Подарунок на іменини (фільм)
Подарунок на іменини | |
---|---|
Жанр | драма, екранізація |
Режисер | Леонід Осика |
Сценарист | Леонід Осика |
У головних ролях | Світлана Князєва, Лесь Сердюк, Борислав Брондуков, Мишко Дементьєв, Георгій Дрозд, Володимир Костюк, Микола Олійник |
Оператор | Валерій Башкатов |
Композитор | Володимир Губа |
Кінокомпанія | |
Тривалість | 66 хвилин |
Мова | українська |
Країна | Україна |
Рік | 1991 |
IMDb | ID 1874677 |
«Подарунок на іменини» — український художній фільм 1991 року режисера Леоніда Осики, екранізація за творами Михайла Коцюбинського.
Молода революціонерка зробила теракт. На неї чекає смертельний вирок. Поліційний наглядач (Лесь Сердюк) своєму синові на 11день народження дарує екзотичний подарунок — страту ув'язненої, а вирок виконуватиме хрещений хлопця Яким…
- Сценарій та постановка: Леонід Осика
- Оператор-постановник та оператор комбінованих зйомок: Валерій Башкатов
- Художник-постановник: Віталій Шавель
- Композитор: Володимир Губа
- Режисер: Віктор Маляревич
- Звукооператор: Богдан Міхневич
- Оператор: Віктор Атаманенко
- Художник по костюмах: Алла Сапанович
- Художник по гриму: Василь Гаркавий
- Монтаж: Марфа Пономаренко
- Редактор: Олександр Шевченко
- Директор фільму: Володимир Князєв
- Лесь Сердюк — Зайчик Карпо Петрович, поліційний наглядач
- Валентина Ільяшенко — Сусанна, дружина.
- Мишко Дементьєв — Доря, його 11-літній син
- Борислав Брондуков — Яким, хрещений Дорі, кат
- Дмитро Миргородський — генерал-губернатор
- Світлана Князєва — Ольга, революціонерка
- Ніна Ільїна — Марія, дружина Івана
- Олександр Ігнатуша — Іван, колишній підпільник
- Георгій Дрозд — Каленик, тюремник
- Микола Олійник — Семен, візник
- Володимир Костюк — Іван, тюремник
Фільм знятий за мотивами оповідань Михайла Коцюбинського — «В дорозі», «Persona grata» та одноіменного «Подарунок на іменини».
Основне оповідання «Подарунок на іменини» написаний у 1912 році на острові Капрі, коли письменник гостював у Максима Горького, і того ж року був надрукований в журналі «Літературно-научний вісник».
Події оповідань засновані на реальних подіях, а герої мали прототипів — дія відбувалася у 1906 році в місті Чернігів, автор особисто знав жандарма, і добре знав ката, який жив в будинку навпроти садиби Коцюбинських:
В Чернигові жив наглядач Григоренко, якого і я добре памятаю. Він колись навчався в гімназії, але ледь дотягнув до 4-го класу, був відрахований за неуспішність. З часом поступив на роботу у поліцію, де за тупість його прозвали «телям». Одного разу, як розказувала нам мама, в статбюро забіг схвильований Микола Вороний, який в той час працював там разом з моїми батьками і повідомив:
- Йду я по вулиці Шосейній, а назустріч мені — розгублений Григоренко. Привітались. І тут Григоренко почав росказувати про те, що він сьогодні по наказу поліцмейстра був присутній при повішані. Він взяв з собою свого малолітнього сина, і хлопець, вражений стратою і зрозумівши мерзену роль батька, втратив до нього будь-яку повагу. Відвернувся від нього і презирливо обізвав «оселедцем».
Всіх це дуже зхвилювало. Знали, що розправа здійснюється над невідомою жінкою, яка вчинила замах на губернатора Хвостова. Михайло Михайлович навіть ходив до Григоренка, цікавлячись подробицями. Згодом пережите і почуте переплавилося в одине з кращих оповідань Коцюбинського — «Подарунок на іменини».
З слів режисера Леоніда Осики — такої легкої стрічки у нього ще не було, Міністерство культури дуже швидко затвердило сценарій:
Леонід нарікав, що немає хороших сучасних сценаріїв. Він згадав про одну новелу у Коцюбинського, попросив мене знайти її в бібліотеці: «Я колись, ще у ВДІКу прочитав це оповідання, і воно мені врізалося в пам'ять». Прочитав, каже: «Але це короткометражка, потрібно додати ще декілька», так виник «Подарунок на іменини» — з однойменної новели, «Persona grata» і «В дорозі». На подив, Держкіно дуже легко цю картину прийняло, йому дали вищу категорію. Фільм добре був прийнятий глядачами і критиками.
Зйомки велися в жовтні 1990 року, в основному в місті Кам'янець-Подільський, епізод страти — в Кам'янець-Подільській фортеці. Ряд сцен зняті в Києві: біля музею Стефаника — епізод підготовки до замаху, на території Києво-Печерської лаври — сцена замаху на генерал-губернатора. Епізоди в тюрмі — в Київській фортеці, а сцени в камері — в музеї «Косий капонір».
У 1997 році режисер фільму Леонід Осика став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка — за чотири фільми, в тому числі фільм «Подарунок на іменини».