Орлан-крикун
| Орлан-крикун | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Haliaeetus vocifer (Daudin, 1800) | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Орла́н-крику́н[1] або орла́н африка́нський[2] (Haliaeetus vocifer) — вид хижих птахів родини яструбових, поширений в Африці на південь від Сахари. Середнього розміру орлан із білою головою, зовні подібний до орлана білоголового. Характерною рисою шлюбної поведінки африканського орлана є голоснмй клекіт у шлюбний період, завдяки чому йому було надано видовий епітет лат. vocifer (той, хто кричить).
Орлан-крикун — один з 8 видів роду орлан (Haliaeetus). Найближчим видом є орлан мадагаскарський Haliaeetus vociferoides, з яким він утворює комплекс із пари видів[3].
Великий за розмірами хижий птах — самка більша за самця та важить 3,2–3,6 кг, тоді як останній — 2,0–2,5 кг. Розмах крил у самки — близько 2,4 м, у самця — близько 2,0 м. Дорослий птах має коричневий тулуб, білу голову та чорні крила. Голова, груди та хвіст африканського орлана є сніжно-білими. Навколо дзьоба та біля очей пера відсутні, шкіра на цих місцях жовта. Очі темно-коричневі. Молоді птахи мають коричневе вбрання; очі більш світлі, ніж у дорослих.[4]
Поширений в Африці на південь від Сахари. Осілий птаху у країнах: Ангола, Бенін, Ботсвана, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Демократична Республіка Конго, Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Камерун, Кот-д'Івуар, Кенія, Лесото, Ліберія, Малаві, Малі, Мавританія, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Південно-Африканська Республіка, Південний Судан, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Судан, Есватіні, Танзанія, Того, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад.[5]
Вид зустрічається у водно-болотяних угіддях на висоті від рівня моря до 4000 м (але зазвичай не піднімаються вище 1500 м), найбільш оптимальними є ділянки з відкритою водою озер, річок, естуаріїв. Молоді птахи можуть під час кочівель перетинати широкі безводні простори, живлячись при цьому падлом.
Популяцію оцінюють у 300 000 особин, чисельність є стабільною[6]. Найвищу щільність гніздування виявлено в дельті р. Окаванґо, де орлани гніздяться на відстані 400—500 м один від одного. На р. Замбезі середня відстань між гніздами становила 2,8 км.[7].
_on_nest.jpg)
Під час шлюбного періоду птахи регулярно видають голосний клекіт, закидаючи голову на спину, що є характерною рисою шлюбної поведінки. Гнізда влаштовують поблизу води на великих деревах, як виняток — на скелях. Гнізда великі за розміром — досягають 1,5 м в діаметрі та 30-60 см у висоту. Складаються з гілок і папірусу. В екваторіальних районах можуть розмножуватись протягом всього року, тоді як в південній Африці — у квітні — жовтні, на сході — у червні — грудні, на заході — у жовтні — квітні. Самка відкладає від одного до трьох яєць. Насиджують переважно самки, однак самці також беруть участь в інкубації яєць у період, коли самка відлітає для полювання. Насиджування триває 42-45 днів. Поїдання старшими пташенятами молодших зазвичай у цього виду не спостерігається, тому у виводку зазвичай 2 або 3 пташенят. Пташенята залишають гніздо у віці 70-75 днів[4].
Живляться переважно рибою, також можуть добувати інших тварин (птахи, черепахи, крокодили, змії, жаби) та живитись падаллю у випадку нестачі їжі. Здобич хапають з поверхні води, утримуючи міцними кігтями. Добувають рибу вагою до 1,8 кг. Нерідко забирають здобич в інших рибоїдних птахів (клептопаразитизм). Молоді птахи живляться трупами загиблих великих ссавців разом з падальниками[4].
Орлан-крикун за критеріями МСОП належить до видів з найменшим ризиком. Головними факторами загрози є втрата місць існування. Переслідування з боку людини не має істотного впливу. Локальний негативний вплив має застосування пестицидів, що призводить до тоншання шкаралупи яєць[5].
Орлан-крикун є національним символом Замбії — його зображено на прапорі, гербі та грошах. Також його зображено на гербах Намібії і Південного Судану. Цей вид птаха згадується в африканській міфології.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В., Шидловський І. В. (2013). Зоогеографічні особливості поширення птахів Частина 2. Палеогейська і Арктогейська суші. Біологічні Студії. 7 (1): 205—226.
- ↑ Wink, M.; Heidrich, P.; Fentzloff, C. (1996). A mtDNA phylogeny of sea eagles (genus Haliaeetus) based on nucleotide sequences of the cytochrome b gene (PDF). Biochemical Systematics and Ecology. 24 (7–8): 783—791. doi:10.1016/S0305-1978(96)00049-X.
- ↑ а б в Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal. Handbook of the Birds of the World. - Volume 2: New World Vultures to Guineafowl. — Lynx Edicions, 1994. — 638 с. — ISBN 84-87334-15-6.
- ↑ а б BirdLife International. 2016. Haliaeetus vocifer. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22695115A93490143. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22695115A93490143.en. Downloaded on 15 July 2017.
- ↑ African Fish Eagle (Haliaeetus vocifer) - BirdLife species factsheet. Birdlife.org. Процитовано 12 грудня 2012.(англ.)
- ↑ African fish eagle — Species text in The Atlas of Southern African Birds(англ.)