Очікує на перевірку

Шевченко Євген Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шевченко Євген Ігорович
Народився20 січня 1961(1961-01-20) (63 роки)
Криничанський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмитець
Нагороди

Євген Ігорович Шевченко (20 січня 1961(19610120), Преображенка) — український громадський та культурний діяч, мистецтвознавець, лексикограф, книговидавець, дослідник традиційної народної культури. Заслужений діяч мистецтв України (2002), голова Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2004); голова Координаційної Ради Національних творчих спілок України (з 2014); головний редактор журналу «Народне мистецтво» (з 2006); керівник видавничого центру "Народні джерела" (з 2006); член Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007—2011); член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 1991).

Життєвий шлях

[ред. | ред. код]

Євген Шевченко народився 20 січня 1961 року в с. Преображенка Криничанського району Дніпропетровської області. У 1978 році закінчив середню школу смт. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області із золотою медаллю. У 1983 році закінчив Дніпропетровський Державний університет. Після отримання вищої освіти Євген Ігорович пройшов довгий шлях, який в основному пов'язаний з науково-громадянською діяльністю. Спочатку він став завідувачем сектору внутрішньої й зовнішньої індустрії подорожей — Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник» Дніпропетровської області (1983—1985). Протягом року працював як науковий співробітник Музею народної архітектури і побуту України. Після цього життєвого досвіду отримав посаду завідувача відділу науково-технічної та декоративно-прикладної творчості Республіканської станції юних техніків Міністерства освіти України (1986—1990). Наступні 3 роки Євген Шевченко був відповідальним секретаром Спілки майстрів народного мистецтва України. Протягом 1990 — 2004 року Євген Ігорович став секретарем Великої ради Національної спілки майстрів народного мистецтва України. У період з 1994 по 2004 рр. Євген Ігорович Шевченко отримав посаду голови Київського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, причому у 2000 році він став першим заступником голови Національної спілки майстрів народного мистецтва України. З 2004 року видатний мистецтвознавець став головою Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а у 2006 році — головним редактором журналу «Народне мистецтво». Того ж року науковець обійняв посаду керівника видавничого центру «Народні джерела». У 2014 році Євген Шевченко зайняв місце голови Координаційної Ради Національних творчих спілок України.[1]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Звання і нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений діяч мистецтв України (2002).
  • Лауреат всеукраїнської премії в галузі народного мистецтва імені Данила Щербаківського (1997).
  • Орден За заслуги III ступеня (2006).
  • Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009).
  • Срібна медаль Національної Академії мистецтв України (2011).
  • Почесна грамота Міністерства культури України (2016).
  • Лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2016).
  • Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня (2017).

Праці

[ред. | ред. код]

Автор книг:

  • Народна деревообробка в Україні. Словник народної термінології (1997).
  • Українська народна тканина (1999).

Автор-упорядник мистецьких видань:

  • «Перша київська виставка народної дерев'яної скульптури „Велес-2003“» (2003).
  • «Марія Буряк» (2005).
  • «Василь Завгородній» (2005).
  • «Український вишитий рушник» (2005).
  • «Українське народне малярство» (2005).
  • «Василь Сідак» (2006).
  • «Кращий твір народного мистецтва» (2006).
  • «Українська народна іграшка» (2006).
  • «Євгенія Геник» (2007).
  • «Олександр Ганжа» (2005).
  • «Марфа Тимченко» (2006).
  • «Микола Теліженко» (2006).
  • «Перший всеукраїнський симпозіум народної дерев'яної скульптури „Велес-2005“».
  • «Всеукраїнський молодіжний симпозіум гончарного мистецтва „Чигирин“ (2003, 2004, 2005, 2006, 2007 р)».
  • «Всеукраїнський симпозіум художнього різьблення по дереву „Сіверщина-2006“».
  • «Всеукраїнський симпозіум каменотесного мистецтва „Буша-Пороги.2006“».
  • «Всеукраїнський симпозіум з лозоплетіння „Чернігів-2007“».
  • «Всеукраїнський симпозіум народного малярства та декоративного розпису „Батурин-Чигирин.2006“».
  • «Перший всеукраїнський симпозіум каменотесного мистецтва „Буша-2005“».
  • «Марія Примаченко (Приймаченко)» (2009).
  • «Ганна Собачко-Шостак» (2010).
  • «Степан Ганжа. Килимарство» (2011).
  • «Українське народне малярство» (2011).
  • «Українська народна іграшка» (2011).
  • «Народне мистецтво. Кращий твір року» (2010,2011, 2012, 2013, 2014, 2015).
  • "Українська витинанка" (2013).
  • «Віктор Наконечний» (2014).
  • Іван Просяник (2017).

Редактор-упорядник мистецьких видань:

Володимир Титаренко. Миски Поділля (2007).

Настасія Марусик-Жмендак. Барви Буковини (2006).

Настасія Марусик. Стародавні буковинські вироби з бісеру (2017).

Тематична скульптура:

  • «Дажбог» (1991).
  • «Тарпан» (1992).
  • «Колісник» (1995).
  • «Волхв» (1998).
  • «Дідо з рибою» (2001).
  • «Семарг-Переплут» (2002).
  • «Велесове коло» (2001).
  • Художня композиція «Подих історії» (2013).
  • Твори Євгена Шевченка зберігаються в музейних та приватних колекціях України і світу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 260/2014 Про новий склад Координаційної ради з питань підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 9 березня 2015.
  2. Указ Президента України від 28 квітня 2011 року № 511/2011 «Про Раду з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу "Мистецький арсенал"»

Посилання

[ред. | ред. код]