Яйцевід
Яйцевід (лат. oviductus) — канал, який слугує для виведення зрілих яєць або яйцеклітин, які утворюються в яєчниках самиць тварин. Як правило, яйцевід є парним органом, але у птахів, крокодилів і деяких хрящових риб одна або інша сторона органа не розвивається. Таким чином один яєчник і один яйцевід у цих тварин залишаються нефункціональними.
У всіх круглих червів, членистоногих, риб, окрім костистих, яйцевід не напряму з'єднаний із яєчником. Передня частина яйцеводу закінчується в вироподібному тілі, в якому збираються яйця. У самиць безщелепних яйцеводу немає: у них яєчник випускає яйця безпосередньо в порожнину тіла, звідки вони виходять назовні через спеціальні пори[1].
У початковій частині яйцеводу наземних та вторинноводних тварин зазвичай відбувається запліднення. Рух яйця по яйцеводу відбувається скороченням м'язових стінок або рухом війок миготливого епітелію.
Птахи відносяться до яйцекладних тварин, серед них повністю відсутні яйцеживородні та живородні види. У самиць птахів розвивається лише лівий яєчник та лівий яйцевід. Редукція правого яєчника та правого яйцеводу пов'язана з неможливістю одночасного формування яєць у парних яєчниках. Лівий яйцевід (мюллерів канал) відкривається в порожнину тіла біля яєчника, а його потовщений задній відділ впадає в клоаку. Запліднення відбувається у передній частині яйцевода. Запліднена яйцеклітина за рахунок скорочення стінок яйцеводу просувається до клоаки, покриваючись оболонками, які виробляються залозистими клітинами. Від моменту попадання яйцеклітини до яйцеводу до відкладання яйця у різних видів птахів проходить від 12 до 48 годин[2].
У земноводних, як і в дводишних, яйцевід є простою війчастою трубкою, вкриту слизовидільними залозами, які утворюють желе, що огортає яйцеклітину. У всіх інших хребетних зазвичай існує певний ступінь спеціалізації трубки, залежно від типу вироблених яєць[3].
У хрящових риб яйцеводи парні, вони представляють собою довгі трубки, які, як і в усіх хребетних, за винятком кісткових риб, не з'єднані з яєчником, а відкриваються прямо в порожнину тіла загальним виром. Яйцеводи мають по округлому здуттю, всередині якого знаходиться шкаралупова залоза. Задні частини яйцеводів відкриваються в клоаку[4]. У костистих риб у процесі розвитку яйцевід спочатку атрофується, а потім утворюється вторинно, одним кінцем зростається з яєчником, а іншим — відкривається назовні[5].
У війчастих червів від яєчників відходять два яйцеводи. Обидва яйцеводи з'єднуються в один канал — вагіну, який відкривається в клоаку. В яйцеводі запліднена яйцеклітина оточується довтковими клітинами і покривається шкаралупою. Особливості влаштування статевої системи у різних груп війчастих червів можуть сильно відрізнятися[6]. Жіноча статева система круглих червів представлена двома яєчниками, які переходять у яйцеводи, які в свою чергу утворюють дві трубки матки. Ці трубки з'єднуються один з одним, у результаті чого утворюється вагіна, яка відкривається статевим отвором на черевній стороні[7].
- ↑ McMillan D. B. Oviducts and oviparity // Fish Histology: Female Reproductive Systems. — Springer Science & Business Media, 2007. — P. 335. — ISBN 9781402057151.
- ↑ Тихонов А. В. Яйцо и особенности размножения // Животные мира. Красная книга. Евразия. Млекопитающие. Птицы. — Росмэн-Пресс, 2011. — С. 108-109. — (Красная книга) — ISBN 978-5-353-05204-3.
- ↑ Romer, Alfred Sherwood; Parsons, Thomas S. (1977). The Vertebrate Body. Philadelphia, PA: Holt-Saunders International. с. 387–392. ISBN 0-03-910284-X.
- ↑ Мочеполовая система рыб. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 січня 2022.
- ↑ Зоология позвоночных - Сравнительный обзор систем внутренних органов хрящевых и костистых рыб (Мочеполовая система и особенности размножения). Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 31 січня 2022. [Архівовано 2013-01-10 у Wayback Machine.]
- ↑ Класс Ресничные черви: половая система. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 31 січня 2022.
- ↑ Тип круглые черви. Архів оригіналу за 3 грудня 2012. Процитовано 31 січня 2022.
- Шимкевич В. М. Яйцевод // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XLI. (рос. дореф.)