Елізабет Бергнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бергнер.
Елізабет Берґнер
нім. Elisabeth Bergner
Ім'я при народженнінім. Elisabeth Ettel
Народилася22 серпня 1897(1897-08-22)[2][1][…]
Дрогобич, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Померла12 травня 1986(1986-05-12)[2][1][…] (88 років)
Лондон, Велика Британія[4]
  • злоякісна пухлина
    • ПохованняҐолдерс-Ґрін (крематорій)[4]
    Національністьєврейка
    Громадянство Австрія
    Діяльністьакторка
    Alma materВіденський університет музики й виконавського мистецтва
    У шлюбі зПауль Циннер
    IMDbnm0074949
    Нагороди та премії
    CMNS: Елізабет Берґнер у Вікісховищі

    Елізабет (Еттель) Берґнер (нім. Elisabeth Bergner; 22 серпня 1897(18970822), Дрогобич, Австро-Угорщина — 12 травня 1986, Лондон) — австрійська акторка театру та кіно (Німеччина, Австрія), перша відома голлівудська акторка з території України.[5]

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Народилася 22 серпня 1897 року в Дрогобичі, у єврейській родині[6]. Родина емігрувала до Австрії, коли Елізабет була ще дитиною.

    Навчалася у Віденській консерваторії. На сцену вийшла в 15 років в Інсбруку. А коли упевнилася остаточно у своєму призначенні, вирушила до столиці, Відня. Починала як модель для художників, потім позувала виключно в майстерні відомого скульптора Вільгельма Лембрука. Останній закохався в неї, але вона не відповіла взаємністю, і, щоб не ускладнювати ситуацію, раптово залишила Австрію, виїхавши до Німеччини.

    Почала все спочатку: Мюнхен, Цюрих, потім Берлін. Тут нарешті досягла успіху, блискуче граючт в спектаклях «Святий Іоанн», «Фройляйн Ельза», «Аріан».

    У першій половині XX ст. в театру з'явився серйозний суперник — кіно. Вже 1923 року Бергнер знялася у своєму першому фільмі. В Берліні одружилася з кінорежисером Паулем Циннером (1890–1969). 1924 року знялася в його стрічці «Ню».

    Мелодраматичні фільми з участю Бергнер імпонували глядачам, які бачили реалії передвоєнної Європи. До Бергнер прийшли популярність, слава і матеріальне благополуччя.

    1928 року Бергнер гастролювала країнами Європи. 1932-го вступила до трупи віденського театру «Раймундтеатру». Коли в Німеччині до влади прийшли нацисти, перебралася з чоловіком до Парижа, потім до Лондона. Грала тут у театрах «Аполло» та «Його величність».

    Підкоривши Європу, вирушила до США. Там познайомилася з прозаїком Ремарком, який взяв участь у роботі над сценарієм (удосконалював діалоги) нового фільму з участю Бергнер.

    Друга світова війна закінчилася, але до Німеччини Бергнер повернулася лише 1954 року. Вона грала в театрі, знімалась у кіно. 1970 року Бергнер спробувала сили в кінорежисурі. Останній раз вона вийшла на театральну сцену 1973 року. Через два роки знялася у фільмі кінорежисера Кшиштофа Зануссі «Нічна варта».

    Упродовж кіноакторської кар'єри Бергнер мала успіх в стрічках «Мрійливі вуста», «Катерина Велика», «Ніколи не залишай мене», «Як вам це сподобається», «Вкрадене життя», «Говорить Париж». 1979 року одержала премію Ернста Любітця, 1982 — премію Елеонори Дузе. Номінувалася на премію «Оскар» (1934, фільм «Катерина Велика»).

    Після смерті Елізабет Бергнер (1986) вийшли її мемуари.

    Про неї залишила захоплені спогади одна з найяскравіших зірок Голівуду Марлен Дітріх (опубліковані в книжці мемуарів «Роздуми»):

    Елізабет Бергнер — ідол тисяч і мій кумир тих давніх років, до „Блакитного ангела“… я завжди хвилювалась, зустрічаючись з нею. Спробую пояснити. Інколи зустрічаєш деяких людей і доводиться просто боротися зі страхом — настільки діє на тебе привабливість особистості та імені. Зі мною це ставалося багато разів. А якщо до того ж та знаменитість ще й дуже велика акторка, стає ще страшніше. Поява Бергнер в Берліні в кінці 1920 року стала якнайбільшою сенсацією. Вона була вже тоді визнаною королевою європейських сцен, тою, яку „часто копіювали, але чиєї досконалості ніколи не досягали“. Вона була подібна до духу — просто „Бергнер“. Коротке волосся і „локон Бергнер“ на лобі — це була мода того часу. Вона володіла німецькою у власній манері — акцент на зовсім неочікуванім складі. Вона гралася з публікою, зачаровувала її до нестями. Набагато пізніше, зустрічаючись у Голівуді, в Англії, ми подружилися…

    Ремарка

    [ред. | ред. код]

    Справжнє прізвище акторки - Еттель. Народилася в сім’ї місцевого торгівця Еміля Еттеля. Переїзд до Відня спонукав її змінити прізвище на «більш німецьке». Період життя в рідному місті обіймає лише ранні її роки і сама Елізабет не виступає безпосереднім творцем культурного середовища Дрогобича, але є активним репрезентантом культурної сфери міста за кордоном. Cучасне опитування у Великобританії постановило Берґнер у двадцятку найкращих акторів своєї епохи, серед таких імен, як Клар Ґейбл, Ґері Купер, Бетт Девіс і Кетрін Хепберн. [Бурий А. Елізабет – яку обожнювали і кляли. // Альтернативи, 2011. – №4-5. – С. 25-26.]

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #11850956X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. ↑ а б SNAC — 2010.
    4. ↑ а б Find a Grave — 1996.
    5. ↑ Стецюк, Олег (30.06.2018). Берґнер – сонячний ангел Голлівуду. zMISTOvno.com.ua. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 1.07.2018.
    6. ↑ 5 українок, які підкорили Голлівуд [Архівовано 16 вересня 2018 у Wayback Machine.] Новини Полтавщини

    Посилання

    [ред. | ред. код]


    Актор Це незавершена стаття про акторку.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Елізабет_Бергнер