Перейти до вмісту

Музей д'Орсе

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Музей д'Орсе
фр. Musée d’Orsay
48°51′36″ пн. ш. 2°19′35″ сх. д. / 48.86° пн. ш. 2.3263888888889° сх. д. / 48.86; 2.3263888888889
Типхудожня галерея[1][2]
національний[2] і продюсерська компанія[3]
Назва на честьСтанція Музей Орсеd
Складресторан[4]
Частина відÉtablissement public du musée d'Orsay et du musée de l'Orangeried[5]
Країна Франція[1]
РозташуванняПариж, 62 rue de Lille 75007
Адреса75343[6] rue de Lilled (62)[6] і Rue de Bellechassed (1)
АрхітекторВіктор Лалуd[2]
ЗасновникФрансуа Міттеран[7] і Валері Жискар д'Естен[7]
Засновановідкритий у 1986.
Відкрито1986
ОператорСлужба музеїв Франціїd
Відвідувачі3 651 616 осіб (2019)[8][9]
1 044 365 осіб (2021)[10]
ДиректорFrançoise Cachind, Henri Loyretted, Serge Lemoined, Guy Cogevald, Лоранс де Кар і Christophe Leribaultd[11]
Сайтmusee-orsay.fr
Музей д'Орсе. Карта розташування: Франція
Музей д'Орсе
Музей д'Орсе (Франція)
Нагороди
Мапа
CMNS: Музей д'Орсе у Вікісховищі

Музей д'Орсе (фр. Musée d'Orsay) — національний музей мистецтв у Парижі, розташований в колишньому вокзалі на лівому березі Сени. У музеї представлені переважно французький живопис, скульптура та прикладне мистецтво 1848—1914 років. Основу експозиції музею складають роботи імпресіоністів та постімпресіоністів. Музей відомий в першу чергу шедеврами Моне, Деґа, Ренуара, Ван Гога.

Музей д'Орсе – другий музей Франції (після Лувра, який займає перше місце в рейтингу), який включено в ТОП-20 за даними Theme Index and Museum Index 2022. В рейтингу 2022 (за чисельністю відвідань) музей д'Орсе знаходиться на двадцятому місці, його у 2019 році відвідало майже 3,7 млн. відвідувачів. Пандемія Covid-19 дуже сильно вплинула на відвідування – у 2020 році кількість відвідувачів становила 867 тис осіб, у 2021 році – трохи більше 1 млн. У певному ступені у 2022 році стан справ покращився, відбулося певне відновлення інтересу до музею, що призвело до збільшення чисельності відвідувачів до 3,3 млн. (скорочення на 10,5% до показників 2019 року).[12]

Історія

[ред. | ред. код]
В музеї

Будівля

[ред. | ред. код]

Будівля музею раніше була вокзалом д'Орсе, побудованим в самому центрі Парижа до Всесвітньої виставки 1900 року. На цьому місці височіли руїни колишнього палацу, що згорів під час Паризької Комуни. Наприкінці 19 століття, коли планувалася Всесвітня виставка в Парижі, Орлеанська кампанія залізниць скористалася приводом для заміни руїн на вокзал та готель. Проєкт створив професор Академії мистецтв — Віктор Лалу (1850—1937). Будівля в стилі еклектика використовувалась близько 35 років, поки не була визнана застарілою. Її покинули і майже 40 років вокзал простояв пусткою.

Вокзал був кінцевою зупинкою для потягів з південного заходу Франції. Західна частина будівлі слугувала готелем. З 1939 року через недостатню довжину платформи вокзал стали використовувати для приміських ліній.

У 1970-х роках були наміри знести будівлю, що втратила свою функціональність. Врятувало вокзал присудження йому 1978 року статусу історичної пам'ятки. Президент Франції Валері Жискар д'Естен запропонував перетворити вокзал д'Орсе на музей мистецтва другої половини XIX століття, що стало б продовженням колекції Лувру на протилежному боці Сени. Пропозиція була сміливою і несподіваною, але було зроблено усе для її реалізації.

Два конкурси проєктів

[ред. | ред. код]

Дирекція музеїв Франції звернулася до уряду і у 1979 р. було проведено конкурс на реконструкцію будівлі. Переможці 1-го конкурсу — архітектори Рено Бардон, Жан-Поль Філіппон та П'єр Кольбок. Зміна вимог до приміщення спонукала до 2-го конкурсу, і до групи архітекторів залучили жінку-архітектора, італійку Гає Ауленті. Разом вони і пристосували будівлю під художній музей.

Музей має чотири поверхи, загальна виставкова площа дорівнює 20 000 м². Задум був втілений за президента Франсуа Міттерана, який урочисто відкрив музей 1 грудня 1986 року.

Музей д'Орсе з боку Сени

Колекція

[ред. | ред. код]
Бальна зала колишнього отеля д'Орсе, декор

Колекція музею д'Орсе походить головним чином з трьох музеїв:

За задумом, колекції музею д'Орсе охоплюють період від 1848 року до 1914-го, стаючи хронологічним продовженням колекцій Лувру. Мистецькі твори з 1915 року купує та демонструє Центр Жоржа Помпіду.

Колекція музею, збагачена приватними пожертвами, охоплює всі сфери образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва: живопис, скульптура, графіка, меблі, фотографія, архітектура (фрагменти будівель, декоративна скульптура), сценографія-художнє оздоблення опери.

Серед представлених — твори пізнього класицизму, академізму, реалізм, імпресіонізм та постімпресіонізм, твори декоративного стилю модерн (відомого у Франції як ар нуво), новітні течії самого початку 20 століття.

Основні художники і скульптори, представлені в музеї (неповний перелік)

[ред. | ред. код]
Скульптор Ж.-Б. Карпо, Алегорія танцю для Гранд Опера.

Декоративно-ужиткове мистецтво

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей д'Орсе

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б archINFORM — 1994.
  2. ↑ а б в https://aforsay.org/musee-dorsay/
  3. ↑ www.acmi.net.au
  4. ↑ https://www.musee-orsay.fr/fr/visite/restauration#anchor-navigation-1
  5. ↑ Décret n° 2003-1300 du 26 décembre 2003 portant création de l'Etablissement public du musée d'Orsay
  6. ↑ а б http://www.musee-orsay.fr/fr/info/contact.html
  7. ↑ а б https://www.cometoparis.com/paris-guide/paris-monuments/musee-d-orsay-s952
  8. ↑ Міністерство культури Франції Fréquentation des Musées de France — Міністерство культури Франції.
  9. ↑ https://www.latribunedelart.com/christophe-leribault-nomme-president-du-musee-d-orsay
  10. ↑ TEA/AECOM 2022. Theme Index and Museum Index: The Global Attractions Attendance Report. Publisher: Themed Entertainment Association (TEA)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_д%27Орсе&oldid=43087378