Бабич Василь Іванович

Василь Іванович Бабич (нар. 1912(1912), селище Гришине, тепер місто Покровськ Донецької області — 1988, місто Москва) — радянський партійний діяч, 1-й секретар Кабардинського обласного комітету КПРС, секретар ЦК КП(б) Киргизії. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1952—1961 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.

Бабич Василь Іванович
Народився	1912 Гришине, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	лютий 1988 Москва, СРСР
Поховання	Кунцевський цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в родині залізничного стрілочника. У 1928 році вступив до комсомолу. У вересні 1928 — вересні 1930 року — учень слюсаря школи фабрично-заводського учнівства при Катерининській залізниці на станції Гришине.

У жовтні 1930 — вересні 1931 року — слюсар-бригадир залізничного депо станції Гришине.

Член ВКП(б) з вересня 1931 року.

У жовтні 1931 — лютому 1932 року — секретар комітету ЛКСМУ залізничного депо станції Гришине.

У березні — грудні 1932 року — завідувач відділу культурно-просвітньої роботи, в січні — листопаді 1933 року — завідувач організаційного відділу Гришинського районного комітету ЛКСМУ на Донбасі.

У грудні 1933 — жовтні 1934 року — відповідальний секретар Новопсковського районного комітету ЛКСМУ Донецької області.

У листопаді 1934 — серпні 1936 року — червоноармієць, секретар партійного бюро 10-го окремого дивізіону НКВС у місті Владивостоці.

У вересні 1936 — листопаді 1937 року — інструктор, у листопаді 1937 — серпні 1938 року — 3-й секретар, у серпні — листопаді 1938 року — 2-й секретар Постишевського (Красноармійського) районного комітету КП(б)У Донецької області.

У листопаді — грудні 1938 року — слухач Вищої школи партійних організаторів при ЦК ВКП(б).

У січні — грудні 1939 року — відповідальний організатор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б), відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У грудні 1939 — лютому 1940 року — завідувач секора Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У березні 1940 — липні 1941 року — секретар Новосибірського обласного комітету ВКП(б) із кадрів.

У липні — вересні 1941 року — 3-й секретар Новосибірського обласного комітету ВКП(б).

У вересні 1941 — травні 1942 року — партійний організатор ЦК ВКП(б) комбінату № 179 Народного комісаріату боєприпасів СРСР у місті Новосибірську.

У травні 1942—1945 роках — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У травні — серпні 1942 року — комісар 1-ї Сталінської стрілецької дивізії добровольців-сибіряків у Сибірському військовому окрузі. У серпні 1942 — лютому 1943 року — комісар 207-ї бригади повітряно-десантних військ Московського військового округу. У лютому 1943 — серпні 1945 року — начальник політичного відділу — заступник командира із політичної частини 7-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії на Північно-Західному, 1-му, 2-му, 3-му Українських фронтах.

8 грудня 1945 — 8 червня 1946 року — секретар ЦК КП(б) Киргизії з кадрів.

8 червня — 19 вересня 1946 року — 3-й секретар ЦК КП(б) Киргизії.

У жовтні 1946 — травні 1949 року — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У травні 1949 — грудні 1956 року — 1-й секретар Кабардинського обласного комітету ВКП(б) (КПРС).

У грудні 1956 — січні 1958 року — слухач Курсів перепідготовки керівних партійних працівників при ЦК КПРС.

У січні 1958 — січні 1963 року — секретар Брянського обласного комітету КПРС.

У січні 1963 — грудні 1964 року — голова Комітету партійно-державного контролю Брянського промислового обласного комітету КПРС і виконавчого комітету Брянської промислової обласної ради депутатів трудящих. Одночасно, секретар Брянського промислового обласного комітету КПРС і заступник голови Брянської промислової обласної ради депутатів трудящих.

У грудні 1964 — грудні 1965 року — голова Комітету партійно-державного контролю Брянського обласного комітету КПРС і виконавчого комітету Брянської обласної ради депутатів трудящих. Одночасно, секретар Брянського обласного комітету КПРС.

У грудні 1965 — травні 1983 року — голова Брянського обласного комітету народного контролю.

З травня 1983 по травень 1984 року — персональний пенсіонер у місті Брянську. З червня 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Москві.

Помер у лютому 1988 році. Похований на Кунцевському цвинтарі Москви.

Звання

• гвардії підполковник
• гвардії полковник

Нагороди

• орден Леніна
• два ордени Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни І ст.
• орден Вітчизняної війни ІІ ст.
• орден Трудового Червоного Прапора
• два ордени Червоної Зірки
• медаль «За трудову доблесть»
• медалі

Джерела

• Бабич Василий Иванович [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)