Собченко Олег Андрійович
| Собченко Олег Андрійович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Старший солдат | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження | 4 грудня 1973 Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, Українська РСР, СРСР | |||||
| Смерть | 24 січня 2023 (49 років) Вугледа́р, Волноваський район, Донецька область, Україна | |||||
| Громадянство |  Україна | |||||
| Військова служба | ||||||
| Роки служби | 2014—2016, 2022—2023 | |||||
| Приналежність | Україна | |||||
| Вид ЗС |  Збройні сили | |||||
| Формування | ||||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна / Бої за Київ Битва за Донбас | |||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
Олег Андрійович Собченко (нар. 4 грудня 1973, Корсунь-Шевченківський — пом.24 січня 2023[1]) — український громадський діяч, військовик. Активіст Євромайдану. Учасник російсько-української війни з 2014, герой оборони Києва у березні 2022.
Народився 4 грудня 1973 у Корсунь-Шевченківському Черкаської області, закінчив там школу і надалі проживав. Був підприємцем.[1]
Олег Собченко був активним членом фонду Героїка, що боровся за увічнення памяті про борців за державність України. Як тесляр і каменяр Олег Собченко впродовж багатьох років безкорисливо працював над відновленням памятників[2]. Згідно спогадів речника Генштабу ЗСУ Андрія Ковальова саме Собченко реалізовував всі масштабні проєкти "Героїки" своїми руками.
Олег Собченко був учасником багатьох патріотичних вуличних акцій, зокрема Мовного Майдану.[3]
З початком Революції Гідності став її активістом, був сотником Самооборони Майдану. Під час протистояння з Беркутом у Черкасах отримав чисельні забої.[3] 20 лютого 2019 за заслуги під час Революції Гідності Олег Собченко отримав Орден «За мужність» III ступеня [4]
З початком 2014 Російсько-української війни воював до 2016 у складі одного з підрозділів батальйону Азов який з жовтня 2014 став полком «Азов».[3]
Після повернення після служби в Азові до Корсуня-Шевченківського боровся щоб врятувати річку Рось від забруднення і обміління.[5]
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 долучився до 72 омбр ім. Чорних Запорожців оператором-аеророзвідником[3]. На початку березня 2022 року брав участь в битві за Київ: боях у районі Лютіж — Демидів — Козаровичі, в тому числі — за греблю в Козаровичах та за село Мощун[6].
3 травня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олег Собченко отримав Орден «За мужність» II ступеня[7]
Загинув 24 січня 2023 року від отриманих поранень у результаті російського артилерійського обстрілу в м. Вугледар на Донеччині. Похований у м. Корсунь-Шевченківський на Черкащині.
У місті Корсунь-Шевченківський перейменували вулицю 4-ту Гвардійську іменем Олега Собченка.
- Орден «За мужність» I ступеня (16 серпня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[8]
- Орден «За мужність» II ступеня (3 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9]
- Орден «За мужність» IIІ ступеня (20 лютого 2019) — за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, плідну громадську та волонтерську діяльність[10]
- Нагрудний знак «Учасник АТО»
- Медаль «За жертовність і любов до України» Української православної церкви Київського патріархату
- ↑ а б 196 округ Черкас: список кандидатів у нардепи. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ На війні загинув оборонець Києва – аеророзвідник Олег Собченко. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ а б в г На війні за Україну загинув громадський діяч, аеророзвідник 72 омбр Олег Собченко. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №39/2019 Про відзначення державними нагородами України. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ Олег Собченко, аеророзвідник У нас воюють люди з двома освітами, а в них — з двома судимостями. Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ Андрій Гарасим, Надя Кельм (15 червня 2022). Підрив греблі річки Ірпінь. Як росіян зупинила вода. Тексти.
- ↑ Указ Президента.
- ↑ Указ Президента України від 16 серпня 2023 року № 488/2023 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 3 травня 2022 року № 295/2022 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 20 лютого 2019 року № 39/2019 «Про відзначення державними нагородами України»;
- Майданівці, яких убила росія // hromadske. — 2023. — 18 лютого.
- Прощання з Олегом Собченком. Відео. 28.01.2023
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 4 грудня
- Народились 1973
- Уродженці Корсуня-Шевченківського
- Померли 24 січня
- Померли 2023
- Померли у Вугледарі
- Військовики полку Азов
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені нагрудним знаком «Учасник АТО»
- Нагороджені медаллю «За жертовність і любов до України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські громадські діячі, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну
- Українські митці, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну
- Поховані в Корсуні-Шевченківському
- Учасники боїв за Київ
- Учасники боїв за Вугледар