Перейти до вмісту

Закляття 2: Енфілдська справа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Закляття 2: Енфілдська справа
The Conjuring 2
Український постер
ЖанрХоррор
РежисерДжеймс Ван
ПродюсерРоб Кавен
Пітер Сафран
Джеймс Ван
СценаристКері Геєс
Чад Геєс
Джеймс Ван
Девід Джонсон
У головних
ролях
Віра Фарміґа
Патрік Вілсон
ОператорДон Берджес
КомпозиторДжозеф Бішара
МонтажКірк М. Моррі
ХудожникJulie Berghoffd
КінокомпаніяNew Line Cinema
The Safran Company
Dune Entertainment
Дистриб'юторKinomania
Тривалість134 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік2016
Дата виходу9 червня 2016 (Україна)
Кошторис$40 000 000
Касові збори$320 200 000
IMDbID 3065204
Попередній«Закляття» (2013)
НаступнийЗакляття 3: За велінням диявола
warnerbros.com/movies/conjuring-2/

«Закляття 2: Енфілдська справа» (англ. The Conjuring 2) — американський фільм жахів, знятий Джеймсом Ваном. Стрічка є продовженням «Закляття» (2013). Прем'єра фільму в Україні відбулась 9 червня 2016 року. Фільм розповідає про подружжя Ворренів, які приїжджають до Енфілда для боротьби з могутнім демоном. За основу взята реальна історія «Енфілдського полтергейсту», але з переважною долею художнього вимислу.[1]

Сюжет

[ред. | ред. код]

1976 рік. Дослідники паранормальних явищ Ед і Лоррейн Воррен розслідують вбивства в Амітівіллі, коли Рональд Дефео розстріляв усю свою родину. Під час спіритичного сеансу на Лоррейн нападає невідомий демон у вигляді монахині, а після цього вона бачить видіння — смерть свого чоловіка, Еда.

Через рік, у 1977-му, сім'я Годжсонів помічає дивні речі у своєму будинку в Лондоні. Джанет, друга старша донька з чотирьох дітей в родині, ходить і розмовляє уві сні з привидом у вигляді розлюченого старого, який стверджує, що це його будинок. Зрештою, усі діти та їх матір стають свідками паранормальних явищ, через що тікають до сусідів. Коли журналісти беруть інтерв'ю в Годжсонів, у Джанет вселяється привид старого, який говорить, що його звати Білл Вілкінс і колись він жив і вмер у цьому будинку, і тому хоче його повернути. Місцева церква наймає Ворренів, щоб перевірити, чи дійсно Джанет є одержимою нечистим духом. Лоррейн бачить ще одне видіння — знову того самого невідомого демона у вигляді монахині.

Воррени разом з двома іншими дослідниками паранормальних явищ, Морісом Гроссом і Анітою Грегорі, залишаються в Годжсонів. Грегорі вдається засняти на відео «одержимість» Джанет, але коли вони всі разом дивляться запис, то виявляється, що Джанет прикидалася. Ед і Лоррейн збираються їхати додому, але вони дізнаються, що привид змусив дівчинку це зробити, і що справжнім привидом є не старий Білл Вілкінс, а демон у вигляді монахині, якого Лоррейн бачила у своїх видіннях.

Ед і Лоррейн повертаються до Годжсонів, але будинок, де знаходиться одержима Джанет, зачинений. Еду з труднощами вдається пробратися у дім і схопити за руку одержиму дівчинку, яка хотіла стрибнути на палю з другого поверху. Але Ед ледве тримається за віконну занавіску, яка потроху рветься. Тоді Лоррейн згадує, що під час одного із видінь вона несвідомо записала ім'я демонічної монашки — Валак — у своїй Біблії. Вона входить у дім і викликає демона по імені, відправляючи того до пекла. Лоррейн допомагає Еду і Джанет втриматись, щоб не впасти на палю.

У текстовому епілозі зазначається, що Пеггі Годжсон прожила до кінця свого життя у цьому будинку, померши у тому самому кріслі, де й Білл Вілкінс. Повернувшись додому, Ед додає в колекцію зоотроп з будинку Годжсонів, і ставить його поряд з музичною шкатулкою (річ з першої частини «Закляття») та лялькою Анабель (річ зі спін-офу — «Анабель»).

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Віра Фарміґа Лоррейн Воррен Лоррейн Воррен
Патрік Вілсон Ед Воррен Ед Воррен
Медісон Вулф Джанет Годжсон Джанет Годжсон донька Пеггі
Френсіс О'Коннор Пеггі Годжсон Пеггі Годжсон
Лорен Еспозіто Маргарет Годжсон Маргарет Годжсон донька Пеггі
Бенжамін Гейг Біллі Годжсон Біллі Годжсон син Пеггі
Патрік Маколі Джонні Годжсон Джонні Годжсон син Пеггі
Саймон Макберні Моріс Гросс Моріс Гросс британський дослідник паранормального
Франка Потенте Аніта Грегорі Аніта Грегорі британська дослідниця паранормального
Марія Дойл-Кеннеді[en] Пеггі Ноттінгем Пеггі Ноттінгем (сусідка Годжсонів)
Саймон Делані[en] Вік Ноттінгем Вік Ноттінгем (чоловік сусідки)
Шеннон Кук Дрю Томас Дрю Томас
Стерлінг Джерінс Джуді Воррен Джуді Воррен (донька Еда та Лоррейн)

Виробництво

[ред. | ред. код]

Зйомки фільму почались 21 вересня 2015 року в Лос-Анджелесі і закінчились 1 грудня того ж року[2][3].

Критика

[ред. | ред. код]

Фільм отримав позитивні відгуки від кінокритиків. На вебсайті Rotten Tomatoes стрічка має рейтинг 80% за підсумком 206 рецензій, а її середній бал становить 6,7/10[4]. На Metacritic фільм отримав 65 балів зі 100 на підставі 38 рецензій, що вважається «загальним схваленням»[5].

Продовження

[ред. | ред. код]

15 червня 2016 року було повідомлено, що в розробці перебуває спін-оф «Монахиня» (англ. The Nun), який розповідатиме про демона Валака в подобі черниці з фільму «Закляття 2». Сценаристом нового фільму названий Девід Леслі Джонсон, продюсерами — Джеймс Ван і Пітер Сафран.[6] Світова прем'єра фільму «Монахиня» відбулася 9 вересня 2018 року.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 'The Conjuring 2' True Story: A Great Movie, Loaded With Misinformation [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. Owen Williams (22 вересня 2015). First Pictures From The Conjuring 2's Set (англ.) . Empire. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  3. Henry Northmore (3 червня 2015). Casting call for James Wan's The Conjuring 2 (англ.) . The List. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2016.
  4. The Conjuring 2 (2016) (англ.) . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
  5. The Conjuring 2 (2016) (англ.) . Metacritic. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
  6. Borys Kit (15 червня 2016). 'Conjuring 2' Spinoff 'The Nun' in the Works (Exclusive) (англ.) . The Hollywood Reporter. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 3 лютого 2016.
  7. Офіційний сайт фільму «Монахиня» (2018). Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 5 листопада 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]