Очікує на перевірку

Фіалко Олег Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Фіалко Олег)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фіалко Олег Борисович
Дата народження28 червня 1946(1946-06-28)[1][2]
Місце народженняДружківка, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті27 липня 2024(2024-07-27) (78 років)
Громадянство СРСР
 Україна
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професіякінорежисер, сценарист
ЗакладКіностудія ім. О. Довженка
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
заслужений діяч мистецтв України
IMDbID 0275582
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фіалко.

Оле́г Бори́сович Фіа́лко (нар. 28 червня 1946(19460628)[3], Дружківка, УРСР, СРСР — 27 липня 2024[4]) — радянський і український кінорежисер, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1996). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2004). Кавалер Ордена «За заслуги» III ступеня (10.09.2021).

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався в ЗОШ № 6 м. Дружківки та Дружківському машинобудівному технікумі (закінчив у 1964).

Закінчив кінознавчий (1969) та режисерський (1973, у М. П. Мащенка) факультети Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого.

З 1973 р. — на Київській кіностудії ім. О. Довженка: асистент режисера, режисер, режисер-постановник.

Тривалий час, паралельно з посадою режисера-постановника, працював секретарем Спілки кінематографістів України, заступником начальника Головного управління культури Київської держадміністрації, постійним президентом кількох кінофондів. Учасник і лауреат всеукраїнських та міжнародних фестивалів.[5].

З 2001 року — на творчій роботі.

З 2011 року — голова Українського Оскарівського Комітету.[3]

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

Помер 28 липня 2024 року у віці 78 років[6].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Режисерські роботи

[ред. | ред. код]

Режисер-документаліст

[ред. | ред. код]

Участь у документальному фільмі

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]

Художній керівник

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Filmportal.de — 2005.
  2. ↑ Catalog of the German National Library
  3. ↑ а б Олег ФІАЛКО: «Українські анімаційні фільми — низької якості» - Урядовий Кур'єр, 3 листопада 2011
  4. ↑ Gazeta.ua (28 липня 2024). Довго боровся за життя: помер український кінорежисер Олег Фіалко. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 28 липня 2024.
  5. ↑ Національна академія мистецтв України: Фіалко Олег Борисович. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 12 листопада 2012.
  6. ↑ "Заряджав жити по-молодому". Помер відомий український режисер. РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 липня 2024.
  7. ↑ Tschechow In Meinem Leben (1984) (www.hollywood.com) (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 25 січня 2013.
  8. ↑ Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва Документ 757/96, поточна редакція — Прийняття від 22.08.1996
  9. ↑ Указ президента України від 10 вересня 2021 року № №465/2021 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Календар знаменних і пам’ятних дат Донецької області. 2011 рік [Текст] / Упр. культури і туризму Донец. облдержадмін., Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської ; уклад. І. В. Гайдишева ; ред. Т. С. Литвин ; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко ; від. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. – Донецьк : Сх. вид. дім, 2010. – 132 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фіалко_Олег_Борисович&oldid=43226835