Voyager (гурт)
Voyager — прогресивний метал-гурт родом з міста Перт, Австралія, створений у 1999 році. Гурт випустив сім повноформатних альбомів. Вони представляли Австралію на пісенному конкурсі Євробачення 2023 з піснею «Promise».[1]
Voyager | |
---|---|
Основна інформація | |
Жанр | Прогресивний метал |
Роки | 1999 — дотепер |
Країна | Перт, Австралія |
Місто | Перт |
Мова | англійська |
Лейбл | Season of Mist |
Склад | Деніел «Денні» Естрін Сімон Доу Скотт Кей Ешлі Дудкорте Алекс Каніон |
Колишні учасники | Марк Бойєн (2006–2011) Кріс Ханссен (2009–2010) Марк Де Ваттімо (1999–2008) Мелісса Фіокко (2004–2007) Джефф Каллаган (2000–2006) Емануель Рудніцкі (2000–2006) Дженна Грейг (2001–2003) Марк Бейкер (1999–2000) Адам Ловкіс (1999–2000) |
www.voyagerau.com | |
Voyager (гурт) у Вікісховищі |
Історія
ред.1999-2006: Формування гурту та Element V
ред.Гурт Voyager був створений у 1999 році в Університеті Західної Австралії, Перт Деніелом Естріном, Марком Бейкером і Адамом Ловкісом. Колектив дещо змінився у складі перед записом альбому Element V у 2003 році разом з Ейданом Бартоном у Sovereign Studios, Віллеттон, Західна Австралія. У 2002 році до складу гурту входили Даніель Естрін (клавішні, вокал), Марк Де Ваттімо (гітара), Дженна Грейг (бас), Джефф Каллаган (ударні) та Емануель Рудніцкі (гітара).
Альбом Element V був випущений в Австралії в 2003 році,[2] а потім випущений нідерландським лейблом DVS Records в Європі наступного року.[3] Японський лейбл Woodbell/Experience отримав ліцензію на розповсюдження альбому в Японії в тому ж році та випустив його з бонус-треком «Now and Forever».[4]
Популярність Voyager швидко зросла після європейського релізу Element V, і гурт заручився першою великою підтримкою, виступаючи разом з Стівом Ваєм у Перті в липні 2004 року.
Після виходу Element V Мелісса Фіокко замінила Дженну Грейг на бас-гітарі. Voyager виступали в мельбурнському готелі «Corner» наприкінці 2005 року в рамках благодійного радіоконцерту Screaming Symphony, граючи вперше за межами свого рідного штату Західна Австралія. Наприкінці 2006 року Емануель і Джефф покинули гурт і були замінені Сімон Доу та Марком Боейєном відповідно, безпосередньо перед записом наступного альбому, uniVers.
2006–2008: UniVers і ProgPower Europe
ред.На початку 2006 року гурт приєднався до студії Sovereign, щоб записати альбом uniVers, разом з Марком Боєном і Сімон Доу, які були постійними членами гурту. Voyager зняли відеокліп до редагованої для радіо версії пісні «Sober» і випустили його обмеженим тиражем у 2006 році.
Гурт виступив на фестивалі ProgPower Europe Festival у Нідерландах у 2006 році та отримав схвальні відгуки від ЗМІ.[5][6] В результаті цього виступу Voyager були запрошені на ProgPower UK у 2008 році, який проводився у Великій Британії. Наприкінці 2006 року вони також мали виступати з Nevermore, однак їхній виступ був остаточно скасований. Гурт також повинен був підтримати виступ Інгві Мальмстіна після їхнього повернення з першого європейського туру, але були виключені з шоу в останню хвилину, тому що співак не хотів жодної підтримки для свого австралійського туру.
На початку 2007 року лейбл DVS Records оголосив про своє закриття, і у Voyager не було лейбла для випуску альбому uniVers, який на тоді вже був повністю записаний.[7]
У жовтні 2007 року гурт підписав контракт з німецьким лейблом Dockyard 1 Records у Гамбурзі, який випустив альбом uniVers для всього світу[8], а США отримали альбом для розповсюдження по країні в січні 2008 року через лейбл Locomotive Records. uniVers отримав визнання критиків у всьому світі, був визнаний альбомом місяця бельгійським журналом Mindview і альбомом тижня фінським журналом Imperiumi.[9] Австралійська національна станція альтернативного мовлення Triple J назвала його №7 серед альбомів у Full Metal Racket 2007 року.[10] Гурт був номінований у Топ-10 нагород MusicOz Awards.[11]
Невдовзі після випуску альбому uniVers гурт розпрощався з бас-гітаристкою Мелісою Фіокко. Це був розрив, який не обійшовся без суперечок. Фіокко замінив Алекс Каніон, якому було 18 років. Невдовзі після першого виступу Алекса з Voyager у Перті, Західна Австралія, група вирушила в міні-тур до Сіднея та Мельбурна з колегами по лейблу Eyefear, щоб просувати альбом uniVers.[8]
У січні 2008 року Voyager виступав з гуртом Nightwish у Перті. Заплановане турне гурту по Австралії з гуртом Toto в березні 2008 року було скасовано, мабуть, через сценічні вимоги гурту. Наприкінці лютого 2008 року ProgPower UK, на якому вони мали виступити, також було скасовано через поганий продаж квитків.[12]
У Voyager повідомили, що вони продовжать своє європейське турне Данією, Нідерландами, Німеччиною та Швейцарією, незважаючи на скасування. Їхній тур включав виступ із рок-групою House of Lords 1980-х років у Ballroom Hamburg.
У червні 2008 року гітарист Марк Де Ваттімо покинув Voyager через особисті та професійні розбіжності.
Voyager виступав разом з Queensrÿche у серпні 2009 року та з Deathstars зі Швеції у вересні 2009 року.
2009–2011: I Am the ReVolution
ред.Після запису нових пісень разом з Адамом Раундом у Kingdom Studios у Мейлендсі , Західна Австралія та мастерингу треків у Sterling Sound у місті Нью-Йорку, Voyager випустили свій альбом I Am the ReVolution 20 вересня 2009 року через Dockyard 1 Records у Німеччині та Riot Entertainment у Австралії. Альбом був негайно позитивно сприйнятий критиками,[13][14] включно з популярним веб-сайтом Vampster,[15] хоча деякі критики скептично поставилися до сильного мелодичного впливу гурту та їх «поп» звучання.[16]
Альбом був названий альбомом тижня румунським веб-сайтом MetalFan,[17] а пісня «Total Existence Failure» отримала звання «Пісня року» від West Australian Music Industry Award.[18]
Гурт випустив нове відео на пісню «The Devil in Me» у жовтні 2009 року.
У 2010 році Voyager тричі номінувався на Топ-10 найкращих фіналістів Australian MusicOz Awards з піснями «Lost», «The Devil in Me» та відео до останнього..[19] Гурт також отримав номінацію на WAMI 2010 «Найкращий хард-рок/метал виконавець», представлений у West Australian Music Industry (WAMI).[20]
Кріс Ханссен покинув Voyager у 2010 році, а Скотт Кей взяв на себе обов'язки гітариста. Перший тур за участі Кея відбувся з шотландським піратським метал-гуртом Alestorm у травні 2011 року, під час якого група отримала визнання критиків.[21]
2011–2013: The Meaning of I
ред.Після запису нових пісень у квітні-травні 2011 року гурт підписав угоду з лейблом Sensory із Нью-Джерсі. У жовтні 2011 року гурт випустив альбом The Meaning of I.[22] Альбом є першим, у якому бере участь новий гітарист Скотт Кей, і останнім, у якому виступає Марк Бойєн на барабанах, який пішов незабаром після запису, щоб зосередитися на родині. Альбом містить запрошені вокальні виступи Ді Сі Купера (Royal Hunt) і Деніела Томпкінса (Tesseract, раніше Skyharbor). Він був випущений у всьому світі 11 жовтня 2011 року, але був випущений раніше в США на фестивалі ProgPower у вересні 2011 року.[22]
Voyager також оголосили про виступ із Creation's End у Брукліні 11 вересня 2011 року.[22] Після повернення зі США Voyager гастролював з популярним фінським метал-гуртом Children of Bodom.[23]
Voyager був одним із гуртів, які відкривали виступ гурту Epica, коли вони виступали в Перті 23 квітня 2013 року.
2013–2017: V
ред.Наприкінці 2013 року Voyager оголосили краудфандингову кампанію для свого альбому V і оприлюднили кліпи попередніх записів нових пісень. Мета кампанії була досягнута протягом трьох днів після її запуску. «Breaking Down» був першим синглом з альбому.
У травні 2015 року гурт здійснив національне турне за підтримки французького прогресивного рок-гурту Klone. У вересні вони повернулися до Північної Америки на подію ProgPower у США та національний тур.
2017–2018: Ghost Mile
ред.Альбом Ghost Mile вийшов 12 травня 2017 року.
2018–2020: Colours in the Sun
ред.21 вересня 2018 року Voyager виступили в o2 Indigo, Лондон, Великобританія, в рамках виставки/концерту Європейського космічного агентства Space Rocks, давши їм можливість зіграти «Colours» і «Brightstar» з майбутнього альбому. Вони також виступили під час наступного вечора в рамках короткого європейського туру на сім днів.[24]
Гурт також увійшов до шорт-листа австралійського національного фіналу пісенного конкурсу Євробачення 2020 із піснею «Runaway», але зрештою не були обрані серед десяти виконавців для участі у фіналі відбору.[25][26][27]
2020-2023: Пісенний конкурс Євробачення та Fearless in Love
ред.Гурт було відібрано для участі в австралійському національному відборі на пісенний конкурс Євробачення 2022, Eurovision - Australia Decides, у 2022 році.[28] Вони посіли друге місце з синглом «Dreamer». Після виступу на данному конкурсі, "Dreamer" дебютував під номером 6 у чарті синглів Australian Independent Label.[29]
21 лютого 2023 року було оголошено, що Voyager стали представниками Австралії на пісенному конкурсі Євробачення 2023 з піснею «Promise».[1] Хоча Австралія бере участь у Євробаченні з 2015 року,[30] усі учасники з країни до 2023 року були сольними артистами. Таким чином, Voyager став першим гуртом, а також першим колективом із Західної Австралії, який представляв Австралію на пісенному конкурсі Євробачення. «Promise» дебютував під номером 3 у чарті синглів Australian Independent Label.[31]
Напередодні «Євробачення» Voyager виступали на пре-паті до Євробачення в Мадриді, Амстердамі та Лондоні. Перебуваючи в Лондоні, 20 квітня 2023 року гурт виступив на аншлаговому концерті в Boston Music Room, отримавши захоплені відгуки.[32]
Гурт виграв другий півфінал 11 травня 2023 року, результат визначався виключно телеголосуванням.[33] 13 травня 2023 року Voyager виступили у якості п’ятнадцятого учасника фіналу конкурсу, в результаті посівши 9-те місце, набравши 151 загальний бал, ставши п’ятим австралійським виконавцем, який потрапив до топ-10.
Для прес-реліза пісенного конкурсу Євробачення, опублікованому 5 червня 2023 року, група аранжувала та склала свій мікс «Te Deum» для Європейської мовної спілки (ЄМС) для використання під час зворотного відліку прем’єри на YouTube каналі пісенного конкурсу Євробачення.[34]
Після повернення на Батьківщину, було оголошено про виступ гурту у якості головного виконавця на безкоштовному відкритому публічному концерті з нагоди святкування Дня Західної Австралії.[35] Місцеві ЗМІ зустріли цю заяву з ентузіазмом, але зі значною критикою щодо того, чому Voyager не були хедлайнерами концерту.[36][37] За іронією долі, погана погода того дня призвела до того, що Voyger грали перед найбільшою аудиторією дня, отримавши чудові відгуки.[38]
У червні 2023 року Voyager вирушили у національний тур як хедлайнери, виступаючи в Брісбені, Мельбурні, Аделаїді, Перті, Сіднеї та Канберрі. Квитки на весь тур були розпроданы, тому виступ у Перті довелося перенести у більший зал, щоб задовольнити попит.[39] Кожен виступ зустрічався схвальними та позитивними відгуками, оскільки гурт спирався на імпульс і розголос, створений їхнім виступом на Євробаченні.[40][41][42]
Восьмий альбом Voyager, Fearless in Love, був випущений 14 липня 2023 року. Перший огляд назвав його продовженням позитивної еволюції унікального музичного стилю гурту.[43] Це був перший альбом Voyager, який потрапив у чарт, з офіційною позицією альбомів у чарті ARIA 35. Він також досяг 3 позиції в австралійському чарті виконавців ARIA та 7 позиції в чарті вінілових альбомів. В австралійських чартах iTunes він посів 2 місце в загальному чарті альбомів і 1 місце в чарті рок-альбомів.
21 вересня 2023 року гурт оголосив про скасування свого головного європейського туру, який мав розпочатися в жовтні, через те, що у соліста Даніеля Естріна виявили рак.[44]
Учасники гурту
ред.Теперішні
ред.- Деніел «Денні» Естрін — головний вокал (з 1999), клавішні (з 2000), гітара (1999-2000)
- Саймон Доу — гітара (з 2006)
- Скотт Кей — гітара (з 2010)
- Ешлі Дудкорте — ударні (з 2011)
- Алекс Каніон — бас(з 2007), бек-вокал(з 2008)
Колишні учасники
ред.- Марк Бойєн — ударні (2006–2011)
- Кріс Ханссен — гітара (2009–2010)
- Марк Де Ваттімо — гітара, бек-вокал (1999–2008)
- Мелісса Фіокко — бас (2004–2007)
- Джефф Каллаган — ударні (2000–2006)
- Емануель Рудніцкі — гітара (2000–2006)
- Дженна Грейг — бас (2001–2003)
- Марк Бейкер — клавішні (1999–2000)
- Адам Ловкіс — ударні (1999–2000)
Дискографія
ред.Альбоми
ред.Назва | Деталі | Найвища позиція чарту |
---|---|---|
AUS [45] | ||
Element V |
|
— |
UniVers |
|
— |
I Am the Revolution |
|
— |
The Meaning of I |
|
— |
V |
|
— |
Ghost Mile |
|
— |
Colours in the Sun |
|
— |
Fearless in Love |
|
35 |
Сингли, що потрапили до чартів
ред.Назва | Рік | Найвища позиція чарту | Альбом | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
AUS[en] [46] |
FIN [47] |
LTU [48] |
SWE [49] |
UK [50] | |||
«Promise» | 2023 | 8 | 47 | 28 | 7 | 79 | Fearless in Love |
Примітки
ред.- ↑ а б Voyager will journey to Liverpool for Australia. Eurovision.tv. EBU. 21 лютого 2023. Процитовано 21 лютого 2023.
- ↑ VOYAGER Element V. Discogs.
- ↑ Tower records catalogue. Tower Records. Архів оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ Experience catalogue. The Peco Records. Архів оригіналу за 2 лютого 2011. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ ProgPower Europe review (PDF). ProgPower Europe. Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2008. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ ProgPower Europe review. John Tucker. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ DVS announces closure. DVS records. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ а б Voyager sign to Dockyard 1 and hit East Coast. Faster Louder. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ Imperiumi - Voyager universe. Imperiumi. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ The dwarf Voyager review. The dwarf. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ 2010 MusicOz Finalists. MusicOz. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ ProgPower UK Cancelled. Metal Underground. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ Voyager I am the ReVolution. Terrorverlag. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ Voyager I am the ReVolution. Music Reviews. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ Voyager I am the ReVolution. Vampster. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ Voyager I am the ReVolution. Stormbringer Austria. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ Voyager I am the ReVolution. Metalfan Romania. Процитовано 20 травня 2011.
- ↑ 2009 WAM SOTY. Seen and Heard. Процитовано 20 травня 2011.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ 2010 MusicOz Finalists. MusicOz. Архів оригіналу за 12 березня 2010. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ WAMI 2010 nominations. West Australian Music Industry Association. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 17 травня 2011.
- ↑ ALESTORM/VOYAGER in Adelaide. Faster Louder. Процитовано 17 травня 2011.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Australia's VOYAGER Signs With SENSORY RECORDS. Roadrunner Records Blabbermouth. Процитовано 9 серпня 2011.
- ↑ Children of Bodom touring nationally with Voyager. Metal Obsession. 9 серпня 2011. Процитовано 9 серпня 2011.
- ↑ Voyager to Tour UK in September • TotalRock. 24 липня 2019.
- ↑ https://www.facebook.com/voyageraustralia/videos/2586578228243231/ [користувацьке джерело]
- ↑ VOYAGER's "Runaway" Gets Shortlisted for "Eurovision - Australia Decides". 11 лютого 2020. Архів оригіналу за 21 лютого 2023. Процитовано 3 грудня 2023.
- ↑ Oztix | News | This is How Close Aussie Band Voyager Came to Competing in Eurovision.
- ↑ Australia: Final Four Artists Announced, New Twist Means #YOU Could Compete at This Year's 'Australia Decides'. Escunited.com. 14 грудня 2021.
- ↑ Singles Chart (Independent Labels) 7 March 2022. Australian Independent Record Labels Association. 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2022.
- ↑ Australia's history at Eurovision. Eurovision World. 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2023.
- ↑ Singles Chart (Independent Labels) 6 March 2022. Australian Independent Record Labels Association. 6 березня 2023. Процитовано 6 березня 2023.
- ↑ Live Gig Review: Voyager & Ihlo – 20 April 2023 – Boston Music Room, London, UK - Man Of Much Metal. manofmuchmetal.net (амер.). 21 квітня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Second Semi-Final of Liverpool 2023 - Eurovision Song Contest. eurovision.tv. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Australia's Voyager record Te Deum for EBU. eurovision.tv (англ.). 5 червня 2023. Процитовано 6 червня 2023.
- ↑ WA Day Festival Concert - Celebrate WA. Celebrate WA (амер.). Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Naglazas, Mark (31 травня 2023). Sour note: Why are East Coast acts headlining today’s WA Day concert?. WAtoday.com.au (англ.). Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Varvaris, Mary. Perth Music Fans Air Frustration As WA Day Concert Abandons Local Focus. themusic.com.au (англ.). Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ WA DAY Concert June 4th 2023 with Baby Animals, Mark Seymour and the Undertow, Voyager, South Summit, Boox Kid, Dulcie, Priscilla, Mitch Santiago. 100% ROCK MAGAZINE (амер.). 13 червня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Review: Voyager at Magnet House. X-Press Magazine Entertainment in Perth (en-AU) . 21 червня 2023. Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Hall, Carley. Live Review: Voyager @ The Zoo. themusic.com.au (англ.). Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Mac, Cait (13 червня 2023). Voyager – Gig Review – 10th June @ Stay Gold, Melbourne Vic. Wall Of Sound (амер.). Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Ang, Sheldon (18 червня 2023). Live Review: Voyager. Sheldon Ang Media (англ.). Процитовано 22 червня 2023.
- ↑ Album Review: Voyager – Fearless In Love. The Moshville Times (брит.). 28 червня 2023. Процитовано 29 червня 2023.
- ↑ Ewing, Jerry (21 вересня 2023). Voyager cancel October European tour in wake of Danny Estrin's shock cancer diagnosis. louder (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ ARIA Top 50 Albums Chart. Australian Recording Industry Association. 24 липня 2023. Процитовано 21 липня 2023.
- ↑ The ARIA Report: Week Commencing 22 May 2023. The ARIA Report. № 1733. Australian Recording Industry Association. 22 травня 2023. с. 9.
- ↑ Voyager – Promise (фін.). Musiikkituottajat. Процитовано 20 травня 2023.
- ↑ 2023 20-os savaitės klausomiausi (Top 100) (лит.). AGATA. 19 травня 2023. Процитовано 19 травня 2023.
- ↑ Veckolista Heatseeker, vecka 20. Sverigetopplistan. Процитовано 19 травня 2023.
- ↑ Voyager | full Official Chart History. Official Charts Company. Процитовано 20 травня 2023.