Рієка
| Рієка хорв. Grad Rijeka | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 45°19′47″ пн. ш. 14°25′56″ сх. д. / 45.32972° пн. ш. 14.43222° сх. д. | |||||
| Країна |
 Хорватія | ||||
| Регіон | Приморсько-Горанська жупанія | ||||
| Столиця для | Приморсько-Ґоранська жупанія | ||||
| Площа | 44 км² | ||||
| Населення | 128 384 (2011) | ||||
| Агломерація | 128 624 | ||||
| Висота НРМ | 0 м | ||||
| Водойма | Адріатичне море | ||||
| Назва мешканців | угор. fiumei, хорв. Riječanin, хорв. Riječanka і італ. fiumani | ||||
| Міста-побратими | Бітола, Фаенца (16 вересня 1983)[1], Есте, Генуя (13 жовтня 2004), Росток (1966)[2], Нойс (1990), Любляна, Кавасакі, Ялта, Цетинє, Ціндао, Піттсбург, Палермо, Генуя (13 жовтня 2004), Гданськ, Бургас (2008)[3] | ||||
| Телефонний код | 051 | ||||
| Часовий пояс | UTC+1 | ||||
| Номери автомобілів | RI | ||||
| GeoNames | 3191647 | ||||
| OSM | r2260028 ·R | ||||
| Поштові індекси | 51 000 | ||||
| Міська влада | |||||
| Мер міста | Войко Оберснель | ||||
| Вебсайт | rijeka.hr | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
 Рієка у Вікісховищі | |||||
Ріє́ка, Ріка (хорв. Rijeka хорватська вимова [rijěːka] (
прослухати), чакав. Rika, Reka, словен. Reka [réka], італ. Fiume італійською: [ˈfjuːme] ( прослухати), угор. Fiume, заст. нім. Sankt Veit am Flaum) — місто в Хорватії, третє за розмірами місто держави після столиці — Загреба і Спліта. Знаходиться в північній частині Далмації, біля півострова Істрія. 80 % населення — хорвати. Назва міста перекладається на українську як «річка»[4].
Рієка є центром жупанії Примор'є-Горські Котар.
Місто лежить у гирлі річки Р'єчини (або Фіумари) в Речську (або Фіумську) затоку, що є частиною затоки Кварнер Адріатичного моря. Історично і досі Рієка — найбільший хорватський порт, як вантажний, так і пасажирський.
Головний прибуток міста — порти, судобудування (верфі належать 3. Май) і туризм.
Рієка пов'язана постійним автобусним сполученням з усіма найбільшими містами Хорватії, Словенії, Італії і деякими європейськими столицями. Місто пов'язано шосе зі столицею, Істрією, Словенією, островом Крк, а також далматинськими містами. Місто має поромне сполучення з найближчими островами, а також із Задаром, Сплітом і Дубровником вздовж далматинського узбережжя.
Через Рієку проходить залізниця Загреб-Рієка-Пула.
Рієка є найбільшим портом в Хорватії. У 2006 році було перевантаженно близько 11 млн тонн вантажів.
Будівництво автобану A6 Загреб-Рієка було завершено в 2004 році, скорочення шляху до Словенії завдяки автобану A7, було завершено в тому ж році. Рієка має доступ до A8/A9 Істрійський Y завдяки Учкинському тунелю. Складний проєкт з високою пропускною здатністю майже готовий до експлуатації. Східна половина цього проєкту була здана 15 липня 2006 року, і складніша західна половина мала відкритись у 2008.
За 30 км від міста на острові Крк розташований міжнародний аеропорт. У 2005 році він прийняв 130000 пасажирів, у 2008 році має прийняти 250000 осіб. З островом Крк далматинське узбережжя біля Рієки пов'язано мостом завдовжки 1430 метров.
Рієка має добре залізничне сполучення з усією Хорватією та міжнародними залізницями. Повністю електрифікована лінія з'єднує Рієку з Загребом, а далі з Копривницею, на угорському кордоні, в рамках міжнародного коридору 5b. Рієка також з'єднана з Трієстом і Любляною окремою електрифікованою залізницею, яка йде на північ від міста. Транспортний законопроєкт, прийнятий парламентом Хорватії в липні 2006 року, передбачав початок будівництва вздовж коридору 5b першої в Хорватії високошвидкісної залізниці, зі швидкістю потяга до 250 км/год. Будівництво нової залізниці розпочалось в 2007 році і має завершитись до 2013 року. Мандрівка із Загреба до Рієки, після закінчення будівництва, має тривати 1 годину, замість сьогоднішніх 2 годин. Рієка з'єднана прямим потягом з Мюнхеном в Німеччині та з австрійським Зальцбургом.
В районі міста розташовані численні неолітичні поселення. В доримський період були засновані кельтське поселення Тарсатика (сучасний Трсат, частина Рієки) і поселення моряків Лібурнія. Довгий час місто зберігало свій подвійний статус.
В I сторіччі до Р. Х. ці поселення з околицями були завойовані римлянами.
Після падіння Західної Римської імперії місто захопили готи і лангобарди, пізніше воно приєдналося до франкського королівства.
В VII сторіччі сюди прийшли слов'яни, змішавшись з місцевим романським населенням. Місто входить до складу хорватського королівства, а пізніше до об'єднаної хорватсько-угорської держави, а в 1466 році увійшло до складу австрійських Габсбургів, де він називався Фіуме, або Ф'юме (італійцями і угорцями) або Флаум (австрійцями).
Середньовічне місто Рієка було оточено муром і, таким чином, було феодальною фортецею. Фортеця була в центрі міста, на своїй найвищий точці.
В складі габсбурзької імперії, а надалі в Австро-Угорщині, місто перебувало до Першої Світової війни, за виключенням періоду 1805—1813 рр., коли місто було окуповане наполеонівськими військами.
В XV — XVIII сторіччях Фіуме мав велике значення для габсбурзької імперії, і був єдиним портом на Адріатиці, в той час як Істрія і майже вся Далмація належали Венеційській республіці. Всі спроби венеційців захопити Фіуме скінчились нічим.
Місто і порт не втратили своїх провідних позицій і після закінчення наполеонівських війн, коли до імперії були приєднанні колишні венеційські володіння. В складі Австро-Угорщини за місто, в силу його важливості, йшла уперта боротьба. Воно багато раз переходило від Австрії до Угорщини і Хорватії (що мала конституційну автономію в складі Угорщини). В 1870 р. Фіуме остаточно перейшло до Угорщини, ставши єдиним угорським морським портом. Між Трієстом, що належав Австрії і угорським Фіуме розгорнулось принципова конкуренція.
Великий розвиток порту, загальне розширення міжнародної торгівлі і зв'язок міста (1873) з угорською і австрійською залізницею сприяло швидкому зростанню населення, з 21000 в 1880 році до 50000 в 1910 році.
Після першої світової війни місто стало приводом суперечки між Італією (до якої відійшла Істрія) і Королівством сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівством Югославія, до складу якої увійшла Далмація. Обидві держави вважали Рієку-Фіуме власною територією. Паризькі мирні переговори про майбутнє міста, що тривали перші 9 місяців 1919 року, були перервані у вересні несподіваним захопленням міста нерегулярними частинами італійського націоналіста і відомого поета Габріеле д'Аннунціо, який проголосив Фіуме вільною державою і затвердив утопічно-соціалістичну (з елементами фашизму) конституцію нової республіки.
Надалі Фіуме-Рієка по Рапальському договору було оголошено вільним містом (1920—1924), на нього претендували Італія та Югославія. В 1921 д'Аннунціо поновив військові дії і знов захопив Фіуме; в 1924 місто було анексовано фашистською Італією. Слов'янське населення міста в цей час зазнало переслідувань і асиміляції.
В 1945 Рієка була окупована югославськими військами і офіційно була приєднана до СФРЮ в 1947; цього разу більшість італійського населення покинула місто, а ті, що залишились, зазнали утисків.
З 1991 в складі Хорватії.
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 128 624 осіб[5], 37 з яких назвали рідною українську мову[6]. Населення самого міста становило 128384 осіб.[5]
Динаміка чисельності населення громади[7]:
Динаміка чисельності населення міста[7]:
Крім міста Рієка, до громади також входить Светий Кузам.
Середня річна температура становить 14,14 °C, середня максимальна — 27,08 °C, а середня мінімальна — 1,58 °C. Середня річна кількість опадів — 1393 мм.[8][9]
| Клімат міста | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
| Середній максимум, °C | 10,30 | 10,90 | 13,62 | 16,62 | 21,48 | 24,96 | 27,00 | 27,08 | 22,88 | 18,26 | 13,50 | 10,48 | |
| Середня температура, °C | 5,92 | 6,52 | 9,28 | 12,24 | 17,12 | 20,58 | 23,46 | 23,54 | 19,34 | 14,70 | 9,94 | 6,98 | |
| Середній мінімум, °C | 1,58 | 2,16 | 4,92 | 7,88 | 12,78 | 16,20 | 19,92 | 20,02 | 15,82 | 11,16 | 6,44 | 3,40 | |
| Норма опадів, мм | 118 | 92 | 100 | 103 | 91 | 106 | 63 | 91 | 140 | 177 | 168 | 144 | |
| Середньомісячна швидкість вітру, м/с | 2.70 | 2.86 | 2.90 | 2.74 | 2.50 | 2.40 | 2.40 | 2.40 | 2.46 | 2.70 | 2.94 | 2.92 | |
| Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день | 4393 | 7160 | 10422 | 14938 | 19127 | 20654 | 21845 | 18840 | 13877 | 8913 | 4835 | 3669 | |
| Джерело: [8][9] | |||||||||||||
- Міська вежа над входом в старе місто. Прикрашена старовинними барочними годинниками
- Стара міська брама — залишки старовинного муру, що колись оточував місто
- Церква святих Фабіана і Себастьяна (Рієка)
- Церква Святого Віта (1638) — церков в стилі бароко, освячена на честь заступника Рієки
- Церков Святого Ієроніма (готика, 1408 р.), перебудована в 1768 р. в стилі бароко
- Церква Святого Миколая
- Коса вежа Рієки
- Пішохідна вулиця Корзо
- Торговий центр Кароліна Рієкська
- Турецький дім
- Палац Модело
- Палац Ядран
- Перший Хмарочос Рієки (на хорватському Небодер Рієки).
- Трсат
- Сходи Петара Кружича
- Замок Трсат, побудований на пагорбі на місці старовинного поселення.
- Церква Богоматері Трсатської (XV століття)
Україна, Одеса
Північна Македонія, Бітола
Італія, Фаенца- Італія, Есте
- Італія, Генуя
Німеччина, Кельн- Німеччина, Нойс
- Німеччина, Росток
Словенія, Любляна- Україна, Ялта
Японія, Кавасакі- Японія, Хіросіма
- Зоран Жмирич (* 1969) — хорватський письменник, музикант, колумніст.
- Алваро Начинович (хорв. Alvaro Načinović, 22 березня 1966) — хорватський гандболіст, олімпійський чемпіон.
- Еціо Лоїк (італ. Ezio Loik, 26 вересня 1919 — 4 травня 1949) — італійський футболіст, п'ятиразовий чемпіон Італії.
- Луїджі Оссойнак (1899—1990) — італійський футболіст,
- Ксенія Паїч (* 1961) — югославська та хорватська акторка.
- Марина Перазич (* 1958) — югославська та хорватська співачка.
- Катаріна Соломун (* 1976) — хорватська письменниця, перекладачка, редакторка.
- Ана Віленіца (* 1978) — хорватська акторка театру, кіно і телебачення.
- ↑ http://www.comune.faenza.ra.it/Citta/Rapporti-internazionali/Citta-gemellate/Rijeka-Croazia-16.09.1983
- ↑ https://rathaus.rostock.de/de/rijeka_kroatien/278685
- ↑ https://www.burgas.bg/bg/pobratimeni-gradove-1
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 червня 2008. Процитовано 21 червня 2008.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 4 червня 2017.
- ↑ Перепис населення 2011 року. Кількість мешканців за рідною мовою (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 18 травня 2021.
- ↑ а б Чисельність населення за роками (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 24 вересня 2020.
- ↑ а б Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
- ↑ а б значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'
- MacMullen, Ramsay, 2000. Romanization in the Time of Augustus, Yale University Press
- City of Rijeka [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Port of Rijeka Authority
- Old Postcards of Fiume [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Britannica (11-th) · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Enzyklopädie des europäischen Ostens · Internetowa encyklopedia PWN · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Enciclopedia Italiana · Treccanis Enciclopedia Italiana |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |