Дрон-камікадзе
Дрон-камікадзе (англ. kamikaze drone; також баражуючий (баражувальний) боєприпас[1], англ. loitering munition[прим. 1]; іноді боєприпас, що баражує (БПБ)[2] або курсуючий боєприпас[3][4]) — тип безпілотних літальних апаратів, які уражають ціль вбудованою бойовою частиною, самознищуючись при атаці. Зазвичай, дрони-камікадзе мають оптичні засоби спостереження та здатні баражувати до виявлення цілі, але деякі зразки летять автономно за визначеною траєкторією.
Існує широкий спектр дронів-камікадзе від малих FPV-дронів з невеликими бойовими частинами, до далекобійних дронів, здатних доставити заряд на сотні або тисячі кілометрів, як Shahed 131, «Бобер» та «Лютий».
Ідея створення БПБ виникла наприкінці 70-х років XX сторіччя[5].
Найпростішими імпровізованими дронами-камікадзе є дешеві комерційні квадрокоптери, що можуть нести невеликий заряд вибухівки. Подібно використовуються FPV-дрони, які є значно швидшими, але вибагливими до навичок оператора.
Деякі зразки апаратів з великою (сотні кілометрів) дальністю дії, попри очевидну конструктивну подібність до БПЛА, не мають основоположних рис безпілотників. Так, іранські Shahed 131 та 136 або український «Бобер» не мають на борту оптичного обладнання та не можуть вести спостереження. На відміну від класичних БПЛА, вони летять автономно для ураження визначеної до запуску цілі, а їх маневрові властивості дуже обмежені (як у крилатих ракет) — таким чином ці апарати значно більше схожі за принципом дії на крилаті ракети та виконують схожі з ними функції, а відмінність полягає лише в принципі роботи двигуна. На думку спеціалістів RUSI, ці апарати можна вважати гвинтовими крилатими ракетами[6].
Піонером в своєму виді є безпілотник Harpy, який створено фірмою Israel Aircraft Industries (IAI). Він призначений для боротьби з радіолокаційними станціями супротивника. Harpy перебуває на озброєнні Чилі, Індії, Ізраїлю, Південної Кореї, Туреччини, Китаю.[5].
Безпілотник Fire Shadow розроблено міжнародною корпорацією MBDA (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, США). Він призначений для баражування в заданому районі та подальшого ураження стаціонарних або мобільних цілей, забезпечуючи тим самим командирів армійських підрозділів оперативною, високоточною вогневою підтримкою на значній глибині по фронту. Стартова маса — близько 200 кг, дальність дії — до 100 км. Боєприпас може баражувати на висоті близько 4600 м протягом 6 годин. БПБ стартує з наземної пускової установки рейкового типу.[5].
Безпілотник Harop, розроблений в конструкторському бюро заводу MABAT концерну «Таасія авірит» (Ізраїль), призначений для ураження важливих наземних цілей противника, а також ведення розвідки і оперативного ураження малопомітних стаціонарних і мобільних наземних (морських) цілей, включаючи зенітно-ракетні комплекси противника, пускові установки тактичних і балістичних ракет, оцінки результатів вогневого ураження. Harop має максимальну довжину 2,5 м, розмах крила 3,0 м, максимальну злітну масу 135 кг і максимальну дальність польоту до 1000 км. Безпілотник здатен баражувати баражувати в районі цілі до 6 годин. Маса уламково-фугасної БЧ — 23 кг.[5].
Безпілотник Sparrow розроблено фірмою E.M.I.T. UAV Company. Sparrow має максимальну довжину 2,14 м, розмах крила 2,44 м, злітну масу 45 кг, може брати корисне навантаження масою до 12 кг і оснащується двоциліндровим двотактним поршневим двигуном, який приводить в дію повітряний гвинт. Безпілотник здатен баражувати протягом 6 годин на віддаленні від 20 до 120 км від місця старту в залежності від антени, яка входить до складу комплексу.[5].
Китайський безпілотник WS-43 входить в боєкомплект модульних реактивних систем залпового вогню. Дальність дії — 10…60 км, тривалість баражування — близько 30 хв, швидкість польоту — 0,3…0,4 м/с, точність ураження цілі — близько 10 м, вага БЧ — 20 кг.[5].
Розроблений компанією Rafael (Ізраїль). Безпілотник оснащується 400 г бойовою частиною, дальність польоту від місця запуску сягає 500—1500 м. Швидкість польоту не перевищує 70 км/год[7]. Тривалість баражування залежить від кількості встановлених у безпілотник акумуляторних батарей і становить 15 — 30 хв[7]. Для виявлення цілей використовується бортова оптико-електронна система, що діє в інфрачервоному та видимому оптичних діапазонах електромагнітних хвиль[7].
Розроблений польським підприємством WB Electronics[8].
Російський безпілотник розробки компанії ZALA Aero, має кілька типів наведення. Швидкість руху в повітрі становить до 300 км/год, радіус польоту — до 40 км. Максимальна маса — 12 кг. Цей БПБ може використовуватися для утворення повітряних мінних полів[7][9].
На початку вересня 2022 року Shahed 136 почали надходити з Ірану до Росії, і отримали назву «Герань-2».
12 вересня було збито поблизу Куп'янська, 20 вересня збито на Миколаївщині.
Як інформував речник Повітряних сил Юрій Ігнат, говорити, наскільки ефективною є така зброя як "Shahed 136", наразі зарано. Говорити, чи це єдиний тип безпілотника, який Іран надав Росії, наразі теж неможливо.[10]
В 2022 році був представлений реактивний безпілотник-камікадзе Nemesis від Hades Defense Systems, що здатен пробивати 800мм броні.[11]
Під час російського вторгнення в Україну набули великого поширення FPV-дрони в ролі дронів-камікадзе. Дешеві (по кілька сотень доларів) безпілотники можуть знищувати вартісну техніку та офіцерів на віддалі до 10 кілометрів.
- ↑ дослівно «бродячий боєприпас»
- ↑ Поплавський, Олег (2020). ВІЙСЬКОВИЙ СКЛАДНИК ЗАГАЛЬНОГО УСПІХУ АЗЕРБАЙДЖАНУ У «ДРУГІЙ КАРАБАСЬКІЙ ВІЙНІ». Літопис Волині (укр.). № 23. с. 77—85. doi:10.32782/2305-9389/2020.23.14. ISSN 2305-9389. Процитовано 21 січня 2023.
- ↑ Шлапацький, В. О.; Камак, Ю. О.; Журахов, В. А.; Геращенко, М. М. (2015). Перспективи застосування ударних безпілотних авіаційних комплексів в Збройних Силах України. Системи озброєння і військова техніка. № 2. с. 49—55. ISSN 1997-9568. Архів оригіналу за 7 вересня 2023. Процитовано 28 березня 2023.
- ↑ Азербайджан придбав курсуючі боєприпаси Ізраїлю. Military Cabinet. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Беззвучний месник: Скоро окупантів допоможе бити унікальний дрон-камікадзе (відео). Патріоти України (ua) . Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ а б в г д е Перспективи застосування ударних безпілотних авіаційних комплексів. webcache.googleusercontent.com. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Russia’s Iranian-Made UAVs: A Technical Profile. www.rusi.orghttps (англ.). Архів оригіналу за 1 вересня 2023. Процитовано 7 вересня 2023.
- ↑ а б в г Слюсар В. І. Концепція повітряних мінних полів. [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]//16-а наукова конференція Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. — Харків: ХНУПС. — 2020.- С. 562—563.
- ↑ Безпілотний ударний комплекс - Warmate. Військова панорама. 5 травня 2016. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
- ↑ В России научились создавать воздушные «минные поля», 19 квітня 2021. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
- ↑ У Повітряних силах пояснили, чим можна збивати іранські "подарунки" Росії [Архівовано 2022-09-21 у Wayback Machine.] // Валентина Романенко — pravda.com.ua, 20 вересня 2022, 21:20
- ↑ NEM-600 Jet Drone. Hades Defense Systems LTD. Bulgaria (амер.). Архів оригіналу за 8 лютого 2024. Процитовано 8 лютого 2024.