Очікує на перевірку

Штефан Августин Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Августин Штефан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Августин Штефан
Августин Штефан
Августин Штефан
Голова Сойму Карпатської України
15 березня 1939 — 18 березня 1939
ПрезидентАвгустин Волошин
Прем'єр-міністрЮліян Ревай
Попередникпосада запроваджена
Наступникпосада скасована

Народився11 січня 1893(1893-01-11)
Порошково, Унґський комітат, Угорське королівство, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Помер4 вересня 1986(1986-09-04) (93 роки)
Філадельфія, США США
ПохованийУкраїнське католицьке кладовище Пресвятої Богородиціd
Відомий якполітик
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
 Карпатська Україна
США США
Національністьукраїнець
Політична партіяХристиянсько-народна партія
Релігіягреко-католик

Штефан Августин (11 січня 1893, с. Порошково, нині Перечинського району Закарпатської області — 4 вересня 1986, м.Філадельфія, США) — український педагог, освітянин, суспільно-політичний діяч, Голова Сойму Карпатської України, дійсний член НТШ. Син отця Омеляна Штефана. Адвокат у Рахові.[1]

Посли Сойму Карпатської України.
По центру: Президент Карпатської України о. Августин Волошин; Перший ряд зліва направо: Микола Долинай, Юлій Бращайко, Юліян Ревай, Августин Штефан, Степан Клочурак; Другий ряд: Федір Ревай, Степан Росоха, Леонід Романюк, Августин Дутка, Михайло Тулик, Дмитро Німчук, Михайло Бращайко, Іван Грига, Микола Мандзюк; Третій ряд: Володимир Комаринський, Микола Різдорфер, Антон Ернест Олдофреді, Мілош Дрбал, Григорій Мойш, Михайло Марущак, Кирило Феделеш, Василь Климпуш, о. Юрій Станинець; Четвертий ряд: Василь Щобей, Іван Ігнатко, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Адальберт Довбак, Петро Попович, Іван Качала, Василь Лацанич

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 11 січня 1893 у селі Порошково (тепер Перечинський район Закарпатської області) у сім'ї священика Омеляна Штефана.

Посли Сойму Карпатської України. Зліва направо, зверху вниз: Юліян Ревай, Августин Волошин, Степан Клочурак, Леонід Романюк, Федір Ревай, Августин Штефан, Степан Росоха, Августин Дутка, Юлій Бращайко, Микола Долинай, Василь Щобей, Володимир Комаринський, Михайло Бращайко, Петро Попович, Василь Климпуш

Теологічну освіту здобув в Ужгороді, філософську в Будапешті у 1917 році. Працював викладачем учительської семінарії та реальної гімназії в Ужгороді протягом 1917—1921 років.

У жовтні 1918 p. вів переговори з Українською Парламентарною Репрезентацією у Відні про об'єднання Закарпаття з Галичиною. 18 грудня 1918 р. виступав на з'їзді Мараморощини, де було обрано Сигітську Народну Раду (також мали слово Клочурак Степан та Климпуш Василь — Ясіня, Бращайко Михайло — Рахів, Йосипчук Василь — Великий Бичків[1]). Учасник Всенародного Конгресу Угорських Русинів у Хусті 21 січня 1919 р., який вирішив об'єднати Закарпаття з Україною і заснував Центральну Українську (Руську) Народну Раду Закарпаття, (членом президії якої був до березневих подій 1939 р.).

Августин Штефан був співзасновником «Просвіти», головою Народнопросвітної Ради м. Мукачева (1925 — 38), співзасновником Учительської Громади (1929) та її останнім головою (1938 — 39).

Працював також редактором тижневика «Русинъ», а потім щоденника «Русинъ» в Ужгороді (1921 — 23), співредактор журналу «Підкарпатська Русь» (1924 — 38), «Учительський Голос» (1930 — 39) та тижневика української фракції аграрної партії «Земля і Воля» (1934 — 38).

Був засновником і директором Торгової Академії в Мукачеві (1922 — 38), яку після угорської окупації було евакуйовано до Братислави.

Урядовець Карпатської України

[ред. | ред. код]

З жовтня 1938 до березня 1939 р. — начальник міністерства шкільництва Карпатської України. На першому засіданні Сойму Карпатської України обраний Головою Сойму. За його кандидатуру проголосувало 20 із 22 депутатів парламенту.

На еміграції

[ред. | ред. код]

Працював директором Української гімназії в Модржанах біля Праги (1940 — 45), з якою евакуювався до Аугсбургу (Німеччина), де був її директором (1945 — 49).

У 1949 році емігрував до США, де став викладачем у жіночій Академії у Стемфорді (1949 — 69). У 1978 — 85 pp. був заступником голови Уряду УНР в екзилі.

Від 1969 р. жив у Філадельфії.

Помер уранці[2] 4 вересня 1986[3], похований на українському цвинтарі Пресвятої Богородиці в Ланггорні, Пенсільванія.

Праці

[ред. | ред. код]
  • автор шкільних підручників з математики,
  • співавтор першої на Закарпатті граматики української мови фонетичним правописом (1931);
  • «From Carpatho-Ruthenia to Carpatho-Ukraine» (1969),
  • «За правду і волю: спомини і дещо з історії Карп. України» (т. 1, 1973; т. 2, 1981),
  • «Августин Волошин — Президент Карпатської України» (1977)

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Вулицю на честь Августина Штефана названо у середмісті Мукачева. Також вулиця є в Ужгороді.

Меморіальна дошка є у рідному селі Порошково.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 71. — ISBN 5-7707-7867-9.
  2. А. Штефана поховано з гідністю державного мужа // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 180 (20 вересня). — С. 3.
  3. Помер проф. Августин Штефан // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986. — Ч. 170 (6 вересня). — С. 1.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]