Перейти до вмісту

Еліптична галактика: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 12: Рядок 12:
Загалом, станом на 2024 рік, еліптичні галактики були основними об'єктами в понад 3000 наукових досліджень<ref>{{Cite web|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/search/fq=%7B!type=aqp%20v=$fq_database%7D&fq_database=database:%20astronomy&q==abs:(%22elliptical%20galaxy%22)&sort=date%20desc,%20bibcode%20desc&p_=0|title=NASA/ADS|website=ui.adsabs.harvard.edu|access-date=2024-03-31}}</ref>.
Загалом, станом на 2024 рік, еліптичні галактики були основними об'єктами в понад 3000 наукових досліджень<ref>{{Cite web|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/search/fq=%7B!type=aqp%20v=$fq_database%7D&fq_database=database:%20astronomy&q==abs:(%22elliptical%20galaxy%22)&sort=date%20desc,%20bibcode%20desc&p_=0|title=NASA/ADS|website=ui.adsabs.harvard.edu|access-date=2024-03-31}}</ref>.


=== Історія назви ===
Історія активного дослідження еліптичних галактик починається з 1920-х років. Одна з перших наукових статей на цю тему була опублікована [[Едвін Габбл|Едвіном Габблом]] в 1923 році в журналі Американського астрономічного товариства. Однак сам Габбл, не зважаючи на свій подальший внесок в дослідження та сворення системи класифікації галактик, тоді термін "галактика" ще не використовував<ref>{{Cite book
Історія активного дослідження еліптичних галактик починається з 1920-х років. Одна з перших наукових статей на цю тему була опублікована [[Едвін Габбл|Едвіном Габблом]] в 1923 році в журналі Американського астрономічного товариства. Однак сам Габбл, не зважаючи на свій подальший внесок в дослідження та створення [[Класифікація Габбла|системи класифікації галактик]], тоді термін "галактика" ще не використовував<ref>{{Cite book
|url=https://articles.adsabs.harvard.edu/pdf/1923PA.....31..644H
|url=https://articles.adsabs.harvard.edu/pdf/1923PA.....31..644H
|title=Density distribution in the photographic images of elliptical nebulae
|title=Density distribution in the photographic images of elliptical nebulae
Рядок 22: Рядок 23:
|pages=644
|pages=644
|language=англійською
|language=англійською
}}</ref>. В той час такі об'єкти ще називалися "еліптична туманність", оскільки лише за 3 роки до цього дослідження відбувася [[Великий диспут]] між [[Гарлоу Шеплі]] та [[Гебер Дуст Кертіс|Гебером Кертісом]] і той факт, що вони є окремими галактиками, ще не вважався загальноприйнятим в науковій спільноті<ref>{{Cite web|url=https://bentley.umich.edu/news-events/magazine/the-great-debate/|title=The Great Debate {{!}} Bentley Historical Library|language=en|access-date=2024-03-31}}</ref>.
}}</ref>. В той час такі об'єкти ще називалися "еліптична туманність", оскільки лише за 3 роки до цього дослідження, в квітні 1920 відбувася [[Великий диспут]] між [[Гарлоу Шеплі]] та [[Гебер Дуст Кертіс|Гебером Кертісом]] і той факт, що вони є окремими галактиками, ще не вважався загальноприйнятим в науковій спільноті<ref>{{Cite web|url=https://bentley.umich.edu/news-events/magazine/the-great-debate/|title=The Great Debate {{!}} Bentley Historical Library|language=en|access-date=2024-03-31}}</ref>. Сам термін "галактика" існував щонайменше з 1837 року, однак використовувався лише для позначення Чумацького шляху<ref>{{Cite book
|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1837whpv.book.....B/abstract
|title=The wonders of the heavens, being a popular view of astronomy, including a full illustration of the mechanism of the heavens; embracing the sun, moon, and stars, with descriptions of the planets, comets, fixed stars, double stars, the constellations, the galaxy, or milky-way, the zodiacal light, aurora borealis, or norhtern lights, meteors, clouds, falling stars, aerolites
|last=Bradford
|first=Duncan
|year=1837
|publisher=American stationers company
|location=Бостон
|language=англійською
}}</ref> ([[Англійська мова|англ.]] the Galaxy).

⚫
Одним з перших термін "еліптична галактика" вжив [[Лайман Спітцер]] в 1942 році, коли досліджував [[NGC 3115]]<ref>{{Cite news|url=http://adsabs.harvard.edu/doi/10.1086/144407|title=The Dynamics of the Interstellar Medium. III. Galactic Distribution.|last=Spitzer|first=Lyman, Jr.|date=1942-05|pages=329|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=95|doi=10.1086/144407|issn=0004-637X|access-date=2024-03-31}}</ref>, яка, за результатами подальших досліджень, виявилася не еліптичною, а [[Лінзоподібна галактика|лінзоподібною]]<ref>{{Cite web|url=https://ned.ipac.caltech.edu/byname?objname=NGC+3115|title=NGC 3115 {{!}} NASA/IPAC Extragalactic Database|website=ned.ipac.caltech.edu|access-date=2024-03-31}}</ref>. Починаючи з 1940-х років термін "еліптична туманість" поступово повністю перестав використовуватися для позначення еліптичних галактик<ref>{{Cite web|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/search/fq=%7B!type=aqp%20v=$fq_database%7D&fq_database=(database:astronomy%20OR%20database:physics)&p_=0&q=((=abs:(%22elliptical%20nebulae%22)%20OR%20simbid:(%220%22)%20OR%20nedid:(%220%22))%20database:astronomy)&sort=date%20desc,%20bibcode%20desc|title=NASA/ADS|website=ui.adsabs.harvard.edu|access-date=2024-03-31}}</ref>, хоча ще певний час обидва терміни вважалися синонімами, як, наприклад, в статті 1953 року, присвяченій дослідженню розподілу маси та світності в еліптичних галактиках<ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article-lookup/doi/10.1093/mnras/113.2.134|title=On the Distribution of Mass and Luminosity in Elliptical Galaxies|last=de Vaucouleurs|first=G.|date=1953-04-01|pages=134–161|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=113|doi=10.1093/mnras/113.2.134|issn=0035-8711|issue=2|access-date=2024-03-31}}</ref>. В 21 столітті астрономи використовують термін "еліптична туманність" для позначення [[Планетарна туманність|планетарних туманностей]], що мають еліптичну форму<ref>{{Cite news|url=http://www.aanda.org/10.1051/0004-6361:20042627|title=Abundances of planetary nebulae NGC 2022, NGC 6818 and IC 4191|last=Pottasch|first=S. R.|last2=Beintema|first2=D. A.|last3=Feibelman|first3=W. A.|date=2005-06|pages=953–965|work=Astronomy & Astrophysics|volume=436|doi=10.1051/0004-6361:20042627|issn=0004-6361|issue=3|access-date=2024-03-31}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article-lookup/doi/10.1093/mnras/stw2524|title=Observations and 3D hydrodynamical models of planetary nebulae with Wolf–Rayet type central stars|last=Rechy-García|first=J. S.|last2=Velázquez|first2=P. F.|last3=Peña|first3=M.|last4=Raga|first4=A. C.|date=2017-01-11|pages=2318–2325|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=464|doi=10.1093/mnras/stw2524|issn=0035-8711|issue=2|access-date=2024-03-31}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.aanda.org/10.1051/0004-6361/201423842|title=Weak magnetic fields in central stars of planetary nebulae?|last=Steffen|first=M.|last2=Hubrig|first2=S.|last3=Todt|first3=H.|last4=Schöller|first4=M.|last5=Hamann|first5=W.-R.|last6=Sandin|first6=C.|last7=Schönberner|first7=D.|date=2014-10|pages=A88|work=Astronomy & Astrophysics|volume=570|doi=10.1051/0004-6361/201423842|issn=0004-6361|access-date=2024-03-31}}</ref>.

=== XVII-XIX століття ===
[[Файл:HSLeavittHSCr13Fig2 1912.jpg|міні|Оригінальна залежність період-світність для цефеїд зі статті Генрієтти Свон Лівітт 1912 року.]]
До 1920-х років знання астрономів про галактики загалом і про еліптичні зокрема були вкрай обмежені. На той момент вже існували [[Каталог туманних об'єктів та зоряних скупчень]] ([[Французька мова|фр.]] ''Catalogue des nébuleuses et des amas d'étoiles''), створений [[Шарль Мессьє|Шарлем Мессьє]] в 1774 році<ref>{{Cite web|url=http://www.messier.seds.org/xtra/history/m-cat81.html|title=Charles Messier's Personal Catalog of 1781|website=www.messier.seds.org|access-date=2024-03-31}}</ref> та [[Новий загальний каталог]] ([[Англійська мова|англ.]] NGC = ''New General Catalogue'') 1888 року авторства [[Джон Людвіг Еміль Дреєр|Джона Людвіга Еміля Дреєра]]<ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/title/ocm51303977
|title=Astronomy methods: a physical approach to astronomical observations
|last=Bradt
|first=Hale
|date=2004
|publisher=Cambridge University Press
|location=Cambridge, UK ; New York
|isbn=978-0-521-36440-9
|oclc=ocm51303977
}}</ref>. Водночас, ще в 1899 році була спроба виміряти відстань до [[Галактика Андромеди|Галактики Андромеди]] шляхом вимірювання її [[Паралакс|паралаксу]]<ref>{{Cite book
|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/abs/1899YerOB...6....1H/abstract
|title=Parallax of the Andromeda nebula ; and, The spectrum of Saturn's rings
|last=Hale
|first=George Ellery
|year=1899
|publisher=Yerkes Observatory of the University of Chicago
|volume=6
|location=Чікаго
|language=англійською
}}</ref>, а в 1912-1913 - [[Променева швидкість|радіальної швидкості]], виявивши, що вона наближається до Чумацького шляху зі швидкістю майже 300 км/с, що було найбільшою виміряною на той момент радіальною швидкістю<ref>{{Cite book
|title=The radial velocity of the Andromeda Nebula
|last=Slipher
|first=V. M.
|year=1913
|publisher=Lowell Observatory Bulletin
|volume=2 (8)
|location=Флегстафф, Арізона, США
|pages=56-57
|language=англійською
}}</ref>. Інша відмінність - неспівпадіння [[Емісійний спектр|спектрів]] газопилових туманностей та галактик - була виявлена ще раніше, в 1864 році [[Вільям Гаґґінс|Вільямом Гаґґінсом]]<ref>{{Cite book
|url=https://www.jstor.org/stable/108876
|title=On the Spectra of Some of the Nebulae. By William Huggins, F.R.A.S. A Supplement to the Paper "On the Spectra of Some of the Fixed Stars William Huggins F.R.A.S., and W. A. Miller, M.D., LL.D., Treas. and V.P.P.S."
|last=Huggins
|first=William
|last2=Miller
|first2=W. A.
|year=1864
|publisher=Philosophical Transactions of the Royal Society of London
|location=Лондон
|pages=437-444
|language=англійською
}}</ref>.

Вже на початку 20 століття частина астрономів висловлювала гіпотези, що деякі туманності, зокрема еліптичні, насправді є іншими галактиками, відповідно розташовані значно далі і є значно більшими, ніж вважалося. Одним з найважливіших кроків для остаточного підтвердження цієї гіпотези стало відкриття [[Залежність період — світність|залежність період-світність]] для [[Цефеїда|цефеїд]] в 1908-1912 роках, що дозволило значно точніше вимірювати відстані та значно збільшило [[Шкала космічних відстаней|максимальну відстань, яка може бути виміряна]]<ref>{{Cite web|url=https://press.sdss.org/cepheids/|title=A century of cepheids: Two astronomers, a hundred years apart, use stars to measure the Universe {{!}} SDSS {{!}} Press Releases|website=press.sdss.org|access-date=2024-03-31}}</ref>.

=== 1920-1930 ===
Перші системні дослідження еліптичних галактик (1920-1930 роки) були присвячені спробам зрозуміти їх природу, зокрема визначити відстані до них та розміри цих об'єктів.

=== 1930-1950 ===
{{Розширити розділ}}

=== 1950-2000 ===
{{Розширити розділ}}


=== Сучасні дослідження (2000-2024) ===
⚫
Вперше термін саме "еліптична галактика" вжив [[Лайман Спітцер]] в 1942 році, коли досліджував [[NGC 3115]]<ref>{{Cite news|url=http://adsabs.harvard.edu/doi/10.1086/144407|title=The Dynamics of the Interstellar Medium. III. Galactic Distribution.|last=Spitzer|first=Lyman, Jr.|date=1942-05|pages=329|language=en|work=The Astrophysical Journal|volume=95|doi=10.1086/144407|issn=0004-637X|access-date=2024-03-31}}</ref>, яка, за результатами подальших досліджень, виявилася не еліптичною, а [[Лінзоподібна галактика|лінзоподібною]]<ref>{{Cite web|url=https://ned.ipac.caltech.edu/byname?objname=NGC+3115|title=NGC 3115 {{!}} NASA/IPAC Extragalactic Database|website=ned.ipac.caltech.edu|access-date=2024-03-31}}</ref>. Починаючи з 1940-х років термін "еліптична туманість" поступово повністю перестав використовуватися для позначення еліптичних галактик<ref>{{Cite web|url=https://ui.adsabs.harvard.edu/search/fq=%7B!type=aqp%20v=$fq_database%7D&fq_database=(database:astronomy%20OR%20database:physics)&p_=0&q=((=abs:(%22elliptical%20nebulae%22)%20OR%20simbid:(%220%22)%20OR%20nedid:(%220%22))%20database:astronomy)&sort=date%20desc,%20bibcode%20desc|title=NASA/ADS|website=ui.adsabs.harvard.edu|access-date=2024-03-31}}</ref>, хоча ще певний час обидва терміни вважалися синонімами, як, наприклад, в статті 1953 року, присвяченій дослідженню розподілу маси та світності в еліптичних галактиках<ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article-lookup/doi/10.1093/mnras/113.2.134|title=On the Distribution of Mass and Luminosity in Elliptical Galaxies|last=de Vaucouleurs|first=G.|date=1953-04-01|pages=134–161|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=113|doi=10.1093/mnras/113.2.134|issn=0035-8711|issue=2|access-date=2024-03-31}}</ref>. В 21 столітті астрономи використовують термін "еліптична туманність" для позначення [[Планетарна туманність|планетарних туманностей]], що мають еліптичну форму<ref>{{Cite news|url=http://www.aanda.org/10.1051/0004-6361:20042627|title=Abundances of planetary nebulae NGC 2022, NGC 6818 and IC 4191|last=Pottasch|first=S. R.|last2=Beintema|first2=D. A.|last3=Feibelman|first3=W. A.|date=2005-06|pages=953–965|work=Astronomy & Astrophysics|volume=436|doi=10.1051/0004-6361:20042627|issn=0004-6361|issue=3|access-date=2024-03-31}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://academic.oup.com/mnras/article-lookup/doi/10.1093/mnras/stw2524|title=Observations and 3D hydrodynamical models of planetary nebulae with Wolf–Rayet type central stars|last=Rechy-García|first=J. S.|last2=Velázquez|first2=P. F.|last3=Peña|first3=M.|last4=Raga|first4=A. C.|date=2017-01-11|pages=2318–2325|language=en|work=Monthly Notices of the Royal Astronomical Society|volume=464|doi=10.1093/mnras/stw2524|issn=0035-8711|issue=2|access-date=2024-03-31}}</ref><ref>{{Cite news|url=http://www.aanda.org/10.1051/0004-6361/201423842|title=Weak magnetic fields in central stars of planetary nebulae?|last=Steffen|first=M.|last2=Hubrig|first2=S.|last3=Todt|first3=H.|last4=Schöller|first4=M.|last5=Hamann|first5=W.-R.|last6=Sandin|first6=C.|last7=Schönberner|first7=D.|date=2014-10|pages=A88|work=Astronomy & Astrophysics|volume=570|doi=10.1051/0004-6361/201423842|issn=0004-6361|access-date=2024-03-31}}</ref>.
{{Розширити розділ}}


== Загальні характеристики ==
== Загальні характеристики ==

Версія за 23:29, 31 березня 2024

Карликова еліптична галактика Мессьє 32 (NGC 221)

Еліпти́чна гала́ктика — галактика, контури якої мають більш-менш еліпсоподібну форму. Яскравість такої галактики плавно зменшується від центра до периферії. Еліптичні галактики позначають латинською літерою E, після чого ставлять число (n = 0—7), яке характеризує міру стиснення видимої проєкції галактики на площину спостереження (а не реальну форму галактики, яку може бути важко встановити).

Число n визначають зі співвідношення n = 10 (a–b) / a, де a і b — велика і мала піввісь зображення, що спостерігається. Для круглого зображення n = 0. Зображення зі стисненням n > 7 не спостерігали[1]. Стиснення еліптичних галактик свідчить про те, що вони обертаються.

Середній спектральний клас еліптичних галактик — G4. Основне населення — зорі пізніх спектральних класів. Більшість еліптичних галактик практично не мають у своєму складі міжзоряного газу, тому зореутворення там майже не відбувається. Населення цих галактик — старі зорі, подібні до Сонця або менш масивні[1].

Частка еліптичних галактик у загальній кількості становить ~25 %. За розмірами ці галактики дуже різноманітні — серед них трапляються як велетенські з масою 1013 мас Сонця, так і карликові — 105 мас Сонця[1].

Історія досліджень

Загалом, станом на 2024 рік, еліптичні галактики були основними об'єктами в понад 3000 наукових досліджень[2].

Історія назви

Історія активного дослідження еліптичних галактик починається з 1920-х років. Одна з перших наукових статей на цю тему була опублікована Едвіном Габблом в 1923 році в журналі Американського астрономічного товариства. Однак сам Габбл, не зважаючи на свій подальший внесок в дослідження та створення системи класифікації галактик, тоді термін "галактика" ще не використовував[3]. В той час такі об'єкти ще називалися "еліптична туманність", оскільки лише за 3 роки до цього дослідження, в квітні 1920 відбувася Великий диспут між Гарлоу Шеплі та Гебером Кертісом і той факт, що вони є окремими галактиками, ще не вважався загальноприйнятим в науковій спільноті[4]. Сам термін "галактика" існував щонайменше з 1837 року, однак використовувався лише для позначення Чумацького шляху[5] (англ. the Galaxy).

Одним з перших термін "еліптична галактика" вжив Лайман Спітцер в 1942 році, коли досліджував NGC 3115[6], яка, за результатами подальших досліджень, виявилася не еліптичною, а лінзоподібною[7]. Починаючи з 1940-х років термін "еліптична туманість" поступово повністю перестав використовуватися для позначення еліптичних галактик[8], хоча ще певний час обидва терміни вважалися синонімами, як, наприклад, в статті 1953 року, присвяченій дослідженню розподілу маси та світності в еліптичних галактиках[9]. В 21 столітті астрономи використовують термін "еліптична туманність" для позначення планетарних туманностей, що мають еліптичну форму[10][11][12].

XVII-XIX століття

Оригінальна залежність період-світність для цефеїд зі статті Генрієтти Свон Лівітт 1912 року.

До 1920-х років знання астрономів про галактики загалом і про еліптичні зокрема були вкрай обмежені. На той момент вже існували Каталог туманних об'єктів та зоряних скупчень (фр. Catalogue des nébuleuses et des amas d'étoiles), створений Шарлем Мессьє в 1774 році[13] та Новий загальний каталог (англ. NGC = New General Catalogue) 1888 року авторства Джона Людвіга Еміля Дреєра[14]. Водночас, ще в 1899 році була спроба виміряти відстань до Галактики Андромеди шляхом вимірювання її паралаксу[15], а в 1912-1913 - радіальної швидкості, виявивши, що вона наближається до Чумацького шляху зі швидкістю майже 300 км/с, що було найбільшою виміряною на той момент радіальною швидкістю[16]. Інша відмінність - неспівпадіння спектрів газопилових туманностей та галактик - була виявлена ще раніше, в 1864 році Вільямом Гаґґінсом[17].

Вже на початку 20 століття частина астрономів висловлювала гіпотези, що деякі туманності, зокрема еліптичні, насправді є іншими галактиками, відповідно розташовані значно далі і є значно більшими, ніж вважалося. Одним з найважливіших кроків для остаточного підтвердження цієї гіпотези стало відкриття залежність період-світність для цефеїд в 1908-1912 роках, що дозволило значно точніше вимірювати відстані та значно збільшило максимальну відстань, яка може бути виміряна[18].

1920-1930

Перші системні дослідження еліптичних галактик (1920-1930 роки) були присвячені спробам зрозуміти їх природу, зокрема визначити відстані до них та розміри цих об'єктів.

1930-1950

1950-2000

Сучасні дослідження (2000-2024)

Загальні характеристики

Еліптичні галактики відрізняються від інших типів кількома особливостями будови.

  1. Форма таких галактик близька до сферичної або еліптичної (звідки і походить назва).
  2. Кількість газу та пилу, з яких можуть формуватися зорі, невелика порівняно з іншими типами галактик.
  3. Кількість міжзоряної речовини (окрім пилу та газу) також є малою.

Як наслідок малої кількості речовини, з якої можуть формуватися зорі, темп зореутворення дуже низький порівняно зі спіральними і тим паче - неправильними галактиками. Тому кількість молодих зір в них невелика, а більшість зір таких галактик є старими, тобто здебільшого червоними та помаранчевими зорями спектральних класів M та K. Навколо еліптичних галактик зазвичай розташовується велика система кулястих зоряних скупчень, які є його супутниками. Часто ці скупчення поділяються на дві різні категорії: частина з них складається переважно з більш червоних та багатих на метали зорі, а інша частина - з більш блакитних, гарячих і в той же час - бідних на метали зорі[19].

Динамічні властивості еліптичних галактик та галактичних балджів схожі, тому вчені висувають гіпотези про однакові фізичні процеси, що призводять до їх формування, хоча такі твердження є дискусійними. Розподіл поверхневої яскравості як балджів, так і еліптичних галактик з доволі високою точністю апроксимується профілем Серсіка[20].

Кожна масивна еліптична галактика має надмасивну чорну діру в центрі. Дослідження 2013 року, в якому проводилося спостереження 46 еліптичних галактик, 20 галактичних балджів спіральних галактик та 22 так званих псевдо-балджів виявило, що кожна з досліджених галактик містить надмасивну чорну діру[21]. Маса цієї чорної діри корелює з масою самої галактики[22].

Розміри та форма

Розміри

Розміри еліптичних галактик варіюються в дуже широкому діапазоні: від 3000 світлових років до понад 700 000 світлових років. Діапазон можливих значень мас ще більший: від 100 000 до 10 трильйонів мас Сонця. Для цього типу галактик діапазон можливих значень розмірів та мас значно більший, ніж для інших типів[23]. Найменші карликові еліптичні галактики мають розміри та форму, співставні з великими кулястими зоряними скупченнями, однак містять значно більше темної матерії, якої немає в зоряних скупченнях.

Форма та класифікація за формою

За системою класифікації Габбла, еліптичні галактики позначаються літерою E (від англ. Elliptical galaxy), після якої йде цифра від 0 (галактика з майже ідеальною сферичною симетрією) до 7 (найбільш "витягнуті" з відомих "еліптичних" галактик). Сама ця цифра, позначена як N, обчислюється за формулою:

Де a та b - велика і мала піввісі еліпса, яким апрокисмують форму галактики по її ізолюксі.

Насправді, ще в дослідженні 1966 року зазначалося, що еліптичні галактики з формою E4-E7 - це неправильно класифіковані лінзоподібні галактики, які розташовані під різними кутами до променя зору. Тому реальна межа ступеня витягнутості еліптичних галактик становить близько E3-E4[24]. В подальшому результати цього дослідження були підтверджені шляхом спектроскопічних спостережень за обертанням дисків цих галактик[25][26]. Варто зазначити, що класифікація Габбла описує лише видиму форму галактики. Тобто, насправді галактика може мати еліпсоїдальну форму, однак при цьому бути повернутою до нас під таким кутом, що виглядатиме майже сферичною. Іншими словами, деякі галактики, які класифіковані як E0, для спостерігача з іншої віддаленої точки Всесвіту можуть виглядати, як, наприклад, E2.

Зореутворення

Приклади

В цьому розділі наведено перелік деяких еліптичних галактик:

Карликові еліптичні галактики

Еліптичні галактики, світність яких не перевищує 108 L☉, вважають карликовими. Їх позначають dE (скорочення від англ. dwarf Elliptical galaxy— карликова еліптична галактика). Принципових відмінностей від еліптичних галактик високої світності вони не мають[29].

Джерела

  1. ↑ а б в Галактики карликові, 2003.
  2. ↑ NASA/ADS. ui.adsabs.harvard.edu. Процитовано 31 березня 2024.
  3. ↑ Hubble, Edwin (1923). Density distribution in the photographic images of elliptical nebulae (англійською) . Т. 31. Popular Astronomy. с. 644.
  4. ↑ The Great Debate | Bentley Historical Library (англ.). Процитовано 31 березня 2024.
  5. ↑ Bradford, Duncan (1837). The wonders of the heavens, being a popular view of astronomy, including a full illustration of the mechanism of the heavens; embracing the sun, moon, and stars, with descriptions of the planets, comets, fixed stars, double stars, the constellations, the galaxy, or milky-way, the zodiacal light, aurora borealis, or norhtern lights, meteors, clouds, falling stars, aerolites (англійською) . Бостон: American stationers company.
  6. ↑ Spitzer, Lyman, Jr. (1942-05). The Dynamics of the Interstellar Medium. III. Galactic Distribution. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 95. с. 329. doi:10.1086/144407. ISSN 0004-637X. Процитовано 31 березня 2024.
  7. ↑ NGC 3115 | NASA/IPAC Extragalactic Database. ned.ipac.caltech.edu. Процитовано 31 березня 2024.
  8. ↑ NASA/ADS. ui.adsabs.harvard.edu. Процитовано 31 березня 2024.
  9. ↑ de Vaucouleurs, G. (1 квітня 1953). On the Distribution of Mass and Luminosity in Elliptical Galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 113, № 2. с. 134—161. doi:10.1093/mnras/113.2.134. ISSN 0035-8711. Процитовано 31 березня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. ↑ Pottasch, S. R.; Beintema, D. A.; Feibelman, W. A. (2005-06). Abundances of planetary nebulae NGC 2022, NGC 6818 and IC 4191. Astronomy & Astrophysics. Т. 436, № 3. с. 953—965. doi:10.1051/0004-6361:20042627. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 березня 2024.
  11. ↑ Rechy-García, J. S.; Velázquez, P. F.; Peña, M.; Raga, A. C. (11 січня 2017). Observations and 3D hydrodynamical models of planetary nebulae with Wolf–Rayet type central stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 464, № 2. с. 2318—2325. doi:10.1093/mnras/stw2524. ISSN 0035-8711. Процитовано 31 березня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  12. ↑ Steffen, M.; Hubrig, S.; Todt, H.; Schöller, M.; Hamann, W.-R.; Sandin, C.; Schönberner, D. (2014-10). Weak magnetic fields in central stars of planetary nebulae?. Astronomy & Astrophysics. Т. 570. с. A88. doi:10.1051/0004-6361/201423842. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 березня 2024.
  13. ↑ Charles Messier's Personal Catalog of 1781. www.messier.seds.org. Процитовано 31 березня 2024.
  14. ↑ Bradt, Hale (2004). Astronomy methods: a physical approach to astronomical observations. Cambridge, UK ; New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-36440-9. OCLC 51303977.
  15. ↑ Hale, George Ellery (1899). Parallax of the Andromeda nebula ; and, The spectrum of Saturn's rings (англійською) . Т. 6. Чікаго: Yerkes Observatory of the University of Chicago.
  16. ↑ Slipher, V. M. (1913). The radial velocity of the Andromeda Nebula (англійською) . Т. 2 (8). Флегстафф, Арізона, США: Lowell Observatory Bulletin. с. 56—57.
  17. ↑ Huggins, William; Miller, W. A. (1864). On the Spectra of Some of the Nebulae. By William Huggins, F.R.A.S. A Supplement to the Paper "On the Spectra of Some of the Fixed Stars William Huggins F.R.A.S., and W. A. Miller, M.D., LL.D., Treas. and V.P.P.S." (англійською) . Лондон: Philosophical Transactions of the Royal Society of London. с. 437—444.
  18. ↑ A century of cepheids: Two astronomers, a hundred years apart, use stars to measure the Universe | SDSS | Press Releases. press.sdss.org. Процитовано 31 березня 2024.
  19. ↑ Hixenbaugh, Kyle; Chandar, Rupali; Mok, Angus (1 червня 2022). The Ancient Globular Clusters of NGC 1291. The Astronomical Journal. Т. 163, № 6. с. 271. doi:10.3847/1538-3881/ac680d. ISSN 0004-6256. Процитовано 28 березня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  20. ↑ Graham, Alister W. (2013). Oswalt, Terry D.; Keel, William C. (ред.). Elliptical and Disk Galaxy Structure and Modern Scaling Laws. Planets, Stars and Stellar Systems (англ.). Dordrecht: Springer Netherlands. с. 91—139. doi:10.1007/978-94-007-5609-0_2. ISBN 978-94-007-5608-3.
  21. ↑ Kormendy, John; Ho, Luis C. (18 серпня 2013). Coevolution (Or Not) of Supermassive Black Holes and Host Galaxies. Annual Review of Astronomy and Astrophysics (англ.). Т. 51, № 1. с. 511—653. doi:10.1146/annurev-astro-082708-101811. ISSN 0066-4146. Процитовано 28 березня 2024.
  22. ↑ Graham, Alister W. (2016). Laurikainen, Eija; Peletier, Reynier; Gadotti, Dimitri (ред.). Galaxy Bulges and Their Massive Black Holes: A Review. Galactic Bulges (англ.). Т. 418. Cham: Springer International Publishing. с. 263—313. doi:10.1007/978-3-319-19378-6_11. ISBN 978-3-319-19377-9.
  23. ↑ Fraknoi, Andrew; Morrison, David; Wolff, Sidney C. (13 жовтня 2016). 26.3 Properties of Galaxies - Astronomy | OpenStax. openstax.org (English) . Процитовано 28 березня 2024.
  24. ↑ Liller, Martha H. (1966-10). The Distribution of Intensity in Elliptical Galaxies of the Virgo Cluster. II. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 146. с. 28. doi:10.1086/148857. ISSN 0004-637X. Процитовано 28 березня 2024.
  25. ↑ Pedraz, S.; Gorgas, J.; Cardiel, N.; Sanchez-Blazquez, P.; Guzman, R. (21 травня 2002). Evidence of fast rotation in dwarf elliptical galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 332, № 3. с. L59—L63. doi:10.1046/j.1365-8711.2002.05565.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 28 березня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  26. ↑ Toloba, E.; Guhathakurta, P.; Boselli, A.; Peletier, R. F.; Emsellem, E.; Lisker, T.; van de Ven, G.; Simon, J. D.; Falcón-Barroso, J. (28 січня 2015). STELLAR KINEMATICS AND STRUCTURAL PROPERTIES OF VIRGO CLUSTER DWARF EARLY-TYPE GALAXIES FROM THE SMAKCED PROJECT. III. ANGULAR MOMENTUM AND CONSTRAINTS ON FORMATION SCENARIOS. The Astrophysical Journal. Т. 799, № 2. с. 172. doi:10.1088/0004-637X/799/2/172. ISSN 1538-4357. Процитовано 28 березня 2024.
  27. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Bakich, Michael E. (9 квітня 2020). The sky's best elliptical galaxies. Astronomy Magazine (амер.). Процитовано 28 березня 2024.
  28. ↑ а б information@eso.org. Elliptical Galaxy. esahubble.org (англ.). Процитовано 28 березня 2024.
  29. ↑ Карликові еліптичні галактики, 2003.

Література

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еліптична_галактика&oldid=42238077