Перейти до вмісту

Сцинк плямистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сцинк плямистий

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Завропсиди (Suropsida)
Клас: Плазуни (Reptilia, парафілетична група)
Підряд: Ящірки (Sauria)
Інфраряд: Scincomorpha
Родина: Сцинкові (Scincidae)
Рід: Веретеноподібний сцинк (Chalcides)
Вид: Сцинк плямистий
Chalcides ocellatus
Петер Форссколь, 1775

Посилання
Вікісховище: Chalcides ocellatus
ITIS: 1181899
МСОП: 157283
NCBI: 63341

Сцинк плямистий[1] (Chalcides ocellatus) — вид ящірок родини сцинкових (Scincidae). Поширений в Північній Африці, Південній Європі та Західній Азії. Мешканець середземноморських ландшафтів. Описано 6 підвидів.

Інші назви: веретеноподібний сцинк європейський, тилігугу, ґонджіло.

Загальна довжина цих сцинків сягає 31 см. Маленька голова та циліндричний тулуб. У нього добре розвинуті лапи, нагадує мабую. На кожній із лап є по 5 пальців. Колір шкіри у цього виду дуже різноманітний, багатобарвний — в залежності від місця мешкання.

Поширення

[ред. | ред. код]

Мешкає в Північній та Північно-Східній Африці, у Середземному морі на островах Сардинія, Сицилія, у Греції, Передній Азії, Аравійському півострові, Ірані, Іраку, Пакистані та Туркменістані[2].

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Часто зустрічається у посушливих місцевостях, серед твердих кам'янистих ґрунтів, втім цього сцинка можна побачити як у степах, так й напівпустелях. Разом з тим він також полюбляє наявність рослинності, де часто ховається від ворогів, зокрема чагарники, кущі, ліси пробкового дуба. Активний вдень. Своє кубло цей сцинк влаштовує серед рослинності з огляду на те, що його лапи не створенні для риття глибоких нір чи ходів.

Живиться комахами, павуками, дрібними ящірками, яйцями, а також фруктами. У деяких випадках зафіксований канібалізм.

Самка сцинка європейського народжує взимку живих дитинчат у кількості від 2 до 20. Але виживають загалом 4—8 молодих сцинків.

Систематика

[ред. | ред. код]

Станом на 2024 рік описано 6 підвидів[3]:

  • Chalcides ocellatus ocellatus;
  • Chalcides ocellatus tiligugu;
  • Chalcides ocellatus linosae;
  • Chalcides ocellatus sacchii;
  • Chalcides ocellatus subtypicus;
  • Chalcides ocellatus zavattarii.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кагало, О.О.; Проць, Б.Г. (2012). Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу (українською) . Львів: ЗУКЦ. с. 80. ISBN 978-617-655-027-3.
  2. Chalcides ocellatus у Червоному списку МСОП
  3. The Reptile Database: Chalcides ocellatus

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Schleich, Hans-Hermann, et al.. Amphibians and Reptiles of North Africa: Biology, Systematics, Field Guide. Koeltz Scientific Books, 1996.
  • Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe / Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok and Jan Van Der Voort. London-New York: Bloomsbure, 2016. 432 рр. (p. 337—338). ISBN 978-1-4081-5459-5

Посилання

[ред. | ред. код]