Часовий кристал
Часовий кристал або просторово-часовий кристал (англ. time crystal або space-time crystal) — новий стан матерії, нездатної самостійно прийти в стан нерухомої рівноваги.[1] Поняття просторово-часових кристалів було запропоновано у 2012 році, у 2016 році їх було вперше синтезовано двома групами фізиків з різних університетів США.
Вперше поняття просторово-часового кристалу було запропоновано у 2012 році Френком Вільчеком (Frank Wilczek), фізиком з Массачусетського технологічного інституту (Лауреат Нобелівської премії з фізики).
У 2016 дві незалежні групи фізиків вперше створили такий кристал. Перша група фізиків — з університету Меріленда — синтезувала кристал з 10 іонів ітербію.[2] Друга — з Гарвардського університету — інший підхід, а саме: кристал був складений з азотних вакансій в кристалічній решітці алмазу.
- ↑ Просторово-часові кристали — абсолютно нова форма матерії. tmginfo.net. 1.02.2017. Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
- ↑ Вчені створили перший «кристал часу» [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.], Корреспондент.net, 7 жовтня 2016
- (укр.)Часові кристали все ж таки можуть існувати, сайт кафедри прикладної фізики КПІ
- Christopher Monroe bio, Maryland [Архівовано 9 березня 2017 у Wayback Machine.]
- The Frank Wilczek website [Архівовано 16 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Lukin Group, Harvard [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Norman Yao bio, Berkeley [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Фізики створили часовий кристал [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.], zbruc.eu