Альберто Фернандес
Альбе́рто А́нхель Ферна́ндес (2 квітня 1959, Буенос-Айрес) — аргентинський політик. Очолював уряд країни за часів президентства Нестора Кіршнера і, частково, Крістіни Фернандес де Кіршнер. Залишив посаду 23 липня 2008 року. Президент Аргентини (2019—2023).
Альберто Фернандес | |
---|---|
ісп. Alberto Fernández | |
Президент Аргентини | |
10 грудня 2019 — 10 грудня 2023 | |
Віцепрезидент | Крістіна Фернандес де Кіршнер |
Попередник | Маурісіо Макрі |
Наступник | Хав'єр Мілей |
10-й Прем'єр-міністр Аргентини | |
25 травня 2003 — 23 липня 2008 року | |
Президент | Нестор Кіршнер (2003-2007) Крістіна Фернандес де Кіршнер (2007-2008) |
Попередник | Хорхе Мілтон Капітаніч |
Наступник | Серхіо Томас Масса |
Народився | 2 квітня 1959 (65 років) Буенос-Айрес, Аргентина |
Відомий як | політик, адвокат, викладач університету |
Місце роботи | Університет Буенос-Айреса |
Країна | Аргентина |
Alma mater | Університет Буенос-Айреса[1] |
Політична партія | Фронт за перемогу |
Діти | Estanislao Fernándezd |
Нагороди | |
Підпис | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Фернандес народився у Буенос-Айресі, де згодом навчався на юридичному факультеті Університету Буенос-Айреса. У віці 24 років він здобув вищу освіту, а згодом став викладачем кримінального права у рідному навчальному закладі. Політичне життя він розпочав з праці на невиборних посадах у раді Буенос-Айреса, в національній палаті депутатів та міністерстві економіки. За цей час він став близьким до колишнього губернатора Буенос-Айреса Едуардо Дуальде.
7 червня 2000 року його було обрано депутатом від міста Буенос-Айрес, від партії меншості Acción por la República, яку очолював Домінго Кавальйо, міністр економіки в адміністрації Фернандо де ла Руа. Він відмовився від цього місця після призначення його главою уряду. Цю посаду він зберігав до липня 2008 року.
У травні 2019 року Альберто Фернандес оголосив про намір балотуватися на посаду президента Аргентини у парі з Крістіною Фернандес де Кіршнер, яка претендує на посаду віце-президента. У серпні того ж року він переміг на праймеріз, набравши 47 % голосів. Після цієї перемоги в Аргентині різко впав курс песо, а акції аргентинських компаній на Уолл-стріт впали на 62 %. Міністр внутрішніх справ Аргентини Рохеліо Фрігеріо[en] заявив, що у разі перемоги Альберто Фернандеса на президентських виборах фактично буде правити Крістіна Кіршнер[2]. 28 жовтня 2019 року було оголошено про перемогу Фернандеса в першому турі виборів.
Невдовзі після інавгурації Альберто Фернандеса до Аргентини дісталася пандемія коронавірусу, яка спричинила суттєве падіння економіки й усіх секторів виробництва. 2021 року партія Frente de Todos втратила більшість в Конгресі, відтак Фернандес втратив підтримку парламенту і не зміг реалізувати більшість проєктів, які обіцяв у своїй передвиборчій програмі. Криза, яка розпочалася в країні ще 2018 року, лише поглибилася. До президентських виборів темпи інфляції досягли більш ніж 10 % на місяць, що стало найвищим показником з 1991 році[3]. До цього додалася політична криза 2022 року, яка викликала нестабільність у владі з відставкою високопосадовців. Це стало причиною повернення популярності в аргентинському суспільстві гасла «Нехай усі підуть»[4]. Відтак Альберто Фернандес вирішив навіть не висувати свою кандидатуру на виборах 2023 року[5].
Примітки
ред.- ↑ https://www.pagina12.com.ar/211490-alberto-fernandez-de-armador-a-protagonista
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. Процитовано 14 жовтня 2019.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Nessi, Hernan (11 вересня 2023). Argentina August inflation forecast at highest since 1991. Reuters (англ.). Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ They Should All Go (Again)!: Forty Years of Democracy in Argentina. www.giga-hamburg.de (брит.). Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ Struminger, Por Brenda (21 квітня 2023). Alberto Fernández se bajó de la reelección y no será candidato a presidente. infobae (es-ES) . Процитовано 20 листопада 2023.
Посилання
ред.- Jefatura de Gabinete de Ministros [Архівовано 1 жовтня 1999 у Wayback Machine.]