Протипіхотна міна

Протипіхо́тна мі́на (ППМ) — інженерний боєприпас (міна), призначений для ураження живої сили противника дією продуктів вибуху (фугасні) або осколками (осколкові). Різновидом осколкових мін є такі, що вистрибують, та вибухають у повітрі на висоті 0,5—1,5 м, та міни направленої дії, при вибуху яких осколки розлітаються в визначеному напрямку. Маса фугасних мін 85—450 г (заряду 30 — 200 г); осколкових, що вистрибують — 1,6— 4,5 кг (заряду 75—500 г). В ролі протипіхотних осколкових мін інколи використовуються артилерійські снаряди з різними детонаторами. У фугасних протипіхотних мінах застосовуються детонатори натискної дії, в осколкових — натискної або комбінованої — натяжного-натискної дії.

Оттавська конвенція (підписана Україною у 1999 році) забороняє застосування, виробництво і зберігання протипіхотних мін.

Характеристики та устрій

Протипіхотні міни складаються із заряду вибухової речовини, детонатора (замикача), датчика цілі, підривника і корпусу (з металу, дерева, пластмас) відомі безкорпусні конструкції — з вибухової речовини підвищеної міцності. Деякі типи протипіхотних мін мають пристрої (запобіжники), що забезпечують безпеку при установці, елементи невитягуваності та незнешкоджуваності, які ускладнюють зняття і знешкодження, а також самоліквідатори, що викликають вибух міни або що приводять її в безпечний стан через заданий проміжок часу.

Показники дії протипіхотних осколкових мін:

Радіус суцільного ураження: найбільша відстань від місця вибуху, на якій є така середня щільність потоку забійних осколків, коли на ціль площею 0,75 м² (висотою 1,5 м і шириною 0,5 м) припадає хоча б один забійний осколок, з ймовірністю враження цілі 0,63.
Приведена площа ураження: умовна площа мішені, яка буде уражена з ймовірністю 0,99.

Класифікація протипіхотних мін

За способом приведення в дію протипіхотні міни поділяються на некеровані і керовані. Некеровані міни вибухають від дії людини (тварини) на детонатор (датчик цілі детонатора), а також після закінчення заданого часу. Керовані міни переводяться в бойове положення або спрацьовують по команді, переданій по радіо або дротам.

За термінами спрацьовування протипіхотні міни бувають миттєвої дії — що вибухають при дії уражаємого об'єкту і сповільненої дії (МСД) — що автоматично спрацьовують або приходять в бойове положення після закінчення заданого часу.

Залежно від конструкції детонатору протипіхотні міни поділяються на контактні та неконтактні. Контактні спрацьовують при безпосередньому натиску вагою кілька десятків кілограм на їх детонатор (датчик цілі детонатора), а неконтактні — від дії фізичного поля цілі (магнітного, акустичного, вібраційного).

За способами установки розрізняють такі протипіхотні міни: витягуванні, які можна витягати з місця установки, та невитягуванні — що вибухають при такій спробі.

За способом спричинення шкоди протипіхотні міни діляться:

Фугасні (ураження об'єкта продуктами вибуху)
Осколкові (ураження об'єкта осколками які розташовані в корпусі міни або шматками корпусу). Залежно від зони розльоту осколків поділяються на міни кругового й спрямованого ураження.
Осколково-фугасні

За типом датчика цілі протипіхотні міни бувають:

натискної дії;
магнітної дії;
теплової дії;
інфрачервоної дії.

Країни, що підписали Оттавську конвенцію «(Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення)»

Див. також

Мінне поле
Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін
Протитанкова міна
Морська міна
Оттавська конвенція
ПОМ-2 (міна)
ПОМ-3 (міна)
ПФМ-1 (міна)
МОН-50 (міна)
МОН-200 (міна)
ОЗМ-72 (міна)
ОЗМ-4 (міна)

Джерела

Радянська військова енциклопедія. «ЛИНИЯ—ОБЪЕКТОВАЯ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 5. — С. 311-313. — ISBN 00101-134. (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Протипіхотна міна