Ге Григорій Миколайович

Ге Григорій Миколайович
Портрет Григорія Миколайовича Ге, написаний його братом Миколою Миколайовичем Ге
Псевдонім	Григір Лядава
Народився	16 (28) лютого 1830 Воронеж, Російська імперія
Помер	1 (14) листопада 1911 (81 рік) Миколаїв, Російська імперія
Поховання	Некрополь Миколаєва
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник, краєзнавець
Alma mater	Миколаївське кавалерійське училищеd
Мова творів	українська і російська
Батько	Ге Микола Осиповичd
Діти	Ге Григорій Григорович
Учасник	придушення Угорського повстання (1848—1849)
Нагороди

Григорій Миколайович Ге (псевдонім Григір Лядава; 28 лютого 1830, Воронеж — 14 листопада 1911, Миколаїв) — український культурний і громадський діяч, історик-краєзнавець, прозаїк, публіцист і драматург; брат художника-передвижника Миколи Ге і письменника Івана Ге.

Життєпис

Народився 16 [28] лютого 1830(18300228) у Воронежі (нині Росія). Гімназійну освіту здобув у Києві. 1854 р. закінчив школу гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських офіцерів у Санкт-Петербурзі. Походив із французького дворянського роду — прадід емігрував у Росію під час Великої французької революції. Мати рано померла. Батько, бажаючи дати дітям гарну освіту, переїхав у Київ. А згодом купив маєток у селі Попелюхи Могилівського повіту.

Григорій навчався в Другій київській гімназії, закінчив школу гвардійських прапорщиків та кавалерійських юнкерів у Петербурзі. Зарахований корнетом елітного лейб-гвардії Гродненського гусарського полку. Набутий під час військ. служби фаховий досвід виклав у посібнику «Выездка верховой лошади» (С.-Петербург, 1856). По смерті батька 1855 року вийшов у відставку і після селянської реформи 1861 р. став працювати мировим посередником у селах Поділля. Управляючи після смерті батька маєтком, ще задовго до селянської реформи 1861 року, звільнив від кріпацтва своїх селян.

У 1865 р., продавши маєток, переїхав до Херсона. Тут, працюючи чиновником в Акцизному управлінні, брав активну участь у культурному і громадському житті міста. У 1870-ті роки став ініціатором заснування і протягом 1871—1873 років обіймав посаду директора Першої громадської бібліотеки в Херсоні.

Був одружений з Марією Карєєвою, у шлюбі народилося 5 дітей. За деякими свідченнями, подружжя розлучилося і Марія з дітьми два роки мешкала в Парижі. А вже по її смерті діти повернулися до батька.

Будинок у Миколаєві, де у 1879—1887 роках жив Ге (Наваринська, № 25).

У вересні 1879 р. переїхав до Миколаєва, де раніше неодноразово бував по службі. І до останніх днів його діяльність пов'язана з цим містом. У 1881 році з його ініціативи організовано Миколаївську громадську бібліотеку.

Досить швидко став помітною постаттю в місті. Двічі обирався гласним міської думи (у 1880 та 1884 р.), відстоював інтереси жителів міста, через що став незручним для можновладців і набув недоброзичливців. Коли його кандидатура не пройшла на посаду секретаря міської думи, звернувся з відкритим листом до жителів міста і на знак протесту (що гласні більше переймаються власними інтересами, аніж проблемами Миколаєва) продав свій будинок і виїхав у Петербург. Там познайомився з набагато молодшою Ганною Іовною Алфьоровою, яка стала його другою дружиною і з якою прожили разом понад 20 років.

Ситуація набула розголосу і на фоні наближення чергових виборів міська верхівка пішла на компроміс. Через рік, 7 вересня 1888 р., його обрали секретарем міської думи. Він повернувся до Миколаєва і обійняв посаду секретаря на 17 років (до 1906 р.).

На сторінках місцевих газет виступав з оглядом художніх виставок, фейлетонами, театральними рецензіями, публічними статтями. В 1890 р. заснував і очолив артистичний гурток. Для гуртківців і широкого загалу читав лекції «Про драматичне мистецтво», згодом видав їх окремою книгою, в якій на основі закордонних і вітчизняних джерел розробив основи теорії сценічного реалізму.

Мешкав у будинку на вулиці Наваринській, № 25.

Помер 1 [14] листопада 1911 року у Миколаєві. Похований на старому міському некрополі. 1911 року на могилі встановлений надгробок (реконструйований у 1987 році) — пілон із лабрадориту на гранітному стилобаті.

Творчість

Досліджував історію міста Миколаєва. Писав українською і російською мовами. Залишив помітний слід у розвитку драматургії, публіцистики. Для театральної трупи написав п'єси: «Ганнуся», «Кухня відьми», «Каникулы», «Свобода мистецтва», «Шквал». Автор роману «Софія Мілич», трактату «Про драматичне мистецтво» та інше. Його п'єса «Шквал» (1892) йшла на сценах Харкова, Миколаєва, Херсона. У 1890 році до 100-річчя від дня заснування Миколаєва вийшла його книга «Історичні нариси столітнього існування міста Миколаєва біля гирла Інгулу».

Працював і як художник, написав багато акварелей. Його картина «Могила Миколи Миколайовича Ге і Ганни Петрівни Ге на хуторі Іванівському» зберігається в Меморіальному музеї Миколи Ге в селі Івангороді, що на Чернігівщині.

Вшанування пам'яті

В Миколаєві існує провулок Григорія Ге.

Література

• Усенко П.Г. Ґе Григорій Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Гаврилов, С. Первый историк / С. Гаврилов // Наш город. — 2006. — 23-29 авг. (№ 33). — С. 11.
• Ге Григорій Миколайович, російський і український культурний і громадський діяч, письменник // Провідники духовності в Україні. — К., 2003. — С. 635—636.
• Золотухин, В. Братья-художники / В. Золотухин // Вечерний Николаев. — 2004. — 19 февр.
• Золотухин, А. Депутат городской думы / А. Золотухин // Вечерний Николаев. — 2003. — 17 апр.
• Золотухин, А. Первый пушкинист Николаева / А. Золотухин // Пушкин и Николаевский край / А. Золотухин. — Николаев, 2001. — С. 98-99.
• Золотухин, А. Увековечение памяти Г. Н. Ге / А. Золотухин // Николаевский Пушкинский клуб (1989—2007) / А. Золотухин. — Николаев, 2007. — С. 104—108.
• Лифанов, В. Хроника одной жизни / В. Лифанов // Вечерний Николаев. — 1992. — 18 янв.
• Мирошниченко, Е. Дом на Наваринской, 25 / Е. Мирошниченко // Литературный Николаев / Е. Мирошниченко. — Николаев, 2008. — С. 89-91.
• Мирошниченко, Е. Его книга жизни / Е. Мирошниченко // Южная правда. — 1998. — 27 февр.
• Усенко, П. Г. Ге Григорій Миколайович / П. Г. Усенко // Енциклопедія Сучасної України. — К., 2007. — Т. 7. — С. 28.
• Ткаченко, А. Ге Григорий Николаевич / А. Ткаченко // Российские деятели украинского происхождения: энцикл. справочник / А. Ткаченко. — К., 2005. — С. 240.
• Топоров А. М. Літописець міста Миколаєва /А. Топоров // Південна правда. — 1961. — 2 грудня.
• Топоров А. М. Первый летописец Николаева /А. Топоров // Южная правда. — 1972. — 5 апреля.
• Шкварець, В. П. Ге Григорій Миколайович / В. П. Шкварець // Миколаївці: визначні історики і краєзнавці минулого / В. П. Шкварець. — Миколаїв, 2004. — С. 24-25.
• Щукин, В. В. Григорий Николаевич Ге. — Николаев: изд-во Ирины Гудым, 2009. — 31 с.
• Ге Григорій Миколайович // Шевченко і Херсонщина. Історія, люди, долі… / М. М. Каляка. — Херсон: ВетаПоліпринт, 1997. — C. 11.
• Ге Григорій Миколайович // Українська літературна енциклопедія: в 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) [та ін.]. Т. 1. — К., 1988. — С. 401.
• Григорій Миколайович Ге // Мистецтво України: біогр. довід. / упоряд. А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Укр. енцикл., 1997. — С. 145.
• Каляка, М. М. Ге Григорій Миколайович // Літературна лоція Херсонщини (ХІІ початок — XXI ст.): довід. / М. Каляка; ред. ВікКошовий. — Херсон: Просвіта, 2009. С.
• Ге Григорій Миколайович // Знаменні і пам'ятні дати Херсонщини на 2000 рік: бібліогр. покажч. / ХОУНБ ім. Олеся Гончара; уклад. Г. П. Мокрицька; ред. Л. І. Зелена. Херсон, 1999. — С.1920.
• 1830 — народився Григорій Ге, державний та громадський діяч — Український інститут національної пам'яті.

Джерела

• [1]
• Миколаївська державна обласна універсальна наукова бібліотека [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Провідники духовності в Україні — Курас І. Ф.^{[недоступне посилання]}
• [2]

Посилання

• Щукін В. В. Григорій Миколайович Ге − автор першого нарису історії м. Миколаєва