Літо кохання
Літо кохання (англ. The Summer of Love) — соціальний феномен, що мав місце влітку 1967 року в США, коли близько 100000 людей, переважно молодь із субкультури хіпі, зібралися в районі Сан-Франциско Гейт-Ешбері.[1][2] В ширшому сенсі літо кохання охоплює тогочасні музику хіпі, сплеск інтересу до галюциногенних наркотиків, антивоєнний рух та рух вільного кохання по всьому Західному узбережжю Сполучених Штатів і аж до Нью-Йорка.[3][4]
Хоча літо кохання часто розглядається як важлива культурна подія, його фактичне значення для звичайних молодих людей того часу поза США, зокрема у Британії, заперечується.[5]
Літо кохання найчастіше розглядається в контексті розвитку цієї субкультури, хоча, звісно, не кожен з його учасників обов'язково був її частиною. Втім, хіпі, відомі також як діти квітів, і так були дуже різнорідною групою. Для одних важливою була колективна дія, життя в спільноті, когось удовільняло й індивідуальне самоствердження. Багато хто з них сповідував ідеї, близькі до лібертаріанства і анархізму (антиетатизм[en]), хтось відкидав споживацькі цінності та переважна більшість виступали проти війни у В'єтнамі.
Небагато з них цікавилися політикою; інші більше переймалися самореалізацією в мистецтві (особливо музиці, поезії, живописі) або духовних і медитативних практиках, особливо східних, як-от дзен.[4] Легкі наркотики (ЛСД, марихуана) були способом досягти тих же змінених станів свідомості та пов'язаних із ними одкровень, до яких вели ці духовні практики (див. нижче розділ Вживання наркотиків). Деякий інтерес також проявлявся до культури, духовних вчень і ритуалів корінних народів Америки. Більшість хіпі відкидали норми патріархальної моралі і водночас сповідували ненасильництво. Свобода була єдиною спільною для всіх цінністю.
Соціально-демографічною базою руху були переважно молоді люди і підлітки з білих сімей середнього класу. Зовнішнім виглядом хіпі підкреслювали свою контркультурність, зокрема, оголеністю і відмовою від гоління. В одязі віддавали перевагу речам, створеним або принаймні видозміненим своїми руками, іноді підкреслено бідним, іноді зі східними (індійськими) мотивами, цей стиль відомий як бохо.[6] Квіти в зачісках, на одязі і аксесуарах (часто домальовані, вишиті або пришиті з клаптів) стали одним з загальновживаних символів.
Учасники Літа кохання були натхненні твором В дорозі Джека Керуака (1957),[3] богемним життям і творчістю біт-покоління американських авторів 1950-х років, з яких декотрі мешкали на півночі Каліфорнії, поблизу Сан-Франциско (зокрема, Кен Кізі з його комуною "Merry Band of Pranksters"). Ті, хто зібрався в Гейт-Ешбері протягом 1967 року, проголошували відмову від конформізму і матеріалістичних цінностей сучасного їм життя на користь психоделії; наголошували на обміні на противагу капіталістичному визиску та іноді на житті спільноти на противагу західному індивідуалізму.[7]
Берклі, місцеве відділення Університету штату Каліфорнія, був важливим осередком антивоєнного руху, інтелектуальним та організаційним центром нових лівих. Хоча їхнє ставлення до культури хіпі загалом не було однозначно позитивним, вони мали вплив на частину учасників і використовували цей майданчик, як до того співпрацювали з організаторами «Human Be-In». В кінці 1966 ліві та демократи потерпіли жорстоку поразку на виборах губернатора та представників штату в Конгресі США, до влади в Каліфорнії прийшов Рейган, послідовний прихильник корпоративного капіталізму і війни у В'єтнамі, що обіцяв жорстко придушувати акти громадянської непокори. Ця поразка посилила ескапістські настрої в вільнодумному середовищі студентів, митців і активістів.
В Сан-Франциско з 1950-х працює потужний центр дзен (San Francisco Zen Center[en]), що підтримує зв'язки з відомими духовними лідерами й дослідниками цієї течії буддизму з Японії, США та всього світу.
З 1966 року в Гейт-Ешбері діяла група радикальних активістів вуличного театру Diggers[en], які заснували там безплатний магазин, а 7 червня 1967 року відкрилася Вільна лікарня Гейт-Ешбері з загальнодоступними медичними послугами.[8]
Також у передмісті Сан-Франциско, Монтереї щороку проводився джазовий фестиваль, а в червні 1967-го було вирішено провести там фестиваль популярної музики[en], який розглядають як один із перших рок-фестивалів. В травні-червні в хіт-парадах лідирувала випущена для його промоції пісня San Francisco з багатьма відсилками до хіпі-культури. Слова love-in у тексті пісні є відсилкою до події Human Be-In, чий спосіб проведення і назва стали шаблоном для багатьох подібних подій та впізнаваними, завдяки увазі медіа.
Прелюдією до «Літа кохання» стало дійство, відоме як «Human Be-In» у парку Золота Брама 14 січня 1967 року,[9] спродюсоване та організоване художником Майклом Боуеном.[10][11][12]
Це був протест проти заборони ЛСД у штаті Каліфорнія та водночас мистецька подія з виступами зірок поезії, як-от Аллен Гінзберг, Лоуренс Ферлінгетті, Гері Снайдер, культових рок-гуртів Grateful Dead, Jefferson Airplane та багатьох інших. Саме на цьому заході Тімоті Лірі вперше озвучив свою фразу «увімкни, налаштуй, відкинь» (turn on, tune in, drop out[en]).[13] Утопічні погляди Лірі та інших діячів психоделічної культури, узагальнені цією фразою, згуртували контркультуру хіпі, стали гаслом бунту 1960-х років. Їхні ідеї включали спільне життя, експериментування з психоделіками задля духовного розвитку, політичну децентралізацію та вихід із нормального суспільства. Термін «dropping out» (відкидати погляди або участь у чомусь, означає також відрахування з навчального закладу) став популярним серед багатьох студентів і старшокласників, багато з яких пожертвували традиційним продовженням навчання влітку чи навіть більшим, щоби побути хіпі.
Анонс події в хіпі-газеті Гейт-Ешбері The San Francisco Oracle проголошував:
Новий спосіб святкування глибше людського андеґраунда має з’явитися, стати усвідомленим і ширитися, щоб дати шлях революції разом з відродженням співчуття, притомності і любові та стати одкровенням єдності для всього людства.[14]
Оригінальний текст (англ.)A new concept of celebrations beneath the human underground must emerge, become conscious, and be shared, so a revolution can be formed with a renaissance of compassion, awareness, and love, and the revelation of unity for all mankind.
Зібрання приблизно 30000 людей на Human Be-In допомогло популяризувати рух і ідеї хіпі.[15]
Термін «Літо кохання» виник із утворенням Ради літа кохання навесні 1967 року на тлі гуртування молоді в районі Гейт-Ешбері. Рада складалася з хіпі-комуни Family Dog, театру Straight, активістів Diggers, редакції The San Francisco Oracle та приблизно 25 інших людей, які намагалися пом’якшити деякі проблеми, очікувані через наплив молоді протягом літа. Рада також допомогла Безкоштовній клініці та організувала житло, харчування, санітарію, музику та мистецькі події, підтримувала координацію з місцевими церквами та іншими соціальними групами.[16]
5 квітня 1967 Рада провела прес-конференцію, вперше публічно заявивши про «Літо кохання». Художник психоделічних плакатів Боб Шнепф отримав замовлення від Чета Гелмса, засновника Family Dog і одного з лідерів Ради, створити офіційний плакат, який скоро став одною з ікон епохи.[17] Офіційний початок було намічено на 21 червня, день літнього сонцестояння і початок астрономічного літа.[18]
Вже під час весняних канікул 1967 року студенти коледжів, старшокласники, молодь і неповнолітні, що втікали з дому, почали збиратися в Фріско (неформальна назва міста Сан-Франциско). Джон Ф. Шеллі, тодішній мер та Наглядова рада міста, були сповнені рішучості зупинити наплив молоді після закриття шкіл на літо.[3] Однак своїми заявами і діями вони мимоволі привернули додаткову увагу до ситуації. Серія статей у San Francisco Examiner і San Francisco Chronicle повідомили національні ЗМІ та громадськість про наплив хіпі звідусіль.
Висвітлення ЗМІ напливу хіпі в Гейт-Ешбері привернуло увагу молоді з усієї Америки. Гантер С. Томпсон з The New York Times Magazine вигадав назву «Гешбері» (Hashbury, гра слів: співзвучне "Гейт-Ешбері" і водночас "Hash" сленговій назві гашишу та марихуани і "Bury"-"borough" містечко або район). 6 лютого 1967 року Newsweek надрукував чотиристорінкову кольорову статтю Відраховані з місією (англ. Dropouts on a Mission, обігруючи згадане поняття «dropping out»).[24] 17 березня журнал Time опублікував «Love on Haight» (знову гра слів, назва району Haight співзвучна до "hate", ненависть, або може прочитана як "hight" і тоді це "Кохання на висоті").[24] 6 червня 1967 Newsweek надрукував статтю «Хіпі йдуть».[24] Про події в районі національні ЗМІ повідомляли майже щодня.[25]
Про подію повідомляли і преса контркультурного руху, зокрема San Francisco Oracle, кількість читачів якої того літа перевищила півмільйона людей,[26] і Berkeley Barb.
Репортажі про «контркультуру» стосувались і інших подій у Каліфорнії, таких як Ярмарок фантазій і Фестиваль чарівної гірської музики в окрузі Марін і Поп-фестиваль Монтерей, обидва в червні 1967 року. Монтерей у перший день музичного фестивалю зібрав приблизно 30000 осіб, а в останній день їх кількість зросла до 60000.[27] Висвітлення в ЗМІ поп-фестивалю в Монтереї сприяло проведенню Літа кохання, оскільки багато хіпі опинились і лишились у Сан-Франциско, вирушивши до Каліфорнії, щоб послухати улюблені гурти: The Who, Grateful Dead, The Animals, Jefferson Airplane, Quicksilver Messenger Service, The Jimi Hendrix Experience, Отіса Реддінга, The Byrds і Big Brother and the Holding Company за участю Дженіс Джоплін.[28]
Музикант Джон Філліпс із групи The Mamas & the Papas написав пісню San Francisco (Be Sure to Wear Flowers in Your Hair) для свого друга Скотта Маккензі. Пісня мала популяризувати поп-фестиваль у Монтереї (Філіпс був його співорганізатором) і рух дітей квітів у Сан-Франциско.[29]
|
Якщо їдеш у Сан-Франциско, Маєш квіти у волосся заплести. Якщо їдеш у Сан-Франциско, Там людей чарівних стрінеш ти. Хто поїде в Сан-Франціско, |
|
Випущена 13 травня 1967 року пісня мала великий успіх. До тижня, що закінчився 1 липня 1967 року, вона досягла четвертого місця в Billboard Hot 100 у Сполучених Штатах, де залишалася чотири тижні поспіль.[30] Також вона була №1 у чартах Великобританії та більшої частини Європи. Вважається, що було продано понад 7 мільйонів копій синглу по всьому світу.[31]
Іншим славнем літа кохання стала пісня Бітлз. 25 червня 1967 в рамках всесвітнього телемарафону «Наш світ»[en] вони презентували свій хіт All You Need Is Love.
На Мангеттені, поблизу району Гринвіч-Віллідж, під час концерту в парку Томпкінс-сквер у День пам'яті 1967 року деякі поліцейські попросили зменшити гучність музики.[4] У відповідь деякі люди з натовпу почали кидати всілякі предмети, поранивши 7 поліцейських, відбулися сутички і 38 любителів музики потрапили під арешт.[4] Між мером Джоном Ліндсі та комісаром поліції Говардом Р. Лірі розгорнулася дискусія про «загрозу хіпі». Після цієї події Аллан Кацман, редактор газети East Village Other, опублікував прогноз, що 50000 хіпі приїдуть в Нью-Йоркський Іст-Вілідж влітку.[4][32]
Вдвічі більше, близько 100000 молодих людей з усього світу зібралися у районі Гейт-Ешбері в Сан-Франциско, а також у сусідньому Берклі та інших містечках району затоки Сан-Франциско, щоби приєднатися до руху хіпі, який ЗМІ зробили відомим.[33] Тут діяла Безкоштовна клініка для безоплатного лікування, а Безплатний магазин безкоштовно роздавав предмети першої необхідності всім, хто їх потребував.[34][35][36][37]
Літо кохання привабило широке коло людей різного віку: підлітків та студентів коледжів, залучених однолітками та спокусою стати частиною культурної утопії; відпочиваючі середнього класу; навіть вечірки військового персоналу з баз неподалік. Гейт-Ешбері не міг прийняти цей наплив людей, і ситуацію в районі швидко погіршували проблеми перенаселення, безпритульності, голоду, зловживання наркотиками та злочинності.[38]
Чет Гелмс, Баррі Фей та інші, хто створював The Family Dog Denver влітку 1967 року, також провели Human Be-In у міському парку Денвера, щоб використати атмосферу Summer of Love для просування нової компанії Helm Family Dog Productions, що стартувала у вересні 1967 року. 5000 людей відвідали Be-In, під час виступів Grateful Dead, Odetta та Captain Beefheart. Повідомляється також про присутність Кена Кізі і Тімоті Лірі там. Як зазначає уродженець Денвера Брюс Бонд у документальному фільмі «Історія собаки» 2021 року: «Літо кохання не закінчилося у Фріско. Воно просто переїхало на схід, до Денвера».[39]
Того літа вживання психоделічних наркотиків стало поширеним явищем. Гітарист Grateful Dead Боб Вейр коментував:
Гейт Ешбері був гетто богеми, яка хотіла робити все, що завгодно, і ми це робили... Так, був ЛСД. Але Гейт Ешбері був не про наркоманію. Це було дослідження, пошук нових способів вираження, усвідомлення свого існування.[40]
Після втрати посади викладача на факультеті психології Гарвардського університету Тімоті Лірі став головним прихильником рекреаційного використання психоделічних препаратів на Східному узбережжі США.[13] З п’ятдесятих років маючи досвід прийому псилоцибіну, психоактивної речовини, що виробляється певними грибами та викликає ефекти, подібні до ЛСД, Лірі схвалив використання всіх психоделіків для особистого розвитку. Він часто запрошував друзів, а також випадкових аспірантів вживати такі наркотики разом із ним та колегою Річардом Альпертом.
На Західному узбережжі автор Кен Кізі, колишній волонтер спонсорованого ЦРУ експерименту з ЛСД на початку шістдесятих років, також виступав за вільне використання цього наркотику. Незабаром після участі в експерименті він написав роман-бестселер «Пролітаючи над гніздом зозулі».[13] Згодом, купивши старий шкільний автобус, розмалювавши його психоделічними графіті та залучивши групу однодумців ("Merry Pranksters"), Кізі здійснив подорож країною, під час якої давали всім бажаючим невеликі дози легального на той час ЛСД, називаючи це «кислотним тестом» (acid tests).[13] Пітер Берґ, активіст вуличного театру із Сан-Франциско так висловився щодо ролі психоактивних речовин у тогочасних подіях:[18]
|
|
Як іменували епоху Кеннеді? Камелот. Літо кохання було своєрідним Камелотом Психоделічної революції... Я не думаю, що Психоделічна революція могла відбутися без ЛСД. Я не певен, що самому лише проактивному маніфестуванню вистачило би для цього сміливості. Beat Generation зробили б це, якби могли. Хіппі зробили, бо в них був ЛСД. |
|
Поряд із ЛСД у цей період почали активно вживати канабіс. Однак у результаті зросла злочинність серед споживачів і були прийняті нові закони для контролю за використанням обох наркотиків. Натомість, прихильники вживання часто проводили акції проти цих законів, як Human Be-In, про яку згадувалося вище, а також різні "smoke-ins" протягом липня та серпня;[41] їхні зусилля щодо скасування заборон були безуспішними.
До кінця літа багато учасників покинули місце подій, щоби приєднатися до інших рухів кінця 1960-х років, відновити навчання або просто влаштуватися на роботу. Багато активістів з Західного узбережжя взяли участь в акції 24 серпня на Мангеттенській біржі, осінньому марші на Пентагон і в русі Yippie, що став відомим завдяки подіям наступного року під час з'їзду Демократичної партії США. Ті, хто залишився в Гейті, хотіли відзначити завершення події. 6 жовтня 1967 року відбулася похоронна церемонія під назвою «Смерть хіпі», його організаторка Мері Каспер пояснила мету:[42][43]
Ми хотіли подати сигнал, що, все, фініш, годі тут стирчати, несіть революцію туди, звідки ви приїхали, і не їдьте сюди більше, бо тут усе закінчено.
Оригінальний текст (англ.)We wanted to signal that this was the end of it, to stay where you are, bring the revolution to where you live and don't come here because it's over and done with.
На Нью-Йоркській Оф-Бродвей сцені 17 жовтня 1967 року відбулася прем'єра рок-мюзиклу «Волосся», який розповідав про контркультуру хіпі та сексуальну революцію 1960-х років.[44]
«Друге літо кохання» (термін, який зазвичай відноситься до літніх сезонів 1988 та 1989 років) було ренесансом ейсід-хаус-музики та рейв-вечірок у Британії. Ця субкультура підтримувала вживання МДМА та частково ЛСД. Мистецтво загалом апелювало до психоделічних емоцій, що нагадувало про 1960-ті.[45][46]
Влітку 2007 року Сан-Франциско відзначив 40-ву річницю Summer of Love, провівши численні заходи по всьому регіону, кульмінацією яких 2 вересня 2007 року став концерт Summer of Love у Голдені Гейт парк (Спідвей-Медоуз). Понад 150000 людей відвідали цю 40-ву річницю події.[47][48][49]
У 2016 році 2b1 Multimedia та The Council of Light почали планувати нову вечірку на 50-ту річницю Summer of Love у парку Golden Gate у Сан-Франциско. Був оголошений конкурс плакатів, до якого долучилися 25 ілюстраторів. До ради звернулися багато гуртів і музикантів, які хотіли взяти участь у цій історичній події, і всі чекали на визначення дати.[50] Однак нові правила Департаменту парків і відпочинку Сан-Франциско заборонили проводити безкоштовні заходи планованого масштабу. Тому в 2017 році в Сан-Франциско було багато заходів, присвячених 50-річчю Літа кохання. Проте великого безкоштовного концерту не було. Пізніше департамент погодив захід, який спочатку називався «Вечірка літнього сонцестояння», а за два тижні до початку був перейменований на «50-річчя літа кохання». У заході було менше 20 000 відвідувачів з району затоки.
Влітку 2017 року Сан-Франциско відзначив 50-ту річницю Літа кохання, провівши численні заходи та художні виставки.[51] У Ліверпулі міська влада влаштувала фестиваль 50 літ любові (50 Summers of Love), присвячений 50-річчю виходу 1 червня 1967 року альбому The Beatles Sgt Pepper's Lonely Hearts Club Band.[52]
- ↑ E. Vulliamy, "Love and Haight", Observer Music Monthly May 20, 2007
- ↑ P. Braunstein, and M.Doyle (eds), Imagine Nation: The American Counterculture of the 1960s and '70s, (New York, 2002), p. 7.
- ↑ а б в * Selvin, Joel (1999). Summer of Love The Inside Story of LSD, Rock & Roll, Free Love, and High Times in the Wild West. Cooper Square Press. ISBN 9780815410195.
- Selvin, Joel; Young, Malcolm C. (11 червня 2017). The Summer of Love. The Forum at Grace Cathedral (англ.). Grace Cathedral, San Francisco — через vimeo.
- Selvin, Joel; Young, Malcolm C. (11 червня 2017). The Summer of Love. The Forum at Grace Cathedral (англ.). Grace Cathedral, San Francisco — через YouTube.
With the 50th anniversary of the Summer of Love sparking celebrations and events throughout San Francisco, we invite the New York Times best-selling author of Summer of Love: The Inside Story of LSD, Rock & Roll, Free Love and High Times in the Wild West and former San Francisco Chronicle senior pop music critic Joel Selvin to offer his insights into the lasting impact of the 1967 cultural revolution that was born in the Haight-Ashbury.
- Gene Anthony (1980). The Summer of Love: Haight-Ashbury at Its Highest (PDF). ISBN 0867194219. Архів оригіналу (PDF) за 6 червня 2007.
- ↑ а б в г д Hinckley, David (15 жовтня 1998). Groovy The Summer Of Love, 1967. New York Daily News. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ Sandford, Christopher (Spring 2017). The Summer of Love. The Hedgehog Review. 19 (1): 9—11.
- ↑ Літо кохання: як з'явився стиль бохо. vogue.ua (укр.). Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Counterculture. Smith.edu (амер.). Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
- ↑ M. Isserman, and M. Kazin (eds), America Divided: The Civil War of the 1960s, (Oxford University Press, 2004), pp. 151–172.
- ↑ What was the summer of love?. The Guardian (брит.). 26 травня 2007. ISSN 0261-3077. Процитовано 16 серпня 2017.
- ↑ Chronology of San Francisco Rock 1965–1969. Virtual Museum of the City of San Francisco. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 1 листопада 2008.
- ↑ Copy of Certificate of Honor presented to Michael Bowen. City and County of San Francisco. 2 вересня 2007. Процитовано 1 листопада 2008.
- ↑ T.H. Anderson, The Movement and the Sixties: Protest in America from Greensboro to Wounded Knee, (Oxford University Press, 1995), p. 172.
- ↑ а б в г Weller, Sheila (July 2012). Suddenly That Summer. Vanity Fair. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ San Francisco Oracle, vol. 1, issue 5, p. 2.
- ↑ T. Gitlin, The Sixties: Years of Hope, Days of Rage, (New York, 1993), p. 215.
- ↑ Chet Helms. About this event... Summer of Love. Архів оригіналу за 28 лютого 2011. Процитовано 1 березня 2016.
- ↑ The secret messages of San Francisco's Summer of Love. The Week. 21 липня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б Літо Любові в Сан-Франциско. Збруч (укр.). 29 жовтня 2022. Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Vietnam. SummerOf.Love. CHS. 14 квітня 2017. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ Goldsmith, Julie (14 квітня 2017). Arrival of the Mobe. UC Berkeley Library Update. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ 1967 Antiwar March. Found SF. Процитовано 18 травня 2022.
Anti-Vietnam war demonstrators fill Fulton Street in San Francisco on April 15, 1967. The five-mile march through the city would end with a peace rally at Kezar Stadium. In the background is San Francisco City Hall. (AP Photo)
- ↑ Vietnam War Protest March to Kezar Stadium. Bay Area Television Archive. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ Chronology of San Francisco Rock 1965-1969. sfmuseum.org. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ а б в Whiting, Sam (10 березня 2017). Tracing the lineage of the phrase "Summer of Love". San Francisco Chronicle. San Francisco. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ T. Anderson, The Movement and the Sixties: Protest in America from Greensboro to Wounded Knee, (Oxford University Press, 1995), p. 174.
- ↑ Summer of Love: Underground News. PBS American Experience companion website. Архів оригіналу за 14 жовтня 2007. Процитовано 15 травня 2007.
- ↑ T. Anderson, The Movement and the Sixties: Protest in America from Greensboro to Wounded Knee, (Oxford University Press, 1995), p. 175.
- ↑ T. Gitlin, The Sixties: Years of Hope, Days of Rage, (New York, 1993), pp. 215–217.
- ↑ Eddi Fiegel (2006). Dream a Little Dream of Me: The Life of 'Mama' Cass Elliot. с. 225—226. ISBN 9780330487511. Процитовано 5 серпня 2013.
- ↑ Whitburn, Joel (2004). The Billboard Book of Top 40 Hits: Eighth Edition. Record Research. с. 415.
- ↑ Carson, Jim (5 серпня 2011). Did You You: "San Francisco (Be Sure to Wear Flowers in Your Hair)" By Scott McKenzie. CBS Radio. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 24 лютого 2012.
- ↑ #Onthisday In 1967, The Words "Summer Of Love" Were First Used In The San Francisco Chronicle. Summer of Love. California Historical Society. 6 квітня 2017. Процитовано 18 травня 2022.
- ↑ Allen Cohen: San Francisco Oracle, Human-Be-IN, History of the Haight-Ashbury. Архів оригіналу за 1 березня 2003.
- ↑ Gail Dolgin; Vicente Franco (2007). The Summer of Love. American Experience. PBS. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 23 квітня 2007.
- ↑ Gelatin Silver Portraits from the Summer of Love in 1967. Flavorwire.com. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ Photographs of Hippie Culture in San Francisco by Elaine Mayes. Fubiz.net. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ The band performing at Fantasy Fair in early June 1967.... | Jefferson Airplane & friends | Jefferson airplane, Jefferson starship, Grace slick. Pinterest.com. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ Gail Dolgin; Vicente Franco (2007). The Summer of Love. American Experience. PBS. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 23 квітня 2007. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 9 квітня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ The Mystery of the Family Dog, Denver's Most Storied Rock Venue. Westword. 16 серпня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ J. McDonald quoted in E. Vulliamy, "Love and Haight", Observer Music Monthly, 20 May 2007
- ↑ Harden, Mark (6 липня 1997). Summer of Love Seminal '67 Event Back after 30 Years. Lexislexis.com. Процитовано 28 вересня 2012.
- ↑ The Year of the Hippie: Timeline. Pbs.org. Архів оригіналу за 15 травня 2007. Процитовано 24 квітня 2007.
- ↑ Transcript (for American Experience documentary on the Summer of Love). PBS and WGBH. 14 березня 2007. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 9 квітня 2023.
- ↑ Ron Bruguiere (2011). Collision: When Reality and Illusion Collide. с. 75. ISBN 9781456725242. Процитовано 5 серпня 2013.
- ↑ Reynolds, Simon (1998). Energy Flash. Picador. ISBN 0-330-35056-0.
- ↑ Elledge, Jonn (11 січня 2005). Stuck still. AK13. Процитовано 13 червня 2006., "By the end of 1988, the second summer of love was over"
- ↑ Proclamation (PDF). 2b1records.com. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ Joel Selvin (2 вересня 2007). Summer of Love bands and fans jam in Golden Gate Park. San Francisco Chronicle. San Francisco: Hearst. ISSN 1932-8672. Процитовано 5 серпня 2013.
- ↑ The Line Up for 2007. Summer of Love 50th Anniversary – 2017. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 23 липня 2017.
- ↑ 2b1 Multimedia Inc and the Council of Light Announce San Francisco's Summer of Love 50th Anniversary Concert. Businesswire.com. 25 січня 2017. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ Experience The Summer of Love in San Francisco. Sftravel.com. Процитовано 31 серпня 2019.
- ↑ 50 Summers of Love. Culture Liverpool. 2017.
- Lee, Martin A.; Shlain, Bruce (1985). Acid Dreams: The CIA, LSD, and the Sixties Rebellion. New York: Grove Press. ISBN 0-394-62081-X. IDBN 0-394-55013-7.
- Engebråten, Linda (2010). 1967 : a year in the life of The Beatles : history, subjectivity, music. Masteroppgave. University of Oslo Library.
- Summer of Love: 40 years later, from SFGate
- What Was The Summer Of Love?: A 50th Anniversary Explainer Archived October 28, 2020, at the Wayback Machine – SFist
- The Summer of Love Wasn’t All Peace and Hippies – JSTOR
- The Summer of Love, Performers in Britain and the United States Archived November 6, 2007, at the Wayback Machine, Oxford Dictionary of National Biography and the American National Biography
- John Griffiths. Summer of Love, in Britain
- Kate Daloz The Hippies Who Hated the Summer of Love
- CIS: 'Summer of Love' Reached Behind Iron Curtain, by Salome Asatiani. RFE/RL, August 30, 2007 (an article about the impact of the Summer of Love event on Soviet youth culture)
- PBS, The American Experience: Summer of Love Archived February 28, 2017, at the Wayback Machine, 2007
- Peter Berg (bioregionalist) interviewed about the Summer of Love for The American Experience, PBS
- A Taste of Summer 2007-10-09 BBC Radio 2