]ів-[[білорус]]ів)
* [[Ятвяги]] ([[Судови]]-Судова/Sudova, [[Злинці]]&nbsp;— увійшли в [[Етногенез білорусів|етногенез]] [[Литвини|литвинів]]-[[русин]]ів-[[білорус]]ів)
Рядок 43: Рядок 69:
== Радимичі й в'ятичі ==
== Радимичі й в'ятичі ==
Балти взяли участь в [[етногенез]]і [[в'ятичі]]в і [[радимичі]]в. Про що свідчать характерні прикраси&nbsp;— [[Гривна (прикраса)|шийні гривні]], які не належать до числа поширених прикрас у [[Східні слов'яни|східнослов'янському]] світі [[X століття|X]]-[[XII століття|XII]] століть. Тільки у двох племен (радимичів і в'ятичів) вони отримали відносно широке поширення. Аналіз радимицьких шийних гривень показує, що прототипи багатьох з них знаходяться в балтійських старожитностях, а звичай широкого вживання їх обумовлений включенням в етногенез цього племені балтських [[Аборигени|аборигенів]]. Поширення шийних гривень в ареалі розселення в'ятичів також відображає взаємодію [[Слов'яни|слов'ян]] з балтами-[[голядь|голяддю]]. Серед в'ятицьких прикрас є [[бурштин]]ові прикраси та шийні гривні, невідомі в інших [[Русь|давньоруських]] землях, але мають повні аналогії в летто-литовських матеріалах<ref>{{ref-ru}}''[[Седов Валентин Васильович|Седов В. В.]]'', «Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья».&nbsp;— [[Наука (видавництво)|Наука]], [[Москва]], 1970 г.&nbsp;— С.138—140.</ref>.
Балти взяли участь в [[етногенез]]і [[в'ятичі]]в і [[радимичі]]в. Про що свідчать характерні прикраси&nbsp;— [[Гривна (прикраса)|шийні гривні]], які не належать до числа поширених прикрас у [[Східні слов'яни|східнослов'янському]] світі [[X століття|X]]-[[XII століття|XII]] століть. Тільки у двох племен (радимичів і в'ятичів) вони отримали відносно широке поширення. Аналіз радимицьких шийних гривень показує, що прототипи багатьох з них знаходяться в балтійських старожитностях, а звичай широкого вживання їх обумовлений включенням в етногенез цього племені балтських [[Аборигени|аборигенів]]. Поширення шийних гривень в ареалі розселення в'ятичів також відображає взаємодію [[Слов'яни|слов'ян]] з балтами-[[голядь|голяддю]]. Серед в'ятицьких прикрас є [[бурштин]]ові прикраси та шийні гривні, невідомі в інших [[Русь|давньоруських]] землях, але мають повні аналогії в летто-литовських матеріалах<ref>{{ref-ru}}''[[Седов Валентин Васильович|Седов В. В.]]'', «Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья».&nbsp;— [[Наука (видавництво)|Наука]], [[Москва]], 1970 г.&nbsp;— С.138—140.</ref>.

== Культура ==
{{Further|Балтська міфологія}}

Балти спочатку сповідували балтійську релігію. Вони поступово християнізувалися в результаті Північних хрестових походів середньовіччя. Балтійські народи, такі як латиші, литовці та старопрусси, мали свою відмінну мітологію. Литовці мають тісні історичні зв’язки з [[Польща|Польщею]], і багато з них є [[Латинська церква|латинськими католиками]]. Латиші мають тісні історичні зв’язки з Північною Німеччиною та [[Скандинавія|Скандинавією]], і багато з них є нерелігійними. Останнім часом балтійська релігія відродилася в балтійському неоязичництві.


== Генетика ==
== Генетика ==
Рядок 48: Рядок 79:
{{legend|blue|за даними [[Археологія|археології]]}}
{{legend|blue|за даними [[Археологія|археології]]}}
{{legend|red|згідно балтських [[гідронім]]ів}}]]
{{legend|red|згідно балтських [[гідронім]]ів}}]]
За даними [[генетик]]ів найбільш поширеними Y-хромосомними [[Гаплогрупа|гаплогрупи]] у сьогоднішніх нащадків балтів є гаплогрупи [[Гаплогрупа R1a|R1a]] і здебільшого {{нп|Гаплогрупа N1a1 (Y-ДНК)|N1c1|ru|Гаплогруппа N1a1 (Y-ДНК)}}, які зустрічаються з частотою близько 40&nbsp;%<ref name=autogenerated1>{{ref-en}}[http://www.eupedia.com/europe/european_y-dna_haplogroups.shtml European Y-DNA haplogroups frequencies by country&nbsp;— Eupedia // Distribution of European Y-chromosome DNA (Y-DNA) haplogroups by country in percentage]</ref>. Гаплогруппа N1c характерна також для фінського й [[Угорці|угорського]] народів, але у балтів підтверджений субклад L1025, не характерний ні для протестованих фінів, ні для угрів. Субклад зустрічається також у [[Шведи|шведів]] і [[Східні слов'яни|східних слов'ян]]<ref>[http://isogg.org/tree/ISOGG_HapgrpN.html Описание и гаплогруппа N в международной ассоциации генетической генеалогии ISOGG]</ref>.
За даними [[генетик]]ів найбільш поширеними Y-хромосомними [[Гаплогрупа|гаплогрупи]] у сьогоднішніх нащадків балтів є гаплогрупи [[Гаплогрупа R1a|R1a]] і здебільшого {{нп|Гаплогрупа N1a1 (Y-ДНК)|N1c1|ru|Гаплогруппа N1a1 (Y-ДНК)}}, які зустрічаються з частотою близько 40&nbsp;%<ref name=autogenerated1>{{ref-en}}[http://www.eupedia.com/europe/european_y-dna_haplogroups.shtml European Y-DNA haplogroups frequencies by country&nbsp;— Eupedia // Distribution of European Y-chromosome DNA (Y-DNA) haplogroups by country in percentage] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20091005215933/http://www.eupedia.com/europe/european_y-dna_haplogroups.shtml |date=5 жовтня 2009 }}</ref>. Гаплогруппа N1c характерна також для фінського й [[Угорці|угорського]] народів, але у балтів підтверджений субклад L1025, не характерний ні для протестованих фінів, ні для угрів. Субклад зустрічається також у [[Шведи|шведів]] і [[Східні слов'яни|східних слов'ян]]<ref>{{Cite web |url=http://isogg.org/tree/ISOGG_HapgrpN.html |title=Описание и гаплогруппа N в международной ассоциации генетической генеалогии ISOGG |accessdate=18 липня 2018 |archive-date=24 червня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20180624150408/https://isogg.org/tree/ISOGG_HapgrpN.html }}</ref>.


По материнській лінії (мітохондріальна [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]]) істотних відмінностей у балтів з оточуючими слов'янськими народами не спостерігається<ref name="mtDNA">{{ref-en}}[http://www.eupedia.com/europe/european_mtdna_haplogroups_frequency.shtml Mitochondrial DNA (mtDNA) haplogroups frequencies by country in Europe, the Near East & North Africa&nbsp;— Eupedia // Distribution of European mitochondrial DNA (mtDNA) haplogroups by region in percentage]</ref>.
По материнській лінії (мітохондріальна [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]]) істотних відмінностей у балтів з оточуючими слов'янськими народами не спостерігається<ref name="mtDNA">{{ref-en}}[http://www.eupedia.com/europe/european_mtdna_haplogroups_frequency.shtml Mitochondrial DNA (mtDNA) haplogroups frequencies by country in Europe, the Near East & North Africa&nbsp;— Eupedia // Distribution of European mitochondrial DNA (mtDNA) haplogroups by region in percentage] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180620051042/https://www.eupedia.com/europe/european_mtdna_haplogroups_frequency.shtml |date=20 червня 2018 }}</ref>.


Згідно з дослідженням груп крові<ref>{{ref-en}}[http://www.karger.com/Article/Abstract/22864 The LW<sup>b</sup> Blood Group as a Marker of Prehistoric Baltic Migrations and Admixture]</ref>, стародавні міграції балтів простежуються також по поширенню [[антиген]]у LW<sup>b</sup>, який характеризує тільки балтів. Поширення його є найвищим у
Згідно з дослідженням груп крові<ref>{{ref-en}}[http://www.karger.com/Article/Abstract/22864 The LW<sup>b</sup> Blood Group as a Marker of Prehistoric Baltic Migrations and Admixture] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180714183014/https://www.karger.com/Article/Abstract/22864 |date=14 липня 2018 }}</ref>, стародавні міграції балтів простежуються також по поширенню [[антиген]]у LW<sup>b</sup>, який характеризує тільки балтів. Поширення його є найвищим у


* [[латвійці]]в та [[литовці]]в&nbsp;— 6&nbsp;%
* [[латвійці]]в та [[литовці]]в&nbsp;— 6&nbsp;%
Рядок 67: Рядок 98:
Перші письмові згадки племен, що проживали на теренах прилеглих до південного узбережжя [[Венедська затока|Венедської затоки]] (нині [[Балтійське море|Балтійського моря]]), відомі з твору «[[Германія (Тацит)|Про походження германців і місцеположення Німеччини]]» римського історика [[Публій Корнелій Тацит|Публія Корнелія Тацита]] ([[98]] р.), де вони названі [[Ести|естіямі]] ({{lang-la|Aestiorum gentes}}). Крім того, [[Геродот]] згадує народ [[Будини (народ)|будинів]], який мешкав у верхів'ях р. [[Дон]]у між р. [[Волга|Волгою]] і р. [[Дніпро]]м. Пізніше ці [[Плем'я|племена]] естіев під різними іменами описувалися в творах римсько-остготського історика [[Кассіодор|Касіодора]] ([[523]]&nbsp;р.), готського історика [[Йордан (історик)|Йордана]] ([[552]]&nbsp;р.), англосаксонського мандрівника {{нп|Вульфстан з Хедебю|Вульфстана|ru|Вульфстан из Хедебю}} ([[900]]&nbsp;р.), північнонімецького хроніста [[архієпископ]]а [[Адам Бременський|Адама Бременського]] ([[1075]]&nbsp;р.).
Перші письмові згадки племен, що проживали на теренах прилеглих до південного узбережжя [[Венедська затока|Венедської затоки]] (нині [[Балтійське море|Балтійського моря]]), відомі з твору «[[Германія (Тацит)|Про походження германців і місцеположення Німеччини]]» римського історика [[Публій Корнелій Тацит|Публія Корнелія Тацита]] ([[98]] р.), де вони названі [[Ести|естіямі]] ({{lang-la|Aestiorum gentes}}). Крім того, [[Геродот]] згадує народ [[Будини (народ)|будинів]], який мешкав у верхів'ях р. [[Дон]]у між р. [[Волга|Волгою]] і р. [[Дніпро]]м. Пізніше ці [[Плем'я|племена]] естіев під різними іменами описувалися в творах римсько-остготського історика [[Кассіодор|Касіодора]] ([[523]]&nbsp;р.), готського історика [[Йордан (історик)|Йордана]] ([[552]]&nbsp;р.), англосаксонського мандрівника {{нп|Вульфстан з Хедебю|Вульфстана|ru|Вульфстан из Хедебю}} ([[900]]&nbsp;р.), північнонімецького хроніста [[архієпископ]]а [[Адам Бременський|Адама Бременського]] ([[1075]]&nbsp;р.).


Нинішню назву старожитніх племен, котрі жили на прилеглих до південного узбережжя Балтійського моря територіях&nbsp;— ''балти'' ({{lang-de|Balten}}), [[Балтійські мови|балтійський мову]] ({{lang-de|Baltische Sprache}}), як наукові терміни, було запропоновано в 1845&nbsp;р. німецьким мовознавцем [[Несельман Георг Генріх Фердинанд|Георгом Несельманом]] (*[[1811]]—†[[1881]]), [[професор]]ом [[Кенігсберзький університет|університету в Кенігсберзі]], замість терміна «лето-литовці». Назва утворена за аналогією з {{lang-la|Mare Balticum}} (біле море)<ref>{{ref-ru}}''Мария Гимбутас'' [http://www.bibliotekar.ru/Centr-Balty/5.htm «Балты. Люди янтарного моря»]&nbsp;— {{нп|Центрполиграф|Центрполиграф|ru|Центрполиграф}}, [[Москва]], [[2004]].&nbsp;— {{ISBN|5952413595}}</ref>.
Нинішню назву старожитніх племен, котрі жили на прилеглих до південного узбережжя Балтійського моря територіях&nbsp;— ''балти'' ({{lang-de|Balten}}), [[Балтійські мови|балтійський мову]] ({{lang-de|Baltische Sprache}}), як наукові терміни, було запропоновано в 1845&nbsp;р. німецьким мовознавцем [[Несельман Георг Генріх Фердинанд|Георгом Несельманом]] (*[[1811]]—†[[1881]]), [[професор]]ом [[Кенігсберзький університет|університету в Кенігсберзі]], замість терміна «лето-литовці». Назва утворена за аналогією з {{lang-la|Mare Balticum}} (біле море)<ref>{{ref-ru}}''Мария Гимбутас'' [http://www.bibliotekar.ru/Centr-Balty/5.htm «Балты. Люди янтарного моря»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180710061457/http://www.bibliotekar.ru/Centr-Balty/5.htm |date=10 липня 2018 }}&nbsp;— {{нп|Центрполиграф|Центрполиграф|ru|Центрполиграф}}, [[Москва]], [[2004]].&nbsp;— {{ISBN|5952413595}}</ref>.


== Розселення ==
== Розселення ==
Ареал їх проживання простягався від басейну р. [[Вісла|Вісли]] і р. [[Нарва (притока Вісли)|Нараву]] на заході, р. [[Березина (притока Дніпра)|Березини]], р. [[Сож]]а і р. [[Південний Буг|Південного Бугу]] на [[Південь|півдні]] до озера [[Ільмень]]<ref>{{ref-ru}}''Манаков Андрей Геннадьевич'', ''Ветров Сергей Вячеславович'', «[http://www.pskgu.ru/projects/pgu/storage/prj/prj_06/prj_06_22.pdf Неславянская топонимия северо-западных районов Псковской области]»&nbsp;— {{нп|Псковський державний університет|Псковский государственный университет|ru|Псковский государственный университет}}, [[2008]].</ref> і [[Тверська область|Тверської]] області на [[Північ|півночі]]. На [[Схід|сході]] територією проживання ''балтів'' були сучасні [[Вітебська область|Вітебська]] і [[Могилівська область|Могилевська]] області [[Білорусь|Білорусі]] і [[Псковська область|Псковська]], [[Смоленська область|Смоленська]] ([[Банцеровська-тушемлінська культура|банцеровсько-тушемлінська археологічна культура]]), [[Брянська область|Брянська]], [[Курська область|Курська]], [[Орловська область|Орловська]] області [[Росія|Росії]] ([[Колочинська культура|колочинська археологічна культура]]). Також історично зафіксовано проживання ''західно-балтського'' [[Плем'я|племені]] [[голядь]] у верхів'ях р. [[Ока (притока Волги)|Оки]], [[Калузька область|Калузької]], [[Орловська область|Орловської]], [[Тульська область|Тульської]] і [[Московська область|Московської]] областях ([[культура москворецьких городищ]]).
Ареал їх проживання простягався від басейну р. [[Вісла|Вісли]] і р. [[Нарва (притока Вісли)|Нараву]] на заході, р. [[Березина (притока Дніпра)|Березини]], р. [[Сож]]а і р. [[Південний Буг|Південного Бугу]] на [[Південь|півдні]] до озера [[Ільмень]]<ref>{{ref-ru}}''Манаков Андрей Геннадьевич'', ''Ветров Сергей Вячеславович'', «[http://www.pskgu.ru/projects/pgu/storage/prj/prj_06/prj_06_22.pdf Неславянская топонимия северо-западных районов Псковской области] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151117030247/http://www.pskgu.ru/projects/pgu/storage/prj/prj_06/prj_06_22.pdf |date=17 листопада 2015 }}»&nbsp;— {{нп|Псковський державний університет|Псковский государственный университет|ru|Псковский государственный университет}}, [[2008]].</ref> і [[Тверська область|Тверської]] області на [[Північ|півночі]]. На [[Схід|сході]] територією проживання ''балтів'' були сучасні [[Вітебська область|Вітебська]] і [[Могилівська область|Могилевська]] області [[Білорусь|Білорусі]] і [[Псковська область|Псковська]], [[Смоленська область|Смоленська]] ([[Банцеровська-тушемлінська культура|банцеровсько-тушемлінська археологічна культура]]), [[Брянська область|Брянська]], [[Курська область|Курська]], [[Орловська область|Орловська]] області [[Росія|Росії]] ([[Колочинська культура|колочинська археологічна культура]]). Також історично зафіксовано проживання ''західно-балтського'' [[Плем'я|племені]] [[голядь]] у верхів'ях р. [[Ока (притока Волги)|Оки]], [[Калузька область|Калузької]], [[Орловська область|Орловської]], [[Тульська область|Тульської]] і [[Московська область|Московської]] областях ([[культура москворецьких городищ]]).


З кінця [[1-ше тисячоліття|I тисячоліття]] почалися процеси слов'янізації ''балтів''. Існують письмові свідчення про те, що ще на початку [[XVI століття]] деякі населення сучасної [[Західна Білорусь|західної частини]] [[Білорусь|Білорусі]] говорило на [[Балтійські мови|західно-балтійській мові]]. В середині [[2-ге тисячоліття|II тисячоліття]] ''західні балти'', які жили на території захопленої [[Тевтонський орден|Тевтонським орденом]] ([[Прусси|пруси]]), піддавалися активній [[Германізація|германізації]].
З кінця [[1-ше тисячоліття|I тисячоліття]] почалися процеси слов'янізації ''балтів''. Існують письмові свідчення про те, що ще на початку [[XVI століття]] деякі населення сучасної [[Західна Білорусь|західної частини]] [[Білорусь|Білорусі]] говорило на [[Балтійські мови|західно-балтійській мові]]. В середині [[2-ге тисячоліття|II тисячоліття]] ''західні балти'', які жили на території захопленої [[Тевтонський орден|Тевтонським орденом]] ([[Прусси|пруси]]), піддавалися активній [[Германізація|германізації]].
Рядок 83: Рядок 114:
* ''[[Седов Валентин Васильович|Седов В. В.]]'', «Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья».&nbsp;— [[Наука (видавництво)|Наука]], г. {{М.}}, [[1970]] г. {{ref-ru}}
* ''[[Седов Валентин Васильович|Седов В. В.]]'', «Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья».&nbsp;— [[Наука (видавництво)|Наука]], г. {{М.}}, [[1970]] г. {{ref-ru}}
* «Балты»&nbsp;— БРЭ, {{М.}}, [[2005]],&nbsp;— Т.5.&nbsp;— {{ISBN|5852703303}}. {{ref-ru}}
* «Балты»&nbsp;— БРЭ, {{М.}}, [[2005]],&nbsp;— Т.5.&nbsp;— {{ISBN|5852703303}}. {{ref-ru}}
* ''Денисова Раиса Яковлена'', [http://www.booksite.ru/etnogr/1973/1973_1.pdf «Антропология древних балтов»]&nbsp;— Zinātne, Rīga, [[1975]]. {{ref-ru}}
* ''Денисова Раиса Яковлена'', [http://www.booksite.ru/etnogr/1973/1973_1.pdf «Антропология древних балтов»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160204134623/http://www.booksite.ru/etnogr/1973/1973_1.pdf |date=4 лютого 2016 }}&nbsp;— Zinātne, Rīga, [[1975]]. {{ref-ru}}
* ''[[Гільфердінг Олександр Федорович|О.&nbsp;Ф.&nbsp;Гільфердінг]]'' [https://www.e-reading-lib.com/chapter.php/1035032/21/aleksandr-gilferding-istoriya-baltiyskih-slavyan.html «История балтийских славян» {{ref-ru}}] 1855
* ''[[Гільфердінг Олександр Федорович|О.&nbsp;Ф.&nbsp;Гільфердінг]]'' [https://www.e-reading-lib.com/chapter.php/1035032/21/aleksandr-gilferding-istoriya-baltiyskih-slavyan.html «История балтийских славян»]{{ref-ru}} 1855


== Посилання ==
== Посилання ==
* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Balty&abcvar=2&bbcvar=1 Електронна енциклопедія історії України] // [[Інститут історії України НАН України]].
* [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Balty&abcvar=2&bbcvar=1 Електронна енциклопедія історії України] // [[Інститут історії України НАН України]].
* [https://www.karger.com/Article/Abstract/22864 The LWb Blood Group as a Marker of Prehistoric Baltic Migrations and Admixture] // S. Karger AG, Basel. {{ref-en}}
* [https://www.karger.com/Article/Abstract/22864 The LWb Blood Group as a Marker of Prehistoric Baltic Migrations and Admixture] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180714183014/https://www.karger.com/Article/Abstract/22864 |date=14 липня 2018 }} // S. Karger AG, Basel. {{ref-en}}
* [https://itunes.apple.com/us/book/aisciai.-kilme/id622573771?mt=11 Eugenijus Jovaisa, Aisciai: Kilme] {{ref-en}}
* [https://itunes.apple.com/us/book/aisciai.-kilme/id622573771?mt=11 Eugenijus Jovaisa, Aisciai: Kilme] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180718210428/https://itunes.apple.com/us/book/aisciai.-kilme/id622573771?mt=11 |date=18 липня 2018 }} {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20121130225617/http://www.ostu.ru/personal/nikolaev/rus9.gif '''''Карта расселения народов Европы в IX веке.'''''УНПК Орловский Государственный Технический Университет] {{ref-ru}}
* [https://web.archive.org/web/20121130225617/http://www.ostu.ru/personal/nikolaev/rus9.gif '''''Карта расселения народов Европы в IX веке.'''''УНПК Орловский Государственный Технический Университет] {{ref-ru}}


Поточна версія на 21:44, 14 травня 2024

Балти
     Країни з переважно східнобалтійським населенням
Кількістьприбл. 5.2 млн
АреалЛатвія Латвія
Литва Литва
Расаєвропеоїдна
Близькі доСлов'ян (переважно поляки, українці, білоруси, кашуби, поморяни
МоваБалтійські мови
РелігіяБільшість:
Католицизм
Протестантизм
Меншість:
Східне православ'я
Нерелігійні
Частина серії статей на тему:
Індоєвропейці
Міграції індоєвропейців
Категорія Категорія • Лінгвістика • Портал
Балтські культури ранньої залізної доби (600—200 роки до нашей ери):
   Ольштинська культура[ru] — Західно-мазурська група (Галінди)
   Судовська культура — Східно-мазурська група (Ятвяги)
   Мемельська культура[ru] — Нижньо-неманська й західно-латвійська група (Курші)
Балтійські племена у 12 столітті.

Ба́лти (латис. balti, лит. baltai) — етномовна група людей, які розмовляють балтійськими мовами більшої балто-слов’янської мовної гілки індоєвропейських мов. і в І-ХІ століттях населяли південно-східну Балтію до Верхнього Дніпра.[1] Раніше, крім сучасних територій Литви і Латвії, балти населяли території Білорусі, Польщі (Сувалки, південна Пруссія) та Калінінградська область, Смоленської, Сумської, Брянської та деяких прилеглих областей)[2], Липицької, Калузької, Орловської, Курської, Білгородської, Новгородської, західної частини Московськовії (культура Москворіцьких городищ), південної та частково центральної частин Псковської областей, та нижнього басейну ріки Оки (з VI століття н.е.).

«Повість временних літ» згадує курші, лівь, голядь, литву, ятвягів та інші балтські племена, які платили данину князям Київської Русі. У ХІІ-XVI ст. західні балти (голядь, кріва, дзуки, ятвяги, мазури, дніпровські балти, погезани, помезани та інші) були асимільовані з слов'янами, східні балти (прусси), були асимільовані з німцями у XIII–XVII ст. У ХІІІ столітті частина балтів увійшла до Великого князівства Литовського, інша частина підкорена Тевтонським та Лівонським орденами.

Антропологічно переважають атлантичний та біломорський типи.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Середньовічний німецький хроніст Адам Бременський у другій половині XI століття був першим письменником, який використав термін «Балти» щодо моря з такою назвою.[3][4] До нього різні стародавні назви місцевостей, такі як Балсія, використовувалися щодо передбачуваного острова в Балтійському морі.[3]

Адам, який розмовляв німецькою, пов’язав Balt- з belt, словом, яке йому було знайоме. Однак лінгвістика відтоді встановила, що Balt мав значення «білий». Багато балтійських слів містять основу balt- «білий»,[5] що також може означати мілководні водойми, як-от болота.

У германських мовах існувала певна форма топоніма Східне море приблизно до 1600 року, коли англійські карти почали позначати його як Балтійське море. До 1840 року німецькі дворяни Ліфляндського губернаторства прийняли термін «балти», щоб відрізнити себе від німців Німеччини. Вони розмовляли винятковим діалектом, балтійською німецькою, яку багато хто вважав мовою балтів до 1919 року.[6][7]

У 1845 році Ґеорґ Генріх Фердинанд Нессельман запропонував окрему групу мов для латвійської, литовської та старопрусської, яку він назвав балтською. Термін став поширеним після того, як Латвія та Литва здобули незалежність у 1918 році. Аж до початку 20 століття «латвійська» або «литовська» могли використовуватися для позначення всієї мовної сім'ї.[8]

Склад

[ред. | ред. код]

У IV-III століттях до н. е. склалися відмінності між балтами західними і східними. До VI-VIII століть відносять поділ східних балтів. Частина племен була знищена під час експансії німецьких хрестоносців. Пруссія отримала свою назву від знищеного німцями балтського народу прусів, частина яких асимілювалася до кінця XVI — середини XVII століття або розчинилася при етногенезі сучасних народів. Отже, балти діляться на східних та західних.

Східні балти
Західні балти

Радимичі й в'ятичі

[ред. | ред. код]

Балти взяли участь в етногенезі в'ятичів і радимичів. Про що свідчать характерні прикраси — шийні гривні, які не належать до числа поширених прикрас у східнослов'янському світі X-XII століть. Тільки у двох племен (радимичів і в'ятичів) вони отримали відносно широке поширення. Аналіз радимицьких шийних гривень показує, що прототипи багатьох з них знаходяться в балтійських старожитностях, а звичай широкого вживання їх обумовлений включенням в етногенез цього племені балтських аборигенів. Поширення шийних гривень в ареалі розселення в'ятичів також відображає взаємодію слов'ян з балтами-голяддю. Серед в'ятицьких прикрас є бурштинові прикраси та шийні гривні, невідомі в інших давньоруських землях, але мають повні аналогії в летто-литовських матеріалах[9].

Культура

[ред. | ред. код]
Докладніше: Балтська міфологія

Балти спочатку сповідували балтійську релігію. Вони поступово християнізувалися в результаті Північних хрестових походів середньовіччя. Балтійські народи, такі як латиші, литовці та старопрусси, мали свою відмінну мітологію. Литовці мають тісні історичні зв’язки з Польщею, і багато з них є латинськими католиками. Латиші мають тісні історичні зв’язки з Північною Німеччиною та Скандинавією, і багато з них є нерелігійними. Останнім часом балтійська релігія відродилася в балтійському неоязичництві.

Генетика

[ред. | ред. код]
Межі розселення стародавніх балтів:
   за даними археології
   згідно балтських гідронімів

За даними генетиків найбільш поширеними Y-хромосомними гаплогрупи у сьогоднішніх нащадків балтів є гаплогрупи R1a і здебільшого N1c1[ru], які зустрічаються з частотою близько 40 %[10]. Гаплогруппа N1c характерна також для фінського й угорського народів, але у балтів підтверджений субклад L1025, не характерний ні для протестованих фінів, ні для угрів. Субклад зустрічається також у шведів і східних слов'ян[11].

По материнській лінії (мітохондріальна ДНК) істотних відмінностей у балтів з оточуючими слов'янськими народами не спостерігається[12].

Згідно з дослідженням груп крові[13], стародавні міграції балтів простежуються також по поширенню антигену LWb, який характеризує тільки балтів. Поширення його є найвищим у

Чим далі, тим його присутність поступово стирається:

Письмові згадки

[ред. | ред. код]

Перші письмові згадки племен, що проживали на теренах прилеглих до південного узбережжя Венедської затоки (нині Балтійського моря), відомі з твору «Про походження германців і місцеположення Німеччини» римського історика Публія Корнелія Тацита (98 р.), де вони названі естіямі (лат. Aestiorum gentes). Крім того, Геродот згадує народ будинів, який мешкав у верхів'ях р. Дону між р. Волгою і р. Дніпром. Пізніше ці племена естіев під різними іменами описувалися в творах римсько-остготського історика Касіодора (523 р.), готського історика Йордана (552 р.), англосаксонського мандрівника Вульфстана[ru] (900 р.), північнонімецького хроніста архієпископа Адама Бременського (1075 р.).

Нинішню назву старожитніх племен, котрі жили на прилеглих до південного узбережжя Балтійського моря територіях — балти (нім. Balten), балтійський мову (нім. Baltische Sprache), як наукові терміни, було запропоновано в 1845 р. німецьким мовознавцем Георгом Несельманом (*1811—†1881), професором університету в Кенігсберзі, замість терміна «лето-литовці». Назва утворена за аналогією з лат. Mare Balticum (біле море)[14].

Розселення

[ред. | ред. код]

Ареал їх проживання простягався від басейну р. Вісли і р. Нараву на заході, р. Березини, р. Сожа і р. Південного Бугу на півдні до озера Ільмень[15] і Тверської області на півночі. На сході територією проживання балтів були сучасні Вітебська і Могилевська області Білорусі і Псковська, Смоленська (банцеровсько-тушемлінська археологічна культура), Брянська, Курська, Орловська області Росії (колочинська археологічна культура). Також історично зафіксовано проживання західно-балтського племені голядь у верхів'ях р. Оки, Калузької, Орловської, Тульської і Московської областях (культура москворецьких городищ).

З кінця I тисячоліття почалися процеси слов'янізації балтів. Існують письмові свідчення про те, що ще на початку XVI століття деякі населення сучасної західної частини Білорусі говорило на західно-балтійській мові. В середині II тисячоліття західні балти, які жили на території захопленої Тевтонським орденом (пруси), піддавалися активній германізації.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ (рос.)Эйдинтас А. и др., «История Литвы». — Вильнюс, 2013. — С.23.
  2. ↑ «Балты» — БРЭ, М., 2005. — Т.2. — ISBN 5-85270-330-3 (рос.)
  3. ↑ а б Bojtár page 9.
  4. ↑ Adam of Bremen reports that he followed the local use of balticus from baelt ("belt") because the sea stretches to the east "in modum baltei" ("in the manner of a belt"). This is the first reference to "the Baltic or Barbarian Sea, a day's journey from Hamburg. Bojtár cites Bremensis I,60 and IV,10.
  5. ↑ латис. balti; лит. baltai; Latgalian: bolti, lit. "white".
  6. ↑ Bojtár page 10.
  7. ↑ Butler, Ralph (1919). The New Eastern Europe. London: Longmans, Green and Co. с. 3, 21, 22, 2 24.
  8. ↑ Bojtár page 11.
  9. ↑ (рос.)Седов В. В., «Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья». — Наука, Москва, 1970 г. — С.138—140.
  10. ↑ (англ.)European Y-DNA haplogroups frequencies by country — Eupedia // Distribution of European Y-chromosome DNA (Y-DNA) haplogroups by country in percentage [Архівовано 5 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Описание и гаплогруппа N в международной ассоциации генетической генеалогии ISOGG. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 18 липня 2018.
  12. ↑ (англ.)Mitochondrial DNA (mtDNA) haplogroups frequencies by country in Europe, the Near East & North Africa — Eupedia // Distribution of European mitochondrial DNA (mtDNA) haplogroups by region in percentage [Архівовано 20 червня 2018 у Wayback Machine.]
  13. ↑ (англ.)The LWb Blood Group as a Marker of Prehistoric Baltic Migrations and Admixture [Архівовано 14 липня 2018 у Wayback Machine.]
  14. ↑ (рос.)Мария Гимбутас «Балты. Люди янтарного моря» [Архівовано 10 липня 2018 у Wayback Machine.] — Центрполиграф[ru], Москва, 2004. — ISBN 5952413595
  15. ↑ (рос.)Манаков Андрей Геннадьевич, Ветров Сергей Вячеславович, «Неславянская топонимия северо-западных районов Псковской области [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]» — Псковский государственный университет[ru], 2008.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Балти&oldid=42577964