Їдеельвен
| Їдеельвен | |
|---|---|
 | |
| 63°19′45.000012099998″ пн. ш. 19°8′15.000000099997″ сх. д. / 63.32917° пн. ш. 19.13750° сх. д. | |
| Витік | озеро Гакшен (швед. Hacksjön[sv]) |
| • координати | 64°33′36.5″ пн. ш. 17°20′08.1″ сх. д. / 64.56014° пн. ш. 17.33558° сх. д. |
| • висота, м | 440 м (висота озера Гакшен)[1] |
| Гирло | Ботнічна затока Балтійського моря |
| • координати | 63°19′40.6″ пн. ш. 19°08′07.2″ сх. д. / 63.32794° пн. ш. 19.13533° сх. д. |
| Країни: |  Швеція |
| Прирічкові країни: | Швеція |
| Регіон | Вестерботтен |
| Довжина | 225 км,[2] |
| Площа басейну: | 3441,8 км²,[3] за іншими даними — 3425 км²[4] |
| Середньорічний стік | 35,9 м³/с[5] |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Їдеельвен[6] (швед. Gideälven, також Gideälv, Gideån[2]) — річка у центральній частині Швеції. Довжина річки становить 225 км,[2] площа басейну — 3441,8 км²[3] (за іншими даними — 3425 км²[4]). Середня річна витрата води — 35,9 м³/с, мінімальна витрата води на день — 4,34 м³/с.[5] На Їдеельвен зведено 7 ГЕС.
Річкою до побудови ГЕС здійснювався сплав лісу.
У документах 1541 року річка Їдеельвен згадується під назвою Gidhåån (Їдгоон) і спочатку, ймовірно, мала назву Get або Geta. Походження слова не є відомим. Get у Онгерманланді вимовляється як «Їт».[4]
У верхній частині течії, у південній Лапландії, має назву Їгон (швед. Gigån).[2]
Річка Їдеельвен бере початок з озера Гакшен (швед. Hacksjön[sv]) на півдні Лапландії. Впадає у фіорд Гусумсф'єрден (швед. Husumsfjärden) і через нього — у Ботнічну затоку Балтійського моря. Біля гирла річки лежить місто Гусум.
Річка утворює кілька порогів і водоспадів.
Більшу частину басейну річки — 82 % — займають ліси. Болота й озера займають відповідно 10 % і 5,4 % території басейну. Сільськогосподарські угіддя займають лише 1 % території, причому вони знаходяться у нижній частині течії річки.[5]
У річку на нерест заходять лосось і пструг. Через наявність ГЕС і інших гідротехнічних споруд, риба проходить лише на відстань 8,8 км. На ГЕС «Гідеобака» (швед. Gideåbacka) є рибопропускні споруди, в той час як на ГЕС «Їдбеле» (швед. Gidböle) їх немає і вона обмежує дальність міграції риби у річці.[5]
- Gideälfven [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.]. // Nordisk familjebok. — 9 bandet. — Redaktör: Th. Westrin. — Stockholm: Nordisk familjeboks förlags aktiebolag, Nordisk familjeboks tryckeri. — 1928. — S. 1125—1126. (швед.)
- Gideälven. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 11. — 1949. — S. 647—648. (швед.)
- Mellersta Sverige. Skala 1:2500000 [Архівовано 13 січня 2014 у Wayback Machine.]. // Svensk världsatlas: utgiven av Generalstabens litografiska anstalt med anledning av dess 100-åriga tillvaro / (huvudred.: Bror Thordeman, Alfr. Söderlund). — Stockholm: Generalstabens litografiska anstalts förlag, 1930. — S. 23. (швед.) — Річка Їдеельвен на карті «Середня Швеція» у шведському «Атласі світу» 1930 року видання.
- ↑ Sjöareal och sjöhöjd. — SMHI. — 25 november 2009. (швед.) — на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
- ↑ а б в г Gideälven на сайті Nationalencyklopedin шведської «Національної енциклопедії».
- ↑ а б Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.]. — Faktablad nummer 10. — Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. — November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
- ↑ а б в Gideälven. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 11. — 1949. — S. 647—648. (швед.)
- ↑ а б в г The River Gideälven. // Erik Degerman, Mikael Andersson, Håkan Häggström and Jens Persson. HELCOM, 2011 Salmon and Sea Trout Populations and Rivers in Sweden — HELCOM assessment of salmon (Salmo salar) and sea trout (Salmo trutta) populations and habitats in rivers flowing to the Baltic Sea. Balt. Sea Environ. Proc. No. 126B. — Helsinki: HELCOM — Baltic Marine Environment Protection Commission — Helsinki Commission. — 2011. P. 19 — 20. ISSN 0357-2994 (англ.)
- ↑ Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція. Карта 1:8 000 000. // Атлас світу. — Київ: ДНВП «Картографія». — 2008. С. 64 — 65.
