Збірна Ірландії з футболу (1882—1950)
Ірландія | |||
---|---|---|---|
| |||
Асоціація | Ірландська футбольна асоціація | ||
Найбільше виступів | Елайша Скотт (31) | ||
Найкращий бомбардир | Біллі Гіллеспі (12) Джо Бембрік (12) | ||
| |||
Перший матч Ірландія 0:13 Англія (Белфаст, 18 лютого 1882) | |||
Останній матч | |||
Найбільша перемога Ірландія 7:0 Уельс (Белфаст, 1 лютого 1930) | |||
Найбільша поразка Ірландія 0:13 Англія (Белфаст, 18 лютого 1882) | |||
Чемпіонат світу | |||
Виступів | 0 | ||
Найвище досягнення | |||
Домашній чемпіонат Великої Британії | |||
Виступів | 56 (вперше у 1884) | ||
Найвище досягнення | Переможці (1914) |
Збірна Ірландії з футболу (англ. Ireland national football team) представляла Ірландію у футбольних матчах на Домашньому чемпіонаті Великої Британії та в товариських зустрічах у 1882—1950.
Сучасна збірна Північної Ірландії вважається правонаступницею цієї оригінальної збірної Ірландії і продовжує керуватись Ірландською футбольною асоціацією.
Заснована 1882 року, вона стала четвертою найстарішою національною збірною у світі. Керівним органом збірної стала Ірландська футбольна асоціація (ІФА). Збірна виграла Домашній чемпіонат Британії в 1914 році, а в 1903 році розділила перемогу в турнірі зі збірними Англії й Шотландії.
У 1911 році Ірландська футбольна асоціація стала членом ФІФА
Після поділу Ірландії в 1920-ті роки, ІФА контролювала лише футбольні клуби з Північної Ірландії, проте могла викликати в збірну гравців з усіх частин Ірландії. Клуби іншої частини острова контролювала створена 1923 року повністю незалежна Футбольна асоціація Ірландії із власною збірною Республіки Ірландії, яка теж могла викликати під свої прапори футболістів з усієї території острова.
Форма до 1930 року |
Зростання напруженості у відносинах між футбольними організаціями Британії та ФІФА призвело до виходу всіх британських збірних зі складу останньої в 1928 році. Британські збірні знову повернулися до ФІФА лише 1946 року, в результаті чого Ірландія не брала участі у чемпіонатах світу аж до 1950 року, у кваліфікації до якого відразу чотири футболісти — Редж Раян, Деві Велш, Кон Мартін і Том Ахерн — грали одночасно за дві різні команди.
Такого у ФІФА надалі допустити не могли, тому вже 1950 року організація дозволила ІФА викликати до збірної футболістів лише з території Північної Ірландії, а сама збірна з 1953 року стала називатися збірна Північної Ірландії. Іншу територію острова стала контролювати Футбольна асоціація Ірландії і теж отримала право викликати гравців лише зі своєї частини острова.
Найбільше матчів провели:
- 31 — Елайша Скотт[en]
- 30 — Олферт Стенфілд
- 27 — Боб Мілн[en]
- 26 — Самуель Торранс[it]
- 25 — Біллі Гіллеспі[en]
- 25 — Біллі Скотт[en]
- 24 — Джек Піден[en]
- 23 — Білл Лейсі[en]
- 23 — Джек Джонс[1][2]
- 21 — Джонні Дарлінг[3][4]
- 21 — Берті Фултон[en]
- 20 — Вел Гарріс[en]
- ↑ Джек Джонс. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
- ↑ Джек Джонс. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
- ↑ Джонні Дарлінг. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
- ↑ Джонні Дарлінг. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
- Сайт Ірландської футбольної асоціації [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- IFFHS
- Матчі збірної у 1882—1900 роках [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.] (англ.) [недоступне посилання]
- Матчі збірної у 1901—1910 роках [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (англ.) [недоступне посилання]
- Матчі збірної у 1911—1920 роках [Архівовано 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.) [недоступне посилання]
- RSSSF
- Матчі збірної Ірландії [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
Це незавершена стаття про футбольну збірну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |