Діана фон Фюрстенберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діана фон Фюрстенберг
фр. Diane von Fürstenberg
Ім'я при народженніфр. Diane Simone Michelle Halfin
Народилася31 грудня 1946(1946-12-31)[1][2][3] (77 років)
Брюссель[d]
Країна США
 Бельгія
Місце проживанняЖенева
Париж
Італія
Нью-Йорк
Діяльністьмодельєрка, світська особа, підприємниця
Alma materЖеневський університет
Знання мовіспанська і англійська[4]
ЧленствоVital Voicesd
Роки активності1970[1] — 2012[1]
Титулпринцеса
Посадапрезидент[d]
Конфесіяюдаїзм
РідHouse of Fürstenbergd
БатькоLeon Halfind[3]
МатиLiliane Nahmiasd[3]
РодичіДжейд Джаггерd[5]
У шлюбі зBarry Dillerd
ДітиОлександр
Тетяна
Нагороди
IMDbID 0902279
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фюрстенберг.

Діана Сімона Мішель Галфін (31 грудня 1946(1946-12-31), Брюссель[d]), відома як Діана фон Фюрстенберг[6] — бельгійська модна дизайнерка, підприємиця, письменниця, видавчиня, філантропка, феміністка, світська особа, німецька принцеса. Авторка культової сукні з запахом (wrap dress).[7][8][9][10] Її компанія Diane von Furstenberg (DvF)[11] має філії в понад 70 країнах та представлена 45 окремими магазинами по всьому світу[12], а головний офіс компанії та провідний бутик розташовані в районі Meatpacking на Мангеттені.[13]

З 2006 по 2019 рік обиралася головою Ради дизайнерів моди Америки (CFDA);[8] у 2014 році внесена до списку 68 найвпливовіших жінок у світі за версією Forbes;[14] а в 2015 році американським журналом Time включена до щорічного списку найвпливовіших людей у світі Time 100.[15] У 2016 році отримала ступінь почесного доктора Нової школи.[16] У 2019 році включена до Національної зали слави жінок США.[17]

Походження та навчання

[ред. | ред. код]

Народилася 1946 року у Брюсселі, в родині євреїв.[18] Її батько, уродженець Бессарабії Леон (Ліпа) Халфін, емігрував до Бельгії в 1929 році з Кишинева тодішнього Королівства Румунія (нині Молдова), а пізніше шукав притулку від нацистів у Швейцарії.[19] Її матір'ю була Ліліан Нахміас, гречанка, родом із Салонік, яка пережила Голокост і спочатку була схоплена нацистами, будучи учасницею руху Опору під час Другої світової війни.[20][21] За 18 місяців до народження Діани була ув'язненою концтабору Аушвіц. Фюрстенберг відзначає значний вплив матері на своє життя, котра навчила її, що «страх — це не варіант».[22]

Фюрстенберг відвідувала школу-інтернат в Оксфордширі.[23] Потім навчалася в Мадридському університеті перед тим, як перевестись до Женевського університету, щоб вивчати економіку.[24] Потім переїхала до Парижа і працювала помічницею агента модного фотографа Альберта Коскі.[8] Виїхала з Парижа до Італії, щоб навчатися у текстильного фабриканта Анджело Ферретті на його фабриці, де вивчила секрети крою, особливості кольорів та тканин.[8] Саме тут вона розробила та виготовила свої перші сукні з шовкового трикотажу.

Кар'єра і бренд

[ред. | ред. код]
A woman with wavy and curly hair wearing a white dress with multi-colored stripes smiles on a fashion runway
Фон Фюрстенберг на Нью-Йоркському тижні моди в 2008 році

В 1969 році одружилася з німецьким принцом Егоном фон Фюрстенбергом. Через рік після одруження Фюрстенберг почала розробляти жіночий одяг: «Як тільки я зрозуміла, що збираюся стати дружиною Егона, я вирішила зробити власну кар'єру. Я хотіла бути кимось значимим, а не просто маленькою дівчинкою, яка одружилася за межами своїх можливостей»[25]. Після розлучення у 1973 році Егон теж став модельєром.[26][27] Після переїзду до Нью-Йорка Діана зустріла високопоставлену редакторку Vogue Діану Вріланд, яка визнала її дизайнерські роботи «абсолютно приголомшливими». Так ім'я Фюрстенберг увійшло до Календаря моди Тижня моди в Нью-Йорку, що сприяло створенню її бізнесу.[8] Вона переїхала в маєток у Коннектикуті, який назвала Cloudwalk, і живе там відтоді.[28]

У 1974 році Фюрстенберг представила вільну трикотажну сукню (джерсі), яка стала культовим предметом жіночої моди. Завдяки цьому її включили до колекції Інституту костюма Метрополітен-музею.[7][11][29][30] Незабаром після запуску щотижня продавалося 25 000 таких суконь. За даними Forbes, до 1976 року було продано мільйон суконь. Після успіху сукні з запахом фон Фюрстенберг була зображена на обкладинці Newsweek у 1976 році[31][32]. Стаття в журналі оголосила її «найпопулярнішою жінкою з часів Коко Шанель».[33] Також Фюрстенберг запустила косметичну лінію і свій перший аромат «Тетяна», названий на честь доньки.[33] The New York Times повідомляла, що до 1979 року річний обсяг роздрібних продажів компанії становив 150 мільйонів доларів (еквівалент 560 мільйонів доларів у цінах 2021 року).[8]

У 1985 році фон Фюрстенберг переїхала до Парижа, де заснувала франкомовне видавництво Salvy.[8] Вона започаткувала низку інших бізнесів, у тому числі лінію косметики та бізнес покупок для дому, який вона запустила в 1991 році. У 1992 році фон Фюрстенберг на QVC за перші дві години продала колекцію Silk Assets на сумі 1,2 мільйона доларів (еквівалентно 2.3 мільйона доларів у цінах 2021 роках).[33] Вона пояснює, що успіх додав їй впевненості у розширенні своєї компанії.

У 1997 році Фюрстенберг перезапустила свою компанію та знову представила сукні з запахом, які набули популярності серед нового покоління жінок. Спочатку перезапуск був невдалим, але з призначенням Паули Саттер президенткою бренду він, здавалося, повернувся до свого розквіту середини 70-х.

У 1998 році Фюрстенберг опублікувала свої ділові мемуари «Діана: знакове життя».[8] У 2004 році представила колекцію вишуканих прикрас DVF by H. Stern, а також випустила шарфи та пляжний одяг. У 2006 році обрана президенткою Ради модних дизайнерів Америки, і цю посаду обіймає досі. У 2008 році Фюрстенберг отримала зірку на Алеї слави моди на Сьомій авеню.[8]

Перша леді США Мішель Обама в сукні з запахом Діани фон Фюрстенберг

У 2009 році перша леді США Мішель Обама одягла сукню з запахом із принтом DVF «Chain Link» на представленні широкому загалу офіційної різдвяної листівки Білого дому.[34] Того ж року в Манежі, одному з найбільших публічних виставкових майданчиків Москви, відкрилася масштабна ретроспективна виставка «Діана фон Фюрстенберг: подорож сукні». Куратор Андре Леон Теллі привернув увагу ЗМІ. У 2010 році виставка подорожувала до Сан-Паулу; а в 2011 році відбулася в Pace Gallery в Пекіні.[35]

У 2010 році Фюрстенберг нагороджена золотою медаллю на щорічній гала-церемонії вручення золотих медалей Іспанського інституту королеви Софії. У 2011 році DVF представила домашню колекцію та фірмовий аромат Diane.[36]

У 2012 році фон Фюрстенберг випустила першу дитячу колекцію з GapKids[37] і спільну джинсову колекцію з Current/Elliott.[38]

Сукня фон Фюрстенберг, розроблена в 1970-х, була частиною виставки музею мистецтва Метрополітен «В Америці: Лексикон моди»

Одяг фон Фюрстенберг носили такі знаменитості, як Кетрін, принцеса Вельська, Гвінет Пелтроу, Кейт Бекінсейл, Мадонна, Тіна Браун, Джессіка Альба, Сюзен Серендон, Пріянка Чопра, Дженніфер Лопес та Вітні Г'юстон.[39] Уперше представили Google Glass на Тижні моди в Нью-Йорку якраз під час модного показу Фюрстенберг навесні 2013 року.[40]

У 2014 році дизайнерка приєдналася до кампанії Ban Bossy як речниця, яка виступає за підвищення ролі дівчат у суспільстві.[41][42][43] Діана фон Фюрстенберг також випустила свої другі мемуари «Жінки, якими я хотіла бути» — автобіографію, яка розповідає про її особисте життя та виховання.

У період з 2017 по 2019 рік бренд DVF втратив майже 80 мільйонів доларів США, що призвело до того, що в травні 2020 року в США було звільнено 75 % персоналу. До 2018 року продажі, які до рецесії 2008 року становили 300 мільйонів доларів, впали до 150 мільйонів доларів.[44]

У 2018 році бренд заборонив використання мохеру після того, як організація Люди за етичне ставлення до тварин (PETA) продемонструвала, що працівники калічать і вбивають кіз для одержання пряжі.[45] У майбутніх колекціях також заборонили все хутро, ангору та екзотичні шкіри.[46]

У 2020 році DVF назавжди закрив 18 із 19 магазинів у США.[47]

Філантропія та фемінізм

[ред. | ред. код]

Фюрстенберг очолює Фонд сім'ї Діллер — фон Фюрстенберг, який надає підтримку некомерційним організаціям у сфері розвитку громадянського суспільства, розвитку освіти, дотримання прав людини, підтримки мистецтва, охорони здоров'я та довкілля.[48] У 2010 році фонд створив The DVF Awards, для щорічного вручення відзнак чотирьом жінкам-лідеркам руху за зростання ролі жінок у суспільстві.[49] У 2011 році фонд виділив High Line 20 мільйонів доларів.[50]

У 2006 році обрана очільницею Ради дизайнерів моди Америки (CFDA), після того, як у 2005 році отримала премію Андре Леона Теллі за видатні досягнення.

Фюрстенберг входить до складу правління Vital Voices, жіночої лідерської організації[51], і була однією із керівників проєкту мера Нью-Йорка Майкла Блумберга для вироблення принципів розвитку нью-йоркської індустрії моди у майбутньому, підготовленого Корпорацією економічного розвитку міста Нью-Йорк.[52]

Однак у 2009 році Фюрстенберг підписала петицію на підтримку кінорежисера Романа Полянського, вимагаючи його звільнення після того, як того було заарештовано у Швейцарії у зв'язку з його справою про сексуальне насильство в 1977 році.[53]

У 2016 році Фюрстенберг розробила сорочки для президентської кампанії Гілларі Клінтон.[54][55]

У 2019 році Фюрстенберг запустила подкаст #InCharge ексклюзивно на стрімінг-сервісі Spotify для розширення реалізації прав та можливостей жінок. Гостями подкасту були Кріс Дженнер, Елейн Велтерот, Карлі Клосс, Пріянка Чопра, Мартін Ротблатт, Тео Ван Лін[56].[57]

28 лютого 2020 року фон Фюрстенберг отримала орден Кавалера Почесного легіону за внесок у розвиток модної індустрії, жіноче лідерство та благодійність. Нагороду їй вручила Крістін Лагард, президентка Європейського центрального банку, під час церемонії в штаб-квартирі Міністерства Європи та закордонних справ на набережній д'Орсе.[58]

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

У 2014 році на Ovation TV показали документальний фільм The Fashion Fund про конкурс CFDA/Vogue Fashion Fund про Фюрстенберг разом з головною редакторкою американського Vogue Анною Вінтур.[59]

У листопаді 2014 року в американській кабельній мережі E! стартував перший сезон реаліті-шоу House of DVF. Учасники шоу виконували різноманітні завдання та виклики, сподіваючись стати глобальним амбасадором бренду Fürstenberg.[60][61] У вересні 2015 року розпочався другий (останній) сезон.[62]

Особисте життя

[ред. | ред. код]
A woman with wavy and curly hair wearing a white dress lined with a teal fabric smiles as she looks to her right while standing next to a man wearing a tuxedo
З чоловіком Баррі Діллером на прем'єрі в Метрополітен-опера, 2009

Навчаючись в університеті, 18-річна Діана Галфін познайомилася з принцом Егоном фон Фюрстенбергом, старшим сином принца Тасіло цу Фюрстенберга (1903—1987), німецького римо-католицького князя, і його першої дружини Клари Аньєллі, спадкоємиці італійської компанія-виробника автомобілів Fiat та представниці італійської знаті. Одружилася у 1969 році[30], народила доньку Тетяну.

Шлюб, хоч і був непопулярним у родині нареченого через єврейське походження нареченої, вважався династичним, і після одруження Діана стала Її Світлою Високістю Принцесою Діаною Фюрстенберг.[63] Однак втратила титул після розриву в 1972 році та розлучення в 1983 році[64][65]

У 2001 році одружилася з американським медіамагнатом Баррі Діллером.[25]

Інформація про її походження була розкрита в епізоді «Fashion's Roots» (6-й сезон, 13 жовтня 2020 року) серіалу PBS Finding Your Roots.[66]

Має п'ятьох онуків, у тому числі Таліту фон Фюрстенберг.

Опубліковані праці

[ред. | ред. код]
  • Furstenberg, Diane von (1976). Diane Von Furstenberg's Book of Beauty: How to Become a More Attractive, Confident, and Sensual Woman. Simon & Schuster. ISBN 978-0671219048.
  • Furstenberg, Diane von (1998). Diane: A Signature Life. Simon & Schuster. ISBN 978-0684843834.
  • Furstenberg, Diane von (2014). The Woman I Wanted to Be. Simon & Schuster. ISBN 978-1451651546.
  • Furstenberg, Diane von (2021). Own It: The Secret to Life. Phaidon Press. ISBN 978-1838662325.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в RKDartists
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ https://nypost.com/2024/06/06/entertainment/diane-von-furstenberg-considered-threesome-with-mick-jagger-david-bowie/
  6. ↑ December 31, 1946: Diane von Fürstenberg, Designer of the Wrap Dress, Was Born. Lifetime (англ.). Архів оригіналу за 28 December 2018. Процитовано 7 травня 2023.
  7. ↑ а б Diane von Furstenberg RTW Fall 2014. WWD. 9 лютого 2014. Процитовано 7 травня 2023.
  8. ↑ а б в г д е ж и к Diane von Furstenberg. Vogue. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 7 травня 2023.
  9. ↑ Diane von Furstenberg | Belgian-born American fashion designer and businesswoman. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 30 грудня 2017.
  10. ↑ von Furstenberg, Diane (2013). Diane: A Signature Life. Simon and Schuster. ASIN B00B3VMMLK.
  11. ↑ а б Rosenbloom, Stephanie (18 липня 2009). Tightening Belts? She's the Expert (Published 2009). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 7 травня 2023.
  12. ↑ Jess Cartner-Morley, Diane von Furstenberg: «I danced at Studio 54. Now I work with Google», theguardian.com, 1 July 2014.
  13. ↑ Diane von Furstenberg. Meatpacking district. Архів оригіналу за 2 April 2015. Процитовано 16 липня 2012.
  14. ↑ The World's 100 Most Powerful Women. Forbes. Архів оригіналу за 22 June 2019. Процитовано 26 червня 2014.
  15. ↑ How We Pick the Time 100. MSN. Архів оригіналу за 11 July 2015. Процитовано 14 липня 2016.
  16. ↑ Laverne Cox, Diane Von Furstenberg, DeRay Mckesson Named Honorary Degree Recipients by the New School. 31 березня 2016.
  17. ↑ National Women's Hall of Fame, Diane von Fürstenberg
  18. ↑ Top 50 most influential Jews 2013: Places 31–40. The Jerusalem Post. Процитовано 19 жовтня 2013.
  19. ↑ von Fürstenberg, Diane (15 серпня 2005). Honoring My cousin's Courage. The Forward. Процитовано 22 вересня 2010.
  20. ↑ Kuczynski, Alex (1 листопада 2012). Diane von Furstenberg. W. Процитовано 21 квітня 2013.
  21. ↑ Diane Von Furstenberg – MAKERS PROFILE. Makers: Women Who Make America. Архів оригіналу за 21 March 2014. Процитовано 20 березня 2014.
  22. ↑ Diane von Furstenberg on Her Work. Ujafedny. Архів оригіналу за 13 November 2012. Процитовано 16 липня 2012.
  23. ↑ My London: Diane Von Furstenberg. Evening Standard. 21 листопада 2018.
  24. ↑ Sowray, Bibby (5 квітня 2012). Diane von Furstenberg. Vogue. Процитовано 14 липня 2016.
  25. ↑ а б Maynard, Joyce (16 лютого 1977). The Princess Who is Everywhere. The New York Times.
  26. ↑ Wohlfert-Wihlborg, Lee (21 грудня 1981). The Original Von Furstenberg, Egon, Wakes Up to His Own Potential. PEOPLE.com. Т. 16, № 25. Процитовано 27 червня 2017.
  27. ↑ Rourke, Mary (12 червня 2004). Egon von Furstenberg, 57; Gave Up Banking Career for Fashion Design. Los Angeles Times. Процитовано 27 червня 2017.
  28. ↑ Phelan, Hayley (2014), Diane von Furstenberg Has a Giant Lipstick Tree in Her Backyard, Fashionista
  29. ↑ Runway Collections | Who's Wearing Diane von Furstenberg: 10 Key Moments. InStyle. Архів оригіналу за 15 липня 2009. Процитовано 17 липня 2012.
  30. ↑ а б Miller, Amanda Christine (6 грудня 2017). Diane von Furstenberg On Wrap Dresses And The Joys Of Aging Gracefully. HuffPost. Процитовано 7 травня 2023.
  31. ↑ Korsiak Cellier, Sarah (21 вересня 2014). The Iconic Wrap Dress : Diane von Furstenberg. Vintage Fashion Guide. Rice and Beans Vintage.com.
  32. ↑ Menkes, Suzy (1 грудня 1998). The Charmed Lives and Free Spirit of Diane Von Furstenberg: It's a Wrap: The Image of an Era. The New York Times. Процитовано 17 липня 2012.
  33. ↑ а б в Diane Von Furstenberg – Designer Fashion Label. New York. Архів оригіналу за 23 серпня 2012. Процитовано 7 травня 3023.
  34. ↑ One dress changed Diane von Furstenberg's life. CBS News. Архів оригіналу за 28 June 2012. Процитовано 18 липня 2012.
  35. ↑ Barboza, David (17 грудня 2010). Diane Von Furstenberg and China: A Perfect Fit?. The New York Times. Процитовано 17 липня 2012.
  36. ↑ Cunningham, Isla (7 жовтня 2011). Diane von Furstenberg celebrates fragrance launch with flash mob. Harper's Bazaar UK. Архів оригіналу за 20 квітня 2013. Процитовано 18 липня 2012.
  37. ↑ Diane von Furstenberg Fetes New Gap Kids Line, Set to Launch March 15. NBC New York. Архів оригіналу за 12 December 2012. Процитовано 18 липня 2012.
  38. ↑ Zalopany, Chelsea (2 лютого 2012). Now Collaborating – Diane Von Furstenberg + Current/Elliot. T. Процитовано 18 липня 2012.
  39. ↑ Moss, Hilary (8 липня 2011). Kate Middleton Wears Roksanda Ilincic, DVF & Jenny Packham In California. The Huffington Post. Процитовано 18 липня 2012.
  40. ↑ Leung, Mariana (13 вересня 2012). NY Fashion week: Diane von Furstenburg. Ms. FABulous..
  41. ↑ Lee, Jolie (10 травня 2014). Beyonce, Jennifer Garner, Jane Lynch join 'Ban Bossy" campaign. USA Today. Процитовано 8 серпня 2014.
  42. ↑ Peyser, Andrea (17 березня 2014). Facebook COO Sandberg's ludicrous crusade against bossy. New York Post. Процитовано 20 березня 2014.
  43. ↑ Monde, Chiderah (10 березня 2014). Beyoncé, Jennifer Garner, Jane Lynch join prominent women in #BanBossy campaign. New York Daily News. Процитовано 8 серпня 2014.
  44. ↑ The Fashion and Design Club (22 грудня 2021). Inside the Brand: Diane von Furstenburg: Unwrapping the Hype. The Fashion and Design Club.
  45. ↑ Roberts, Lauretta (19 липня 2018). Diane Von Furstenberg bans mohair after disturbing PETA exposé. TheIndustry.fashion.
  46. ↑ Newbold, Alice (1 жовтня 2018). Diane Von Furstenberg To Stop Using Fur. British Vogue.
  47. ↑ The Fashion and Design Club (22 грудня 2021). Inside the Brand: Diane von Furstenberg: Unwrapping the Hype. Amazon UK.
  48. ↑ Directors. The Diller – von Furstenberg Family Foundation. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 19 квітня 2012.
  49. ↑ Philanthropy: About The DVF Awards. DvF. Процитовано 21 грудня 2020. The DVF Awards were founded in 2010
  50. ↑ Friends of the High Line (27 жовтня 2011). Diller – von Furstenberg Family Foundation Makes Historic $20M Commitment to the Future of the High Line. High Line. Архів оригіналу за 25 April 2012. Процитовано 19 квітня 2012.
  51. ↑ Board of Directors. Vital Voices. 19 квітня 2012. Архів оригіналу за 6 October 2014. Процитовано 19 квітня 2012.
  52. ↑ (Звіт). {{cite report}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Вказано більш, ніж один |archivedate= та |archive-date= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  53. ↑ Signez la pétition pour Roman Polanski !. La Règle du jeu (фр.). 10 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 August 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  54. ↑ Diane von Furstenberg Tee. May 2016. Архів оригіналу за 18 August 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  55. ↑ Yotka, Steff (5 травня 2016). Diane von Furstenberg and Eva Fehren Join Hillary Clinton's Made for History T-Shirt Project. Vogue. Архів оригіналу за 8 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  56. ↑ MU/SE x Diane von Furstenberg Specijal - Dr Teo Wan Lin. 30 січня 2020.
  57. ↑ Robinson, Cheryl. Diane Von Furstenberg Launches InCharge Podcast Exclusively On Spotify To Inspire Women. Forbes (англ.). Процитовано 21 лютого 2021.
  58. ↑ Phelps, Nicole (29 лютого 2020). Diane von Furstenberg Receives the Chevalier de la Legion d'Honneur From Christine Lagarde in Paris. Vogue. Процитовано 10 квітня 2020.
  59. ↑ Steigrad, Alexandra (14 січня 2014). Anna Wintour, 'The Fashion Fund' to Air on Cable TV. Women's Wear Daily. Процитовано 14 січня 2014.
  60. ↑ House of DVF. E! Online. November 2014. Архів оригіналу за 24 June 2015. Процитовано 22 червня 2015.
  61. ↑ Zinko, Carolyne (22 грудня 2014). Diane von Furstenberg picks SF native as winner of "House of DVF" TV contest. San Francisco Chronicle. Процитовано 22 червня 2015.
  62. ↑ Mau, Dhani (15 січня 2015). 'House of DVF' Is Coming Back For A 2nd Season. Fashionista. Процитовано 22 червня 2015.
  63. ↑ von Ehrenkrook, Hans Friedrich; von Hueck, Walter; Franke, Christoph (1991). Genealogisches Handbuch des Adels: 100 Fürstliche Häuser [Genealogical Handbook of the nobility: 100 Princely Houses] (нім.). Т. 14. CA Starke. с. 261. ISBN 978-379-8007-000. OCLC 163521699.
  64. ↑ Morris, Bernardine (18 квітня 1975). Basic Dresses in Sexy Prints – and Washable. The New York Times. с. 52.
  65. ↑ Robinson, Katie (2 червня 2017). 7 Things You Never Knew About Diane von Fürstenberg. Town & Country. Процитовано 10 квітня 2020.
  66. ↑ Gates, Henry Louis Jr. (13 жовтня 2020). Meet Our Guests: Diane von Furstenberg (Season 6, Episode 11: Fashion's Roots). WETA-TV.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Діана_фон_Фюрстенберг&oldid=42193452