Перейти до вмісту

Іван Долинський (архітектор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Віктор Долинський
Народження1852(1852)
Смерть5 квітня 1916(1916-04-05)
ПохованняЯнівський цвинтар[1]
Національністьукраїнець
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів, Стрий, Перемишль
Діти·Долинський Вітольд
CMNS: Іван Долинський у Вікісховищі

Іван Віктор Долинський (1852, Львів — 5 квітня 1916, там само) — архітектор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в 1852 році у Львові. Протягом 1870—1875 років навчався у цісарсько-королівській Технічній академії у Львові. За державний кошт вивчав декоративний живопис у Віденському промисловому музеї.[2] Пізніше поглиблював знання в Італії та Франції.[3] Працював у приватних технічних конторах.[2] Від 1879 року член Політехнічного товариства у Львові[4]. Належав також до львівського Товариства будівничих[5]. Протягом певного часу — міський архітектор Стрия[6].

Іван Долинський був онуком художника Луки Долинського[3]. Міг мати родинні зв'язки з етнографом і священником о. Михайлом Зубрицьким[7]. Дружина — Гелена зі Старків[8]. Мешкав на вул. Обозовій, 6[9].

Діти : В метричних записах знайдено інформацію про народження синів: Ярослава та Генріха (близнята), народилися: 16.12.1881 року, хрещені: 26.12.1881 в Озерянах[10], Борщівська парафія греко-католицької церкви.[11] Обряд хрещення проводився парохом — Іларіоном Тичинським, з Більче,[12] який, ймовірно, прибув в Озеряни спеціально за проханням батьків немовлят.

Архітектура
  • На думку мистецтвознавця Юрія Бірюльова у 1887—1892 роках Долинський міг бути автором проєкту відбудови костелу у Стрию після пожежі 1886 року[6].
  • Проєкт гімназії у Бродах. Виконаний спільно з Броніславом Бауером. На конкурсі 1879 року серед одинадцяти проєктів визнаний одним із двох найкращих. Другий належав Адольфові Мінасевичу, який міська рада Бродів на засіданні 28 лютого 1880 року остаточно обрала до реалізації[13]. Існує також версія про будівництво гімназії за проєктом Долинського й Бауера.[14].
  • Неоренесансна школа імені Конарського у Львові (1893, співавтор Броніслав Бауер; нині — на вулиці Бандери, 91)[3].
  • Низка будівель на Галицькій крайовій виставці 1894 року. Зокрема, два ресторани — один особисто реалізований Долинським за власним проєктом, інший авторства Григорія Пежанського, будинок ощадних кас і Спілки заробкових товариств за власним проєктом, концертна зала (проєкт Францішека Сковрона й Карела Боубліка), павільйон мисливства і лісництва (проєкт Міхала Лужецького)[15].
  • Костел блаженного Яна з Дуклі в Держеві у спрощених неоготичних формах. Проєкт від 1895 року реалізований роком пізніше[16].
  • Три неоромантичні вілли на вулиці Лемика під № 24, 26, а також власна під № 34 із застосуванням стилізованих елементів карпатського житлового будівництва (усі 1899)[3].
  • Перебудова костелу в Долині в неороманських формах (1899)[17].
  • Вілла на вулиці Стуса, 3/5 у Львові в стилі пітореск (1900)[18].
  • Церква в Болехові (1905).[3]
  • Вілла на вулиці Понятовського, 25 у Перемишлі. Збудована 1906 року у стилі сецесії з використанням тинькованих площин та облицювальної цегли[19].
  • Подвійна вілла «Під оленем» на вулиці Кубанській 15/17 у Львові (1908)[3].
Нереалізовані проєкти
  • Санаторій у Криниці (1884). Конкурсний проект посів III місце[20].
  • Конкурсний проєкт будинку Промислового музею у Львові (1890)[3].
  • Проєкт будинку Політехнічного товариства у Львові. На конкурсі 1905 року не здобув відзнак[21].
  • Проєкт мурованої церкви та дзвіниці. Виконаний безкоштовно 1907 року для села Мшанця Львівської області. У плані мав форму хреста. Водночас просторове вирішення базувалося на давньоруських храмах: три нави зі збільшеною середньою й три апсиди. У фасаді мали поєднуватися давньоруські й романські риси. Присутні також елементи народної архітектури[7].
Живопис

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Patlewicz B., Tomczyk R. Cmentarz Janowski we Lwowie. Polskie dziedzictwo narodowe — Щецин: 2017. — Т. 2. — С. 110.
  2. ↑ а б Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów: nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 209. (пол.)
  3. ↑ а б в г д е ж Бірюльов Ю. О. Долинський Іван // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 115—116. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  4. ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. ТоE. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 87. (пол.)
  5. ↑ Inseraty // Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów: Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. — S. 3. (пол.)
  6. ↑ а б Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 67. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  7. ↑ а б в г Тарас Я. Сторінки до історії церкви села Мшанець та отця Михайла Зубрицького // Українська культура: з нових досліджень. Зб. наук. статей на пошану С. П. Павлюка з нагоди його 60-ліття / Інститут народознавства НАНУ. — Львів, 2007. — С. 511—513, 577—580. — ISBN 978-966-02-4572-3.
  8. ↑ Biriulow J. Doliński Jan Wiktor // Słownik artysatów polskich i obcych w Polsce działających (zmarłych przed 1966 r.). Malarze, rzeźbiarze, graficy. — Warszawa, 2003. — T. 7: Uzupełnienia i sprostowania. — S. 65—66. — ISBN 83-89101-09-2. (пол.)
  9. ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — S. 86. 530. (пол.)
  10. ↑ Озеря́ни — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Борщівська міська громада.
  11. ↑ Державний архів Тернопільської області: Фонд № 487 Опис № 1, Метрична книга про народження за 1874—1908, 1910, 1919—1927, 1929—1932, 1934, 1935, 1937, 1938 роки с. Борщівського повіту — Борщівського району,1877-1938 рр.(399 стор)
  12. ↑ Бі́льче-Золоте́ — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Більче-Золотецька сільська громада.
  13. ↑ Ogłoszenie // Gazeta Narodowa. — 4 marca 1880. — № 52. — S. 4. (пол.)
  14. ↑ Тимофієнко В. І. Долинський Іван (Ян) // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — С. 130. — ISBN 966-7452-16-6.
  15. ↑ Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów: Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. — S. 164, 166. (пол.)
  16. ↑ Walczak M. Kościół parafialny p. w. Bł. Jana z Dukli w Derżowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 2001. — Т. 9. — S. 47—48, 50. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-84-X. (пол.)
  17. ↑ Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najświętszej Panny Marii w Dolinie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 2002. — Т. 10. — S. 142. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-2-0. (пол.)
  18. ↑ Мельник І. В. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 282. — ISBN 978-617-629-076-6.
  19. ↑ Gutowski B. Architektura secesyjna ck miasta Przemyśla // Artifex. — 2002. — № 3. — ISSN 1644-3519. (пол.)
  20. ↑ Dom zdrojowy w Krynicy // Czasopismo Techniczne. — 1884. — № 8. — S. 103—104. (пол.)
  21. ↑ W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_Долинський_(архітектор)&oldid=43387650