Парламент Японії
| Парламент Японії яп. 国会 | |||
| |||
| |||
| Загальна інформація: | |||
| Юрисдикція: |  Японія
| ||
| Тип: | двопалатний парламент | ||
| Палати: | Палата представників Палата радників | ||
| Дата заснування: | 20 травня 1947 | ||
| Попередник: | Imperial Diet | ||
| Палата представників Японії: | |||
| Палата радників Японії: | |||
| |||
| Депутатів: | 248 | ||
| Адреса: | |||
| |||
| Адреса: | Будинок Парламенту Японії
| ||
| |||
Парла́мент Япо́нії (яп. 国会, こっかい, коккай, «Державна Рада»; англ. The National Diet of Japan) — єдиний двопалатний законодавчий орган держави Японія. Найвищий орган державної влади в країні. Організація, структура, права і обов'язки Парламенту визначаються чинною Конституцією Японії та Законом про Парламент 1947 року. Складається з Палати представників і Палати радників. Заснований 3 травня 1947 року[1] у зв'язку з набуттям чинності нової Конституції Японії. Замінив собою попередній найстаріший законодавчий орган в Азії — Імперський Парламент Японії (Імперська рада, 帝国議会[2]), заснований 1889 року[3]. Засідання Парламенту проходять у токійському Будинку Парламенту Японії.
Парламент Японії — це орган державної влади, який представляє японську націю і виконує її волю[4]. Чинна Конституція Японії визнає його «найвищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом держави»[5]. Найвищий орган державної влади означає те, що Парламент — це головна політична установа японської держави, що безпосередньо виступає від імені усієї японської нації, носія державного суверенітету, і має статус, необхідний для здійснення волевиявлення цієї нації. Єдиний законодавчий орган держави означає те, що лише Парламент має монопольне право на прийняття японських законів, а інші органи державної влади не можуть перебрати на себе його повноваження. Винятком з цього правила є право обох Палат Парламенту[6] та Верховного Суду Японії[7] самостійно встановлювати правила поведінки у своїх установах[8].
Парламент Японії є двопалатним законодавчим органом. Він складається з нижньої Палати представників та верхньої Палати радників[9]. Двопалатна система була запозичена японцями у європейських конституційних монархій 19 століття і була втілена в Імперському Парламенті Японії 1890–1947 років. Він складався з нижньої Палати представників та верхньої Палати перів. Після поразки Японії у Другій світовій війні, американська окупаційна влада планувала впровадити в країні однопалатну систему, проте японський уряд наполіг на збереженні традиційної системи[8].
Організаційними відмінностями двох Палат японського Парламенту є різниця в чисельності депутатів і термінах їхніх повноважень, різниця у віковому цензі для кандидатів в депутати, а також відмінності в системі виборчих округів. Головною відмінністю Палат є різниця в повноваженнях[8].
Палата представників безпосередньо виступає від імені японської нації і має ширші права ніж Палата радників. Зокрема, вона першою обговорює питання державного бюджету і затверджує його, приймає закони, ратифікує міжнародні угоди, призначає Прем'єр-міністра і може висловлювати недовіру уряду[8].
Палата радників має менше повноважень ніж Палата представників. Її завданням є перевірка і допрацювання рішень нижньої палати, виходячи з загальнонаціональних інтересів[10][8].
Кількість депутатів Палати представників становить 480 осіб, термін повноважень яких триває 4 роки[11]. Протягом 1947–1994 років вони обиралися за мажоритарною системою середніх виборчих округів. З 1994 року було запроваджено змішану систему, за якою 300 депутатів стали обиратися за мажоритарною системою малих виборчих округів, а 180 депутатів — за партійними списками відповідно до пропорційної виборчої системи[8].
Кількість депутатів Палати радників становить 252 особи, термін повноважень яких триває 6 років[12]. Протягом 1947–1982 років 100 депутатів обиралися в єдиному загальнонаціональному виборчому окрузі, а 152 депутати — в префектурних округах. 1982 року вибори по загальнонаціональному округу були замінені виборами на пропорційній основі, в результаті чого 96 депутатів стали обиратися за партійними списками відповідно до пропорційної системи, а 146 депутатів — за виборчими округами мажоритарної системи. Через подібність способів обрання обох Палат після 1990-х років, Палату радників інколи називають «калькою» Палати представників[8].
Число мажоритарних виборчих округів та їхнє розташування залежать від кількості та густоти населення. Вони визначаються на основі даних загальнонаціональних переписів. Через демографічні зміни реформування округів проводилися 5 разів. Попри це кількість депутатів, які можуть бути обраними в окрузі, різнитися залежно від округу, що дає підстави говорити про нерівномірне представництво усіх регіонів в Парламенті[8].
Кожна палата має власних керівних осіб — голову[13], заступника голови[14], тимчасового голову[15], голів постійних комітетів[16] і генерального секретаря[17][8].
Голова і його заступник обираються з числа депутатів палат. Термін їхніх повноважень відповідає депутатському терміну тієї чи іншої палати. Голова підтримує порядок в палаті, керує її засіданнями, наглядає за адміністративною роботою палати і представляє палату всередині країни і закордоном. У випадку хвороби, смерті або відсутності голови його обов'язки виконує заступник голови. Якщо відсутні і голова, і його заступник, обирається тимчасовий голова палати, який виконує функції голови[8].
Голови постійних комітетів обираються з числа членів постійних комітетів і керують їхньою роботою[8].
Генеральні секретарі палат обираються з числа чиновників, які не є депутатами Парламенту. Вони завідують адміністративною роботою під наглядом голів палат і підписуються на офіційних документах[8].
Обидві палати мають два типи комітетів: постійні та особливі. Число постійних в кожній з них становить 17. Депутат повинен бути членом хоча би одного постійного комітету. Кількість особливих комітетів невизначена — вони створюються тимчасово за необхідністю, для розгляду питань, якими не займаються постійні комітети. Місця в комітетах розподіляються рівномірно і пропорційно між членами усіх парламентських партій і угруповань[8].
Комітети є місцем обговорення законопроєктів, які потім виносяться на розгляд пленарного засідання палат[18]. Така система обговорення дозволяє безсторонньо проаналізувати і покращити законопроєкт. Комітети відіграють важливу роль у прийнятті парламентських рішень, через що інколи називаються «малими законодавчими органами»[8].
Парламенту належить Національна парламентська бібліотека Японії, яка є допоміжним органом, незалежним від жодної з Палат.
Крім цього при Парламенті діють Комітет для розгляду справ суддів і Суд для процедури імпечменту суддів. Вони утворені згідно з Конституцією для розгляду справ у порядку імпічменту для тих суддів, проти яких була відкрита справа щодо усунення їх з посади.
Кожна з Палат має чергові, тимчасові і особливі засідання. Рішення приймаються більшістю голосів депутатів.[19]
- ↑ День набуття чинності Конституції Японії. Перше особливе засідання Парламенту з нагоди його відкриття відбулося 20 травня 1947 року.
- ↑ для прикладу: українська Верховна Рада — 最高議会.
- ↑ Серед японських юристів не існує одностайності у визначенні часу заснування японського Парламенту. Більшість вважає, що Імперська Конституція Японії 1889 року і повоєнна Конституція Японії 1947 року є різними конституціями, тому проголошені у них Імперський Парламент Японії та Парламент Японії є різними парламентами. З цього випливає, що дати заснування цих парламентів різні. Проте меншість наполягає на тому, що Конституція 1947 року була лише величезною поправкою до Імперської Конституції 1889 року і сучасний Парламент Японії є тим самим Імперським Парламентом, лише зі зміненою назвою. Відповідно, дата заснування Імперського Парламенту є, автоматично, датою заснування діючого Парламенту Японії.
- ↑ Конституція Японії. Стаття 43.
- ↑ Конституція Японії. Стаття 41.
- ↑ Конституція Японії. Стаття 58. Абзац 2.
- ↑ Конституція Японії. Стаття 77.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Парламент Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994–1997.
- ↑ Конституція Японії. Стаття 42.
- ↑ До середини 1960-х, коли більшість депутатів Палата радників були позапартійними, вона виконувала роль політичного стабілізатора і ухвалювала рішення, виходячи з загальнонаціональних інтересів. Після прийняття 1982 року пропорційної виборчої системи, політизація Палати радників пришвидшилася, перетворюючи її на копію Палати представників з обмеженими повноваженнями. Через це з кінця 1980-х років в японському суспільстві ведуться дебати про необхідність докорінного реформування Палати представників або її повного скасування і переходу до однопалатної системи (Парламент Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994–1997).
- ↑ Конституція Японії. Стаття 45.
- ↑ Конституція Японії. Стаття 46.
- ↑ яп. 議長, ぎちょう, ґітьо.
- ↑ яп. 副議長, ふくぎちょう, фуку-ґітьо.
- ↑ яп. 仮議長, かりぎちょう, карі-ґітьо.
- ↑ яп. 常任委員長, じょうにんいいんちょう, дзьонін іін-тьо.
- ↑ яп. 事務総長, じむそうちょう, дзіму сотьо.
- ↑ Від 1890 року обговорення законопроєктів відбувалося безпосередньо на пленарному засіданні парламенту, однак за новим чинним законодавством, прийнятим після 1947 року, місцем обговорення стали комітети (Парламент Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994–1997).
- ↑ Детальні повноваження Парламенту Японії і процедура прийняття рішень розписані у Конституції Японії [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
Парламент Японії // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- 矢島孝一著『国会』東京: 行研出版局、1987年 (яп.)
- 藤本一美編『国会機能論 : 国会の仕組みと運営』東京: 法学書院、1990年 (яп.)
- 大山礼子著『国会学入門』東京: 三省堂、1997年 (яп.)
- 浅野一郎編『著国会事典 : 用語による国会法解説』 第3版補訂版、東京: 有斐閣、1998年 (яп.)
- The National Diet of Japan: the Constitution of Japan, the Diet Law, the Rules of the House of Councillors, the Rules of the House of Representatives. Tokyo: House of Councillors, 1983. (англ.)
- Офіційний сайт Палати Представників [Архівовано 21 березня 2014 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
- Офіційний сайт Палати Радників [Архівовано 2 вересня 2009 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
- Офіційний сайт Парламентської Біліотеки Японії: новини, джерела, інформація [Архівовано 6 січня 2007 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
- Пошукова система протоколів засідань Парламенту Японії [Архівовано 25 квітня 2007 у Wayback Machine.] (яп.)
| Історія |  | ||
|---|---|---|---|
| Географія | |||
| Політика | |||
| Економіка | |||
| Суспільство | |||
| Символіка | |||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |