Природно-заповідний фонд України
Приро́дно-запові́дний фонд Украї́ни — ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу довкілля.[1]
Державне управління природно-заповідним фондом України здійснює Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.
Основними функціями природоохоронних територій є:
- підтримка чи розширення зони природного існування певних видів;
- підтримка чи покращення поширення, міграції та/або генетичного обміну певних видів;
- відновлення якості ареалів існування;
- захист видів, які знаходяться під загрозою зникнення, вразливих, ключових чи комплексних видів;
- підтримка чи покращення гідрологічних функцій; підтримка чи покращення екологічної якості;
- контроль ерозії;
- захист цінних ландшафтних форм;
- підтримка біоценозу на територіях, забруднених радіацією;
- забезпечення взаємозв'язку із сусідніми транскордонними територіями.
До природно-заповідного фонду України належать:
- Природні території та об'єкти:
- Штучно створені об'єкти:
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної та наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на квітень 2015 року до його складу входять понад 8 тисяч об'єктів загальною площею 3,3 мільйона га, або 6,05 % національної території[2]. Це, зокрема, 19 природних та 4 біосферних заповідники, 49 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Попри це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 21 %[3].
Біосферні заповідники:
- Асканія-Нова
- Дунайський
- Карпатський
- Чорноморський
- Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
Природні заповідники:
- Національні природні парки:
- Азово-Сиваський
- Білобережжя Святослава
- Білоозерський
- Бузький Гард
- Великий Луг
- Верхнє Побужжя
- Верховинський
- Вижницький
- Галицький
- Гетьманський
- Голосіївський
- Гомільшанські ліси
- Гуцульщина
- Дворічанський
- Дермансько-Острозький
- Деснянсько-Старогутський
- Дністровський каньйон
- Джарилгацький
- Залісся
- Зачарований край
- Ічнянський
- Кармелюкове Поділля
- Карпатський
- Кременецькі гори
- Мале Полісся
- Мезинський
- Меотида
- Нижньодністровський
- Нижньосульський
- Олешківські піски
- Пирятинський
- Північне Поділля
- Подільські Товтри · Приазовський
- Прип'ять-Стохід
- Святі Гори
- Синевир
- Синьогора
- Сіверсько-Донецький
- Сколівські Бескиди
- Слобожанський
- Тузловські лимани
- Ужанський
- Хотинський
- Чарівна гавань
- Черемоський
- Шацький
- Яворівський
- ↑ Закон України «Про природно-заповідний фонд України [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Природно-заповідний фонд України. Архів оригіналу за 22 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
- ↑ «Аналіз площ природно-заповідного фонду України в розрізі адміністративно-територіальних одиниць» [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.]: інформаційно-аналітичні матеріали Міністерства енергетики та захисту довкілля України, 2020
- Закон України «Про природно-заповідний фонд України [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]» м. Київ, 16 червня 1992.
- Герасимчук З. В., Микитин Т. М., Якимчук А. Ю. Маркетинг природно-заповідних територій. Монографія. Луцьк: ЛНТУ, 2012. − 245 с.
- Правова охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду України: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. М. Ковтун. — К. : Прецедент, 2010. — 229 c. — (Юридична бібліотека).
- Природно-заповідний фонд України: моделювання та прогнозування економічної діяльності: монографія / О. В. Геник, С. О. Козловський, Я. В. Геник ; Нац. лісотехн. ун-т України. — Л. : НЛТУ України: Ліга-Прес, 2011. — 304 с. : табл. — Бібліогр.: с. 264—282 (237 назв). — ISBN 978-966-397-152-0
- Природно-заповідні території та об'єкти лісового фонду (організація, охорона, управління): [навч. посіб.] / Ю. М. Грищенко, А. Ю. Якимчук. — Рівне: Волин. обереги, 2007. — 143 с. : іл., табл. ; 20 см. — Бібліогр.: с. 87—90 (50 назв). — 500 пр. — ISBN 978-966-416-094-7
- Природно-заповідний фонд України [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Ґрунти природно-заповідного призначення // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 56.
- pzf.menr.gov.ua [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Природа України/ Атлас Природно-заповідного фонду України [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]