Зарічани

село в Україні, у Станишівській сільській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області

Заріча́ни (з 1946 р., стара назва Псища) — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області.

село Зарічани
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Рада Зарічанська сільська рада
Код КАТОТТГ UA18040490050045387
Основні дані
Засноване 1650
Населення 2216
Площа 1,93 км²
Густота населення 1148,19 осіб/км²
Поштовий індекс 12440
Телефонний код +380 412
Географічні дані
Географічні координати 50°13′48″ пн. ш. 28°39′0″ сх. д. / 50.23000° пн. ш. 28.65000° сх. д. / 50.23000; 28.65000
Середня висота
над рівнем моря
212 м
Водойми р. Тетерів
Місцева влада
Адреса ради 12440, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Зарічани, пров. Шкільний, 8, тел. 24-48-69
Карта
Зарічани. Карта розташування: Україна
Зарічани
Зарічани
Зарічани. Карта розташування: Житомирська область
Зарічани
Зарічани
Мапа
Мапа

CMNS: Зарічани у Вікісховищі

Населення — 2216 осіб.

Географія

Знаходиться на правому березі річки Тетерів навпроти центральної частини міста Житомир.

Історія

Люди в околицях села жили з часів палеоліту та неоліту. Поруч з селом знаходяться поселенння доби палеоліту, неоліту, ряд поселень І тис. до н. е., VIII—IX н. е. та ряд поселень ХІІ-ХІІІ ст.

Вперше згадується 24 грудня 1649 року в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду» як Псисчов. До Другої світової війни — Псище.

Місцевість на правому березі річки Тетерів в районі Зарічан була заселена ще у давні часи. Зарічанська група курганів доби раннього залізного віку відносить до ранньо-скіфського часу і датується VII — поч. VI ст. до н. е. Три кургани групи дослідив у 1893 році житомирський археолог Сергій Гамченко.

Кургани знаходились приблизно на правому березі річки Гуйва, в районі бази відпочинку заводу хімволокна.

До нашого часу кургани не збереглися. Власне поселення Зарічани відоме як Псище з XVII ст. Через Псище з міста проходив давній Чорний чумацький шлях. Назва поселення, очевидно, походить від давнього промислу його жителів — тут утримувались псарні, в яких вирощували та тренували собак для полювання на бобрів та лісове полювання на феодальному Ловчому путі.

На початку ХІХ століття в Псищах з’являється церква Святого Миколая.

Станом на 1906 рік в селищі Псища Левківської волості Житомирського повіту налічувалось 111 дворів, в яких проживало 639 чоловік,[1] на 1913 рік - вже 645.

У селі було одно-класне училище, церква, водяний млин Огріновича та завод Томасевича Василя Гавриловича. [2]

Сучасна назва (з 7 червня 1946 року) — Зарічани.

Голодомор

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933.

Друга світова війна

При в’їзді до села розташовано невеличке кладовище німецьких воїнів, загиблих у роки війни, з округи Геґевальд (нім. - "Hegewald" - «Заповідний ліс»), оскільки неподалік розміщувалася ставка Генріха Гіммлера.

Постаті

Андрющенко Володимир Кузьмович — Герой Радянського Союзу, командир 44-го стрілецького полку 42-ї стрілецької дивізії 49-ї армії Другого Білоруського фронту.

Галерея

Посилання


  1. Волинський губернський статистичний комітет (1906). Список населенных мест Волынской губернии (рос.) . Житомир: Волинська губернська типографія.
  2. Юго-Западный отдел Российской Экспортной Палаты (1913). Весь Юго-Западный край. Киев. Тарасовская 6.