Дев’ять років тому росія напала та окупувала частину території нашої держави і вже майже рік йде повномасштабна війна. За цей час Барська міська громада втратила чимало своїх земляків, про що ми постійно пишемо на нашому сайті. Але зазвичай це короткі публікації про загибель цих людей. Та в кожного з них є своя неповторна історія життя, яку варто і потрібно публікувати, щоб пам’ятати якою ціною зараз Україна виборює свою незалежніст, свою Перемогу.
Сайт БарNews.City разом з освітнім клубом ВікіБар розпочинає серію публікацій про студентів Барського будівельного ліцею, які загинули, ставши на захист України.
У цій публікації ми розповімо про Віталія Павича, жителя села Мигалівці, випускника ліцею 2016 року за професією «Конторський (офісний) службовець (бухгалтерія). Оператор комп’ютерного набору». Матеріали про Віталія зібрала викладачка ліцею Людмила Мікшакова, яка разом з керівницею Освітнього клубу ВікіБар, викладачкою Галиною Качуровською підготувала статтю для Вікіпедії та надали матеріали сайту БарNews.City.
Біографія воїна
Віталій народився у дуже символічний день - 24 серпня 1998 року у Первомайську (Придністров’я). Коли йому виповнилося два роки, сім'я переїхала до села Мигалівці. Після закінчення місцевої школи, Віталій вступив до будівельного ліцею.
У 2016 році, після закінчення навчання, його призвали на строкову службу у ЗСУ, де він уклав контракт на три роки.
З 11 грудня 2016 року по 26 квітня 2018 року Віталій брав безпосередню участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях, а 7 червня 2018 року по 28 червня 2019 року - операції об'єднаних сил.
2 жовтня 2018 року Командуванням десантно-штурмових військ Збройних сил України Віталію Павичу видало посвідчення учасника бойових дій. А 29 вересня 2019 року командира гармати І самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї військової частини А1493 Віталія Павича звільнили у запас, у зв'язку з закінченням контракту.
З 25 березня 2021 року Віталій, у звані старшого солдата запасу, уклав контракт на три роки та служив у військовій частині А 0853 на посаді водія понтонного відділення понтонного взводу. Потім його перевели у військову частину А2641 на посаду старшого такелажника І самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
Після початку повномасштабної війни, 26 квітня 2022 року його призвали, у числі резервістів, у військову частину А 0693 м. Курахове (Донецька область).
Віталій Павич загинув 15 серпня 2022 на Донеччині під час виконання бойових завдань.
Без Віталія залишились батьки та брати.
Похований 20 серпня 2022 року у селі Мигалівці Барської міської громади.
Спогади викладачів - авторів матеріалу про Віталія
(Пряма мова)
Для нас важливо зберегти пам'ять про наших Героїв, донести істину до нашого молодого покоління – нашого майбутнього. Щоб діти знали, пам’ятали та були вдячними кожному, хто віддав своє найцінніше – молоде життя, за нашу країну, її суверенітет та незалежність. Ми безмежно вдячні та доземно вклоняємося матерям за виховання синів, які героїчно та відважно захищали та захищають нашу Батьківщину.
Для нашого навчального закладу «Барський професійний будівельний ліцей», важливим є кожен учень, який навчається в нашому ліцеї. Навчаючи професії, ми виховуємо та водночас спостерігаємо за злетами та падіннями кожного з них. Основний стимул у нашій освітянській роботі – це давати дітям «крила», віру у себе та свої здібності.
Сьогодні, дуже болить, бо немає ще одного «пташенятка» з нашого гніздечка, журавлика, який так гарно злетів увись.
Віталій Павич, це учень, який ніколи не проходив осторонь. При кожній своїй відпустці по закінченні навчання, він заходив у гості до ліцею, запитати «Як ви? Як ваші справи?». Розмови на особисті теми, про подальші мрії, завжди проходили легко. І ось, під час однієї зустрічі, коли у Віталія закінчився перший контракт служби у ЗСУ, терміном три роки, він сказав: «Я трішки відпочину, поживу для себе. Влаштую своє особисте життя».
Але його відпустка була не довгою. Невдовзі Віталій підписав контракт і пішов служити знову… Служив Україні до останнього свого дня життя.
Страху в нього не було, він був воїном, переймався майбутнім нашої України. В ньому була смілива українська кров.
В сім’ї їх було три брати, Віталій - золота середина, яка їх об’єднувала. Завжди разом, одне за одного.
Ще під час навчання Віталій захоплювався спортом, найбільше уваги приділяв боксу, волейболу, вів здоровий спосіб життя. Мав багато друзів - справжніх, які приходили на допомогу. Він ніколи не був байдужим, вмів підтримати та допомогти. Адже такі були принципи його виховання та життя.
Ці трагічні події сьогодення, заставили нас переоцінити наше життя.
В нашому навчальному закладі проводиться робота з написання статей про випускників ліцею, які загинули за Україну. Цю роботу проводять учасниці Освітнього клубу ВікіБар, який існує на базі ліцею, з метою увіковічення імен Героїв України на сторінках онлайн енциклопедії Вікіпедії.
Нагороди
За час своєї військової служби, Віталій отримав кілька нагород:
- за професіоналізм та сумлінне виконання бойових завдань - грамоту командування об'єднаних сил (2018) та грамотами в/ч А2120 (2018),
- почесним нагрудним знаком командира 81 окремої аеромобільної бригади «За сумлінну службу» (05.12.2017),
- ювілейною медаллю «ХХ років Ракетні війська і артилерія» (01.11. 2018);
- нагрудним знаком «Учасник АТО».
