Очікує на перевірку

Ева Ґрін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Єва Грін)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ева Ґрін
Eva Green
Ім'я при народженніЕва Ґаель Ґрін
Народилася6 липня 1980(1980-07-06) (44 роки)
Париж, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністькомпозиторка, акторка, модель
Alma materАкадемія драматичного мистецтва Веббера Дугласаd, Американський університет в Парижіd, Курси Флоран, École Internationale Bilingue- Victor Hugo Schoold і Lycée Fénelon Sainte-Maried
Роки діяльності2001 — дотепер
БатькиWalter Greend
Марлен Жобер
Брати / сестриДжой Грінd
IMDbID 1200692
Нагороди та премії

CMNS: Ева Ґрін у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Єва Гаель Грін (фр. Eva Gaëlle Green; фр. вимова: [eva gaɛl gʁeːn]; нар. 6 липня 1980(19800706), Париж, Франція) — французька кіно- та театральна акторка, модель, композиторка. Донька акторки Марлен Жобер.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Мати — французька акторка, співачка і письменниця Марлен Жобер, походить з сефардських євреїв Алжиру. Батько — стоматолог Вальтер Ґрін (прізвище при народженні швед. Gren), напів швед, напів француз, знявся у фільмі «Au hasard Balthazar» (1966)[3][4][5]. Ева має близнючку Джой Ґрін. Її дядько — кінооператор Крістіан Берґер[en], тітка — акторка Маріка Ґрін.

Ева Ґрін навчалась в американському університеті в Парижі, у класі вивчення англійської мови. У 17 років покинула Францію, щоб вивчити англійську в Рамсгейті, графство Кент, а потім повернулася до Парижа, де продовжила навчання в американській школі. У період з 1997 по 2000 рік навчалась і в інших європейських та американських університетах на курсах акторського мистецтва та режисури (Школа Святого Павла в Парижі, Академія драматичного мистецтва Вебер Даглас у Лондоні, Школа мистецтв Тиш при Нью-Йоркському університеті).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]

Першими акторськими пробами були незначні ролі в театральних постановках (за одну з них, у виставі «La Jalousie en Trois Fax» (2001), Ґрін була номінована на премію Мольєра і «Turcaret», 2002). В театрі Ґрін помічена режисером Бернардо Бертолуччі й отримує пропозицію знятись у фільмі «Мрійники».

Після стрічки «Мрійники» Ґрін знялась ще в одній французькій картині «Пригоди Арсена Люпена» Жана-Поля Саломе, втіливши Кларису, коханку Люпена. Після цього її запросили до Голлівуду.

В американському кіно Ґрін дебютувала в масштабній історичній постановці Рідлі Скотта «Царство небесне» роллю єрусалимської принцеси Сибілли, де працювала з Орландо Блумом. Ґрін була кандидаткою на роль у фільм «Чорна орхідея» Браяна де Пальми, проте вона відмовилась від цього фільму.

У наступному фільмі «Казино Рояль» Ґрін втілила Веспер Лінд — дівчину Бонда. Акторська робота Грін була добре прийнята: Entertainment weekly назвав її четвертою «найкращою дівчиною Бонда всіх часів», а IGN «найкращою фатальною жінкою». За роль Веспер вона 2007 року була відзначена премією «Empire» і номінувалась на «Сатурн». Того ж року на церемонії вручення «BAFTA» вона виграла нагороду в категорії «Висхідна зірка» за творчі досягнення впродовж усього року.

У вересні 2007 року в Лондоні розпочалась робота над екранізацією першої частини популярної серії книг «Темні матерії» Філіпа Пулмана — фантастичної казки «Золотий компас». Ева Ґрін зіграла королеву відьом Серафіну Пеккалу.

У 2009 році Ева Ґрін з'явилася у фільмі «Франклін» у ролі Емілії, дівчини з роздвоєнням особистості. Того ж року вона знялася в незалежному фільмі «Тріщини», де втілила викладачку Міс Джі, яка виховує шістьох дівчаток у школі-інтернаті.

У 2011 році Ґрін працювала в телесеріалі «Камелот» в образі феї Морґани. Того ж року втілила відьму Анжеліку Бушар у трагікомедії «Похмурі тіні», працюючи з Джонні Деппом, та ексцентричну виховательку дитбудинку Альму Лефлей Сапсан у фільмі «Дім дивних дітей міс Сапсан».

Моделінг

[ред. | ред. код]

У модельній діяльності Ева Ґрін співпрацювала з такими фірмами, як «Lancôme», «Giorgio Armani» і «Christian Dior». Її можна побачити у відеорекламах пива «Heineken», парфумів «Midnight Poison». Вона з'явилася на обкладинках численних журналів, зокрема «L'Officiel», «MAX», «GQ», «Vogue».

Підтримка України

[ред. | ред. код]

4 березня 2023 року Ева через UNITED24 звернулась до українського народу зі словами підтримки.[6]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #142261378 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Telle mère, quelle fille [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.], Novembre 2010, Par Sophie Carquain, Madame, Le Figaro
  4. Adams, Sam (14 квітня 2011). Eva Green. The A.V. Club. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 27 травня 2018.
  5. Berg, Roger; Chalom Chemouny; Franklin Didi (1971). Guide juif de France. Éditions Migdal. с. 402.
  6. UNITED24. Telegram. Архів оригіналу за 4 березня 2023. Процитовано 4 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]