Перегляд вихідного коду сторінки Слов'яноруська мова

{{Мова
 | Колір             = індоєвропейська
 | Назва             =
 | Самоназва         = 
 | Поширена_в        =
 | Регіон            =
 | Етнічність        =
 | Кількість_носіїв  = <!--або Кількість_мовців-->
 | Місце             =
 | Писемність        =
 | Класифікація      = [[Індоєвропейські мови|Індо-Європейська]]
 | Склад             = 
 | Час розходження   = 
 | Частка збігів     = 
 | Державна          =
 | Офіційна          =
 | Регіональна       =
 | Регулює           =
 | ISO_639           =
 | ISO_639-2         =
 | ISO_639-3         =
 | Зображення        = 
 | Ширина_зображення = 
 | Підпис            = 
 |}}

'''Слов'янору́ська''' ('''славеноро́ська''') '''мо́ва'''&nbsp;— назва, що виникла наприкінці [[XVI століття|XVI&nbsp;ст.]] на позначення українсько-білоруської книжної форми [[Літературна мова|літературної мови]], уживаної у творах науково-публіцистичних жанрів і в художніх творах високого стилю протягом [[XV століття|XV]]&nbsp;— [[XVIII століття|XVIII]]&nbsp;ст. Популяризував її [[Житецький Павло Гнатович|Павло Житецький]] ([[1889]]&nbsp;р.).

Слов'яноруська мова розвинулася зі староукраїнської редакції [[Староцерковнослов'янська мова|староцерковнослов'янської мови]] [[XI століття|XI]]&nbsp;— [[XIV століття|XIV]]&nbsp;ст., що в 14&nbsp;— 15 ст. зазнала архаїзації, а також болгарського й сербського впливу в дусі граматично-стилістичної реформи патріарха Євтимія (т.&nbsp;зв. [[другий південнослов'янський вплив]]) і стабілізувалася у висліді нормативних граматично-лексикографічних зусиль XVI&nbsp;— [[XVII століття|XVII]]&nbsp;століть. Від середини XVII&nbsp;ст. впливала на норми літературної мови в Росії; від середини [[XVIII століття|XVIII&nbsp;ст.]] наблизилася на [[Лівобережна Україна|Лівобережній Україні]] настільки до російських норм, що могла злитися з російською її формою. Слов'яноруська мова, занесена у 20-х&nbsp;— 30-х роках XVIII&nbsp;ст. вчителями&nbsp;— росіянами й українцями у [[Срім]] і [[Бачка (регіон)|Бачку]], стала там основою архаїзовано-книжної слов'яносербської мови. У Галичині, на Буковині й Закарпатті слов'яноруська мова перетривала у формі зросійщеного в лексиці [[Язичіє|язичія]] до першої половини [[XX століття|XX&nbsp;ст.]]

Від [[Староукраїнська мова|староукраїнської книжної мови]] слов'яноруська мова різниться з лексично-словотвірного й стилістичного погляду (у ній наявні латинізми, полонізми, калькові словоскладання, перевага гіпотактичної і періодичної будови речень, фігуративно-перифрастичний стиль типу «плетенія словесного»). Слов'яноруську мову нормували граматики «[[Аделфотес|Адельфотес]]» (1591) у її слов'янському перекладі грецького тексту, [[Зизаній Лаврентій|Лаврентія Зизанія]] (1596), [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]] (1619) разом з її скороченою переробкою, може, [[Афанасій (Пузина)|Атанасія Пузини]], виданою 1638 у Крем'янці; лексичну кодифікацію подавали «[[Лексис|Лексис]]» Л.&nbsp;Зизанія (1596), «[[Лексикон словенороський|Лексикон славенороський]]» [[Памво Беринда|Памва Беринди]] (1627 і 1653); рукописні «[[Синоніма Славеноросская|Синоніма славеноросская]]» і версії латино-слов'янського (1642 і пізніші копії) та словено-латинського словника [[Єпіфаній (Славинецький)|Єпіфанія Славинецького]] і [[Корецький-Сатановський Арсеній|Арсенія Корецького-Сатановського]]; дрібніші друковані словено-польські словнички (Супрасль, 1722; Почаїв, 1751, 1756, 1804; Й. Левицького, 1830).

Слов'яноруська мова оминала чіткіші [[Українська мова|українські]] (як і [[Білоруська мова|білоруські]]) риси у фонетиці ([[ікавізм]]), зберігала етимологічні написання з ''ы'', ''ъ'', не позначала секундарного подвоєння приголосних, упроваджувала стверділе ''ц'' у суфіксах, зберігала церковнослов'янські флексії у відміні імен і дієслів («добрыя земли»&nbsp;— «доброї землі»); значення зниклих часових форм (аорист, імперфект), як і штучно створених за грецькою граматикою способів (оптатив, кон'юнктив) та словотвірних засобів (-телный '-abilis, -andus', хліботворец&nbsp;— пекар) перенесено з грецької та латинської мов. Система сполучників, широке застосування активних дієприкметників, як і абсолютного дативу перебрано з церковно-слов'янської мови (в орієнтації на мову [[Острозька Біблія|Острозької Біблії]] і літургічних книг). У лексиці&nbsp;— біблеїзми, грецизми й латинізми (до XVIII&nbsp;ст. і полонізми) класицистичного характеру, з оминанням народних діалектних виразів. Такий синтетичний характер слов'яноруської мови був причиною її строкатості в окремих авторів, залежно від начитаності й тематики. На ділову мову впливав, зокрема, [[синтаксис]] слов'яноруської мови.

== Джерела ==
* {{ЕУ|том=8|сторінки=2907|стаття=[http://izbornyk.org.ua/encycl/euii223.htm Слов'яноруська (славенороська) мова]|автор=О. Горбач|ref=}}

== Література ==
* ''[[Житецький Павло Гнатович|Житецкий П.]]'' [[iarchive:ocherkliteratur00zhituoft/page/n5|Очерк литературной истории малорусского наречия 17 и 18 вв.]]&nbsp;— К. 1889.
* ''Житецький П.'' [http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=9429 Нарис літературної історії української мови в XVII віці].&nbsp;— Львів: Українське видавництво, 1941. (укр. переклад).
* ''[[Грушевський Михайло Сергійович|Грушевський М.]]'' [http://litopys.org.ua/hrushukr/hrush5.htm Історія української літератури, т. V (ч. 1, 2)]&nbsp;— К. 1926&nbsp;— 27; див. також [[Енциклопедія українознавства|ЕУ]] 1. стор. 358.

[[Категорія:Східнослов'янські мови]]
[[Категорія:Церковнослов'янська мова]]
[[Категорія:Кирило-Мефодієвські студії]]
{{Ling-stub}}