Пастур Леонід Андрійович
| Пастур Леонід Андрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 21 серпня 1937[1] (87 років) село Удич, Джулинський район (нині Теплицький район), Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Україна[2] |
| Діяльність | математик, фізик, фізик-теоретик |
| Alma mater | Харківський політехнічний інститут |
| Заклад | ФТІНТ імені Б. І. Вєркіна НАН України |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Марченко Володимир Олександрович[3] |
| Аспіранти, докторанти | Iryna Egorovad[3] Щербина Марія Володимирівна[4] Tatyana Shcherbinad |
| Членство | АН УРСР Американське математичне товариство[5][6] |
| Нагороди | |
 Пастур Леонід Андрійович у Вікісховищі | |
Леоні́д Андрі́йович Па́стур (21 серпня 1937, село Удич, Джулинський район (нині Теплицький район), Вінницька область) — математик і фізик-теоретик, академік Національної академії наук України (1990)[7], лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1985).[8]
Життєпис
ред.Народився 21 серпня 1937 року в с. Удич Джулинського району Вінницької області.
У 1955 р. закінчив середню школу у Маріуполі.
У 1961 р. закінчив інженерно-фізичний факультет Харківського політехнічного інституту і відтоді працює в Фізико-технічному інституті низьких температур ім. Б. І. Вєркіна НАН України в Харкові. Пройшов шлях від молодшого наукового співробітника (1961) до заступника директора і керівника Математичного відділення інституту (1987—1997).[9]
У 1985—1997 рр. одночасно очолював відділ статистичних методів в математичній фізиці.[9]
У 2003—2017 рр. — завідувач відділу теоретичної фізики, від 2017 р. — головний науковий співробітник відділу теоретичної фізики.[9]
У 1978—1994 рр. — професор Харківського державного університету, у 1995—2004 рр. — професор Паризького університету.[9]
Наукова праця
ред.Наукові інтереси — питання сучасної математики, математичної фізики і теоретичної фізики.
Є одним із засновників спектральної теорії випадкових і майже періодичних операторів — розділу математики та математичної фізики, що інтенсивно розвивається в усьому світі й знаходить широке застосування. Його ідеї та результати в цій галузі викладені, зокрема, у монографії «Spectra of Random and Almost Periodic Operators»[10], вони значною мірою стали основою сучасної теорії та широко застосовуються в численних дослідженнях у нашій країні та за кордоном.
Значною мірою завдяки його працям було досягнуто прогрес в осмисленні й теоретичному опису невпорядкованих систем, зокрема в теорії елементарних збуджень і фазових переходів у таких системах. Ним отримані фундаментальні результати із самоусереднення основних фізичних величин, властивостей спектру та густини станів, обґрунтування повної локалізації в невпорядкованих одновимірних та деяких несумірних системах, дослідження з розповсюдження хвиль та частинок у невпорядкованих середовищах. Монографія «Введение в теорию неупорядоченных систем»[11], яка була написана у співавторстві з І. М. Ліфшицем і С. А. Гредескулом, стала невід'ємною складовою освіти фізика-теоретика, а її авторам було присуджено Державну премію УРСР у галузі науки і техніки 1985 року.
Серед широко відомих результатів вченого слід також відзначити самоузгоджене рівняння для густини станів і детальне вивчення властивостей універсальності локальних статистик енергетичних рівнів та низку результатів з теорії невпорядкованих магнетиків.
За цикл робіт з теорії поля та теорії невпорядкованих систем Пастуру в 2001 році була присуджена премія НАН України імені М. М. Боголюбова, а у 2009 році — премія НАН України імені М. В. Остроградського за серію праць «Імовірнісні задачі на групах та в спектральній теорії».
Головний редактор «Журналу математичної фізики, аналізу, геометрії».
Член редакційних колегій «Українського математичного журналу», наукового часопису «Физика низких температур», багаторазово брав участь у національних та міжнародних комітетах і комісіях, був головою Фонду фундаментальних досліджень України та членом Виконавчого комітету Міжнародної асоціації математичної фізики.
Співпрацює з молодим поколінням учених як у Харківському університеті, так і у вищих навчальних закладах Франції, Великої Британії, Японії та інших країн.
Примітки
ред.- ↑ Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Наука України: доступ до знань — Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського, 2016.
- ↑ http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
- ↑ http://www.ams.org/news?news_id=1680
- ↑ Пастур Леонід Андрійович. www.nas.gov.ua (укр.). Процитовано 12 квітня 2021.
- ↑ Пастур Леонід Андрійович. Національна академія наук України.
- ↑ а б в г Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова. bitp.kiev.ua. Процитовано 12 квітня 2021.
- ↑ Leonid Pastur, Alexander Figotin. Spectra of Random and Almost Periodic Operators. — 1. — Springer, 1992. — 595 p. — ISBN 978-3-642-74348-1.
- ↑ Лифшиц И. М., Гредескул С. А., Пастур Л. А. Введение в теорию неупорядоченных систем. — Москва : Наука, 1982. — 360 с.
Джерела
ред.Березанский Ю., Котляров В., Марченко В., Маслов К. Новиков, С., Рофе-Бекетов Ф., Самойленко А., Синай Я., Хруслов Е., Щербина М. Леонид Андреевич Пастур (к 70-летию со дня рождения) // Успехи математических наук. — 2008. — 1. — С. 190-191. — DOI:.