Huey (серія гелікоптерів)
(Перенаправлено з Bell Huey)
| Родина Bell Huey | |
|---|---|
| |
| UH-1A |
Родина вертольотів Bell Huey включає широку лінійку цивільних і військових вертольотів, які з 1956 року випускає Bell Helicopter. Ця родина H-1 включає багатоцільовий UH-1 Iroquois і похідна серія ударних вертольотів AH-1 Cobra і лінійка від прототипу XH-40, який здійснив перший політ у жовтні 1956 до машин XXI століття UH-1Y Venom та AH-1Z Viper.
- XH-40
- Перший прототип Bell 204. Побудовано три прототипи[1].
- YH-40
- Шість вертольотів для випробування, такий як і XH-40 з подовженою на 30,5 см кабіною і іншими модифікаціями.
- Bell 533
- Один перероблений YH-40BF для льотних тестів з турбовентиляторним двигуном і крилами.
- HU-1A
- Перша серійна модель Bell 204, у 1962 отримав назву UH-1A.[1][2] Назва HU-1 дала популярну, але не офіційну назву «Huey».
- TH-1A
- UH-1A зі спареним управлінням і приладами для сліпих польотів, 14 переробок.[2]
- XH-1A
- Один UH-1A перероблений для тестування гранатомету у 1960.[1]
- HU-1B
- Оновлений HU-1A, різні зовнішні покращення і покращення гвинта. Отримав навзву UH-1B у 1962.[1][2]
- YUH-1B
- Прототипи UH-1B[1]
- NUH-1B
- Тестовий вертоліт, серійний номер 64-18261.[1]
- UH-1C
- UH-1B з покращеними двигунами, модифікованими лопатями і головкою ротора для кращої продуктивності як ганшип.[1][2]
- YUH-1D
- Сім до серійних прототипів UH-1D.
- UH-1D
- Початкова серійна модель Bell 205 (подовжена версія 204). Будувався за ліцензією у Німеччині компанією Dornier.[1][2]
- HH-1D
- Рятувальний/пожежний варіант UH-1D.[1]
- AH-1E
- 98 серійних ганшипів Cobra з Покращеною системою озброєння Cobra (ECAS) оснащений збройною підсистемою M97A1 з триствольною гарматою M197 20 мм. AH-1E також згадується як «Upgunned AH-1S» або «AH-1S(ECAS)» до 1988.[3]
- UH-1E
- UH-1B/C для КМП з різною авіонікою і обладнанням.[1][2]
- NUH-1E
- UH-1E конфігурація для тестування.
- TH-1E
- UH-1C створений для тренувань КМП США. Побудовано 12 у 1965.[1]
- AH-1F
- «Модернізований AH-1S», з покращеними авіонікою і захисними системами.
- UH-1F
- UH-1B/C для ВПС США, з двигуном General Electric T-58-GE-3 потужністю 1325 к.с.[1][2]
- TH-1F
- Інструментальні і Рятувальний тренувальний вертоліт на базі UH-1F для ВПС США.[1][2]
- UH-1G
- Місцеве позначення для ганшипів UH-1D/H які використовували збройні сили Камбоджі.
- AH-1G
- Перша серійна модель 1966 ганшипа Cobra для армії США, з одним турбовальним двигуном потужністю 1400 к.с. Avco Lycoming T53-13.
- JAH-1G
- Один вертоліт Cobra модифікований для тестування озброєння, в тому числі ракет Hellfire і багатоствольних гармат.[4]
- TH-1G
- Двомісний тренувальний вертоліт Cobra зі спареним керуванням.[4]
- UH-1H
- Покращений UH-1D з двигуном Lycoming T-53-L-13 на 1400 к.с.; побудовано 5435.[1][2] Випускався на Тайвані за ліцензією компанією AIDC.[5]
- CUH-1H
- Позначення ЗС Канади багатоцільового вертольоту UH-1H. Перейменовано на CH-118.[1][2][6]
- EH-1H
- 22 вертольота перероблені зі встановленням обладнання радіоперехоплення і пригнічення AN/ARQ-33 для Проекту Quick Fix.
- HH-1H
- Варіант ПРО для ВПС США з рятувальними ношами.[1] Побудовано 30.[2]
- JUH-1
- П'ять UH-1H перероблених у конфігурацію виживання на полі бою SOTAS з радаром під фюзеляжем.[1]
- TH-1H
- Модифікований UH-1H для використання як базового тренувального вертольота для ВПС США.
- AH-1J
- Версія SeaCobra з двома двигунами, згодом оновлений і експортований у Іран під назвою AH-1J «International»
- UH-1J
- Покращена японська версія UH-1H яку будували за ліцензією у Японії компанією Fuji, отримав місцеве позначення UH-1J.[5][7]
- HH-1K
- Пошуково-рятувальний варіант Model 204 для ВМС США флотською авіонікою і обладнанням.[1] Побудовано 27.[2]
- TH-1L
- Тренувальний вертоліт для ВМС США на базі HH-1K[1]
- UH-1L
- Вантажопасажирський варіант TH-1L.[1]
- UH-1M
- Ганшип UH-1C з двигуном Lycoming T-53-L-13 потужністю 1400 к.с.[1]
- UH-1N
- Перша серійна модель Bell 212, вертоліт з Bell «Twin Pac» дводвигунний Huey.[1]
- AH-1P
- 100 серійних вертольотів з композитними гвинтами, з пласкими скляними плитами кабіни і покращеною кабіною для бриючого польоту. AH-1P Також відомий як «Production AH-1S» або «AH-1S(PROD)» до 1988.
- UH-1P
- Варіант UH-1F для ВПС США для спеціальних операцій і ударних завдань використовувався виключно 20-ю ескадрильєю спеціальних операцій, «the Green Hornets»[1].
- YAH-1Q
- Вісім AH-1G з телеспочним прицільним пристроєм XM26 і двома ПУ M56 TOW 4.[3]
- AH-1Q
- Оновлений AH-1G оснащений ракетною підсистемою M65 TOW/Cobra, телескопічним прицільним пристроєм M65 і коліматорним прицілом M73.
- YAH-1R
- AH-1G з двигуном T53-L-703 з системою TOW.[3]
- AH-1RO
- Пропонована версія для Румунії під назвою Dracula.
- YAH-1S
- Оновлений AH-1Q і системою TOW.[3]
- AH-1S
- Оновлений AH-1Q з турбовальним двигуном T53-L-703 потужністю 1800 к.с.
- AH-1T
- Отримав назву Improved SeaCobra, оснащений подовженими хвостовою балкою і фюзеляжем та оновленими двигунами і трансмісією.
- UH-1U
- Один прототип для Counter Mortar/Counter Battery Radar Jamming. Розбився на авіабазі Едвардс під час тренувань.
- UH-1V
- Повітряна швидка допомога, рятувальна версія для армії США.[1]
- AH-1W
- Варіант SuperCobra, прізвисько «Whiskey Cobra», денна/нісна версія з більш потужними двигунами і покращеним озброєнням.
- EH-1X
- Версія для радіоелектронної боротьби UH-1H перероблена за «Quick Fix IIA».[1]
- UH-1Y
- Отримала назву Venom, оновлений варіант розроблений з раніше оновленої моделі UH-1N, з акцентом на уніфікацію з AH-1Z як частина програми оновлення H-1.
- AH-1Z
- Отримала назву Viper або «Zulu Cobra», вона мала оновлений несний 4-лопатевий гвинт і мав систему нічного прицілювання. Пропонувався як King Cobra Туреччині для програми ATAK і обраний для виробництва у 2000, але пізніше виробництво було скасовано.[8]
- UH-1/T700
- Оновлена комерційна версія, отримала назву Ultra Huey, оснащена 1400-кВт (1900-к.с.) турбовальним двигуном General Electric T700-GE-701C.
- CH-118
- Позначення ЗС Канади вертольота UH-1H
- CH-135
- Позначення ЗС Канади вертольота UH-1N Twin Huey
- CH-146
- Позначення ЗС Канади вертольота Bell 412
- Griffin HT1
- Позначення ВПС Великої Британії тренувального вертольота на базі 412EP
- Griffin HAR2
- Позначення ВПС Великої Британії для пошуково-рятувального вертольота на базі 412EP
- Bell 204B
- 11-місний вантажопасажирський вертоліт; цивільна сертифікована модель створена на основі військової моделі 204, відома у армії США як UH-1B.[9]
- Agusta-Bell AB 204
- 11-місний вантажопасажирський вертоліт. Побудований за ліцензією у Італії компанією Agusta.
- Agusta-Bell AB 204AS
- Мисливець за субмаринами, протикорабельна версія вертольота AB 204.
- Fuji-Bell 204B-2
- 11-місний вантажопасажирський вертоліт. Побудований за ліцензією у Японії компанією Fuji Heavy Industries.
- Bell 205A
- 15-місний вантажопасажирський вертоліт.[9]
- Agusta-Bell 205
- 15-місний вантажопасажирський вертоліт. Побудований за ліцензією у Італії компанією Agusta.
- Bell 205A-1
- 15-місний вантажопасажирський вертоліт, початкова версія базується на UH-1H.[9]
- Agusta-Bell 205A-1
- Модифікована версія AB 205.
- Fuji-Bell 205A-1
- 15-місний вантажопасажирський вертоліт. Побудований за ліцензією у Японії компанією Fuji.
- Bell 205A+
- Польова оновлена версія 205A з двигуном T53-17 і гвинтовою системою 212. Схожий на 205B та 210.
- Bell 205A-1A
- 205A-1, але з підвісками і військовою авіонікою. Випускався за контрактом з Ізраїлем.
- Bell 205B
- 15-місний оновлений 205A[9]
- Agusta-Bell 205BG
- Прототип з двома турбовальними двигунами Gnome H 1200.[5]
- Agusta-Bell 205TA
- Прототип з двома турбовальними двигунами Turbomeca Astazous.[5]
- Advanced 205B
- Пропонована оновлена японська версія.
- Bell 208
- Експериментальний прототип з двома двигунами «Twin Huey».[5]
- Bell 209
- Перший прототип AH-1G зі складним лижним шасі.
- Bell 210
- 15-місний оновлений 205A[9]
- Bell 211
- HueyTug комерційна версія UH-1C з оновленою трансмісією, довшим несним гвинтом, довшою хвостовою балкою, подовженим фюзеляжем, підсилена система стабілізації і турбовальний 2650-сильний (1,976 кВт) двигун Lycoming T-55-L-7.[10]
- Bell 212
- 15-місний вертоліт з двома двигунами на базі Bell 205
- Bell 214 Huey Plus
- Посилений планер розроблений на базі Bell 205 з більшим двигуном
- Bell 214ST
- 18-місний вантажопасажирський вертоліт з двома двигунами
- Bell 249
- Експериментальна версія AH-1 з чотирилопатевим несним гвинтом, оновленим двигуном і експериментальним обладнанням, в тому числі з ПТКР Hellfire.[3]
- Bell 309 KingCobra
- Експериментальна версія з двигуном Lycoming T-55-L-7C.[11]
- Bell 412
- Bell 212 з чотирилопатевою напівжорсткою системою несного гвинта.
- Bell Huey II
- Модифікований і перероблений UH-1H, зі значно модернізованою продуктивністю і ефективною ціною. Пропонується Bell усім військовим користувачам.
- Global Eagle
- Назва вертольоту UH-1H виробництва Pratt & Whitney Canada з новим двигуном PT6C-67D, модифікованим хвостовим гвинтом і різними дрібними змінами для збільшення дальності і ефективного використання палива на основі Bell 212.[12]
- Huey 800
- Оновлена комерційна версія з турбовальним двигуном LHTEC T800.
- Panha Shabaviz 2-75
- Не ліцензійна версія створена компанією Panha у Ірані.
- Panha 2091
- Не ліцензійна іранська версія AH-1J International.[джерело?]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Mutza, Wayne.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Andrade, John M. U.S. Military Aircraft Designations and Serials since 1909.
- ↑ а б в г д Bishop, Chris.
- ↑ а б Donald, David.
- ↑ а б в г д The Bell UH-1 Huey. archive.org. 6 січня 2012. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 11 серпня 2016.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка); Недійсний|deadurl=bot: unknown(довідка) - ↑ «Bell CH-118 Iroquois.». Архів оригіналу за 10 травня 2006. Процитовано 2 грудня 2016. [Архівовано 2006-05-10 у Wayback Machine.]
- ↑ UH-1J 多用途ヘリコプター.
- ↑ «Back to square one in attack helicopter plan» [Архівовано 6 грудня 2006 у Wayback Machine.], Turkish Daily News, 2 December 2006.
- ↑ а б в г д FAA Type Certificate Data Sheet H1SW for the 204, 205A, 205A-1 and 210 models (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 червня 2011. Процитовано 2 грудня 2016.
- ↑ Skycranes. Centennial of Flight Commission. Архів оригіналу за 9 квітня 2007. Процитовано 15 березня 2007.
- ↑ [1.0] First Generation Cobras. archive.org. 8 квітня 2012. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 11 серпня 2016.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=bot: unknown(довідка) - ↑ Douglas W. Nelms (1 листопада 2005). Eagle Power. Aviation Today. Архів оригіналу за 14 листопада 2007. Процитовано 17 березня 2007. [Архівовано 2007-11-14 у Wayback Machine.]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |