Дзи́ґа, -ґи, ж. 1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Біга як дзиґа. 2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.
Ди́хати, -хаю, -єш а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Мовчи та диш! Над ним воли своїм духом дихали. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. Важким духом дише. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише.
Дошива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. доши́ти, -ши́ю, -єш, гл. Дошивать, дошить.
Квашення, -ня, с. Квашеніе.
Ківки, -ків, м. м. = лядобійці.
Мня, мення, с. Имя. Давайте з'їмо того, у кого погане мня.
Подибати, -баю, -єш, гл.
1) Пойти съ трудомъ, поплестись. Подибала стара мати дочку з милим розлучати.
2) Встрѣтить; найти, попасть. Він дав страву яку тілько подибле.
Порозшукувати, -кую, -єш, гл. Разыскать (во множествѣ).
Стіг, сто́гу, м. Стогъ. Коли сіно в стозі, то забув о бозі. Козакова пшениченька в стозі. Ум. стіжо́к, стіжечок, стоженько.
Хвиль, -ля, м.
1) Валетъ въ картахъ.
2) Названіе игры въ карты и козырной дамы въ той же игрѣ.