Прогин

Проги́н (рос. прогиб, англ. trough, depression, sag, downwarp; нім. Senkung f) — дія і стан:

В геології

• 1) Загальний термін для означення від'ємних (опущених, ввігнутих) лінійних структур. Прогини виповнюються осадовими, осадово-вулканічними або вулканічними товщами. Розрізняють багато різновидів П.: відновлені, орогенні, платформні, геосинклінальні, компенсовані і некомпесовані і т. д.
• 2) Полога структурна депресія, яка супроводжує вал на платформі.

Окремі різновиди прогинів

ПРОГИН ВІДНОВЛЕНИЙ — зона опускання, яка означилася у кінці попереднього геотектонічного циклу. На тлі загальних піднять чи опускань ця зона на деякий час перестає існувати як самостійний тектонічний елемент, а потім знову відновлюється у попередніх межах і з попередніми тенденціями опускання. Приклади: Араратський і Нахічеванський прогини.

ПРОГИН КОМПЕНСОВАНИЙ — ділянка земної кори, в якій швидкість осадонакопичення відповідає прогинанню.

ПРОГИН НЕКОМПЕНСОВАНИЙ — ділянка земної кори, в якій швидкість прогинання суттєво випереджає швидкість осадонакопичення.

В техніці

• Прогин (англ. bending flexure) — вертикальне переміщення точки, що лежить на осі балки (арки, рами тощо) або на серединній поверхні оболонки (пластини), через деформацію, спричинену різними зовнішніми чинниками.

Див. також

• міжгірний прогин,
• тектонічний прогин,
• крайовий прогин,
• перикратон.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Посилання

• «Прогин» в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 8, С. 149.