Рубен Аяла
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
,_Bestanddeelnr_927-2805.jpg) | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рубен Аяла у 1974 році | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 8 січня 1950 (74 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Санта-Фе, Аргентина | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 175 см | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 71 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Аргентина
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | фланговий півзахисник, нападник | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Рубен Аяла (ісп. Rubén Ayala, нар. 8 січня 1950, Санта-Фе) — аргентинський футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника, нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за клуби «Сан-Лоренсо» та «Атлетіко» (Мадрид), а також національну збірну Аргентини, з якою був учасником чемпіонату світу.
Як гравець — триразовий чемпіон Аргентини, чемпіон Іспанії, володар Кубка Іспанії та володар Міжконтинентального кубка.
У дорослому футболі дебютував 1968 року виступами за команду «Сан-Лоренсо», в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 123 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Сан-Лоренсо», був основним гравцем команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,38 гола за гру першості, ставши з командою дворазовим чемпіоном Аргентини у 1972 році та півфіналістом Кубка Лібертадорес 1973 року.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу іспанського клубу «Атлетіко» (Мадрид), до складу якого приєднався 1973 року. Він дебютував в іспанській Прімері 12 жовтня в матчі проти «Еспаньйола» (0:1) і того ж сезону став віце-чемпіоном Іспанії. В наступні роки з «матрацниками» він виборов титул чемпіона Іспанії та став володарем Кубка Іспанії. Також команда стала фіналістом Кубка європейських чемпіонів 1974 року, де програла «Баварії». Тим не менш німці відмовились від участі у Міжконтинентальному кубку і «Атлетіко» отримав право зіграти проти аргентинського «Індепендьєнте». У першому матчі латиноамериканці виграли 1:0, втім у другій грі на стадіоні «Вісенте Кальдерон» мадридці виграли 2:0, а вирішальний гол, який приніс «Атлетіко» звання найкращої команди світу, забив саме Аяла. Загалом Рубен виступав у складі «Атлетіко» до кінця сезону 1979/80. Всього він провів 169 матчів у Прімері, забивши 45 голів.
Протягом 1979—1980 років захищав кольори мексиканського клубу «Хасліко», а завершив ігрову кар'єру у іншій місцевій команді «Атланте», за яку виступав протягом 1981—1983 років[1].
1969 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН, провівши шість матчів — проти Польщі, Італії, Гаїті, Нідерландів, Бразилії та Східної Німеччини і забив гол в матчі проти Гаїті (4:1). Він прославився грою з найдовшим волоссям в історії чемпіонатів світу — 1 фут і 5 дюймів[2] (приблизно 43 см), оскільки дав присягу, що не буде стригти волосся до закінчення чемпіонату світу після кваліфікації його команди на цей турнір.
Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 25 матчів, забивши 11 голів.
Після закінчення кар'єри футболіста Аяла залишився в Мексиці, де розпочав тренерську кар'єру 1986 року, очоливши тренерський штаб клубу «Кобрас де Сьюдад-Хуарес», в якому з перервою на роботу у «Тампіко Мадеро» працював до 1989 року.
Згодом став працювати у структурі «Пачуки», де в різні роки тренував резервну команду та входив до тренерського штабу основи, а 2005 та 2010 року недовго був в.о. головного тренера першої команди. Згодом очолював тренерський штаб клубів «Тітанес Тулансінго» та «Мурсілагос».
У 2013—2019 роках тренував резервну команду «Леона», а 2017 року був недовго виконувачем обов'язків головного тренера першої команди.
- Чемпіон Аргентини (3):
Чемпіон Іспанії (1):
Володар Кубка Іспанії (1):
- Володар Міжконтинентального кубка (1):
- ↑ Calvo, J. A. (11 листопада 1979). Ayala: Dejó el futbol por la puerta falsa (PDF) (Spanish) . El Mundo Deportivo.
- ↑ Ruben Ayala, 1974. Beyond The Last Man (англ.). 8 січня 2014. Процитовано 27 серпня 2020.
- Рубен Аяла на сайті ФІФА (англ.)
- Рубен Аяла на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Рубен Аяла на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Рубен Аяла на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
1 Карневалі (в) • 2 Аяла • 3 Бабінгтон • 4 Бальбуена • 5 Бархас • 6 Бріндісі • 7 Карраскоса • 8 Часаррета • 9 Гларія • 10 Ередія • 11 Гаусман • 12 Фільйоль (в) • 13 Кемпес • 14 Перфумо • 15 Пой • 16 Са • 17 Скео • 18 Тельч • 19 Тоньєрі • 20 Вольфф • 21 Санторо (в) • 22 Ясальде • Тренер: Владислао Кап | | |
 | |
|---|---|
| Спорт | |
| Нормативний контроль |
- Народились 8 січня
- Народились 1950
- Аргентинські футболісти
- Аргентинські футбольні тренери
- Гравці збірної Аргентини з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1974
- Футболісти «Сан-Лоренсо»
- Футболісти «Атлетіко» (Мадрид)
- Футболісти «Хасліко»
- Футболісти «Атланте»
- Тренери ФК «Кобрас де Сьюдад-Хуарес»
- Тренери ФК «Тампіко Мадеро»
- Тренери ФК «Коррекамінос»
- Тренери ФК «Пачука»
- Тренери ФК «Леон»
- Аргентинські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Іспанії
- Футбольні легіонери в Мексиці
- Уродженці Санта-Фе (Аргентина)
- Аргентинські емігранти до Іспанії