Олівер Ґолдсміт

Олівер Ґолдсміт
Oliver Goldsmith
Народився	10 листопада 1728(1728-11-10) Elphind, Роскоммон, Коннахт, Ірландія[…]
Помер	4 квітня 1774(1774-04-04) (45 років) Лондон ·ниркова недостатність
Поховання	Темпл
Громадянство	Велика Британія
Діяльність	есеїст, поет, прозаїк, драматург
Сфера роботи	творче та професійне письмоd, проза, поезія, драма і медицина
Alma mater	Триніті Коледж
Мова творів	англійська
Magnum opus	«Громадянин світу» «Мандрівник» «Векфілдський священик» «Покинуте село»
Автограф
Олівер Ґолдсміт у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

|Примітки=

О́лівер Ґо́лдсміт (англ. Oliver Goldsmith; 10 листопада 1728, Паллас, Ірландія — 4 квітня 1774, Лондон) — відомий англомовний ірландський есеїст, поет, прозаїк, драматург. За фахом — лікар.

Життєпис

Олівер Ґолдсміт народився 1728 року в Ірландії. Точне місце народження невідоме. Народився Ґолдсміт або у Палласі, неподалік від села Баллимагон, графства Лонгфорд або в селі Елфін, графство Роскоммон, де його дід Олівер Джонс був священиком. Дитинство Олівера Ґолдсміта минуло в Ірландії. Він був другим сином з семи дітей англіканського священика Чарлза Ґолдсміта та Енн Джоне. Після смерті одного з родичів сім'я успадкувала будинок у місті Ліссой. Сім'я переїхала туди і прожила там до смерті батька у 1747 році. Тут у шестирічному віці Ґолдсміт пішов до школи. Приблизно в той самий час він перехворів на натуральну віспу, яка назавжди спотворила його обличчя. З 1738 до 1745 роках Ґолдсміт навчався в єпархіальному училищі в Елфіні та школі у Білоні.

У 1745 році Ґолдсміт здобув стипендію і вступив у Триніті Коледж Дубліна, де 27 лютого 1750 року склав іспит й отримав ступінь бакалавра. У вересні 1752 року поїхав у Шотландію вивчати медицину в Единбурзькому університеті. Провівши в Шотландії дві зими, переїхав до Голландії у Лейденський університет, для навчання у великого анатома Б. С. Альбінуса, де залишався до весни 1755 року. Після цього він подорожував Італією, Швейцарією, Францією.

Пам'ятник Оліверу Ґолдсміту в Триніті Коледжі, Дубліні.

На початку 1756 року Ґолдсміт повернувся до Лондона, де безуспішно намагався знайти роботу за фахом. Протягом року Ґолдсміт змінив не одну професію: заробляв на життя викладанням, лікарською практикою, помічником аптекаря, коректором у друкарні відомого романіста і видавця Річардсона. Навесні 1757 року Ґолдсміт познайомився з видавцем Гріффітсом, який запропонував йому співпрацювати в журналі «Щомісячний огляд» (англ. «Monthly review»). Ґолдсміт повинен був рецензувати нові книги. Потім рецензував для Тобайаса Смоллетта в «Крітікел рев'ю» (англ. «Critical Review»). У періодичній пресі з'явилися його статті, оповідання та вірші. Писав він у цей час під псевдонімом Джеймс Вілмінґтон, прізвище та ім'я однокурсника у Триніті Коледжі.

Першу його книгу — «Дослідження про сучасний стан словесності в Європі» («An Enquiry Into The Present State Of Polite Learning»), надрукували в квітні 1759 і вона отримала доброзичливі відгуки. На хвилі її успіху Ґолдсміта запросили в часопис «Бджола» (англ. «The Bee»), що припинив своє існування після виходу восьми номерів. 12 січня 1760 року письменник почав публікувати у «Паблік Леджер» (англ. «Public Ledger») Джона Ньюбері свої «Китайські листи» (англ. «Chinese Letters»), які увійшли в 1762 році до книги під назвою «Громадянин світу, або листи китайського філософа з Лондона своїм друзям на Схід» (англ. «The Citizen of the World, or Letters from a Chinese Philosopher Residing in London to His Friends in the East»).

На початку 1764 року Ґолдсміт став членом престижного клубу завдяки своїй дружбі із Семюелем Джонсоном і Джошуа Рейнолдсом. Членами цього ж клубу були Томас Персі, Девід Гаррік, Едмунд Берк, Джеймс Босвелл. У Ґолдсміта була репутація людини дивакуватої, яка до того ж мала вкрай неврівноважений характер. Коли у 1764 році вийшов друком його знаменитий «Мандрівник», члени клубу заледве повірили, що автор та їхній дивний приятель одна і та сама особа.

У березні 1766 року з'явився єдиний роман Ґолдсміта — «Векфільдський священик» (англ. «The Vicar of Wakefield»), який Джон Ньюбері купив за наполяганням Семюеля Джонсона ще у 1762 році, оскільки Оліверу загрожувала в'язниця за борги.

Різнобічна обдарованість Голдсміта проявилась і в драматичному жанрі. 29 січня 1768 року його п'єсу «Добрячок» (англ. «The Good-Natured Man») поставили в театрі «Ковент-Гардені». Після прем'єри до п'єси довелося внести зміни, оскільки публіка засвистала деякі сцени з судовими приставами. Нітрохи не збентежений невдачею, Ґолдсміт продовжив наступ на домінуючу в театрі сентиментальну комедію: 15 березня 1773 року в «Ковент-Гардені» показали п'єсу «Ніч помилок, або Приниження гірше гордості» (англ. «She Stoops to Conquer, or The Mistakes of a Night»), що мала успіх у публіки.

Надгробок на місці поховання Олівера Ґолдсміта, де вибиті слова його друга Семюеля Джонсона.

У проміжку між цими п'єсами, 1770 року, Ґолдсміт опублікував другу свою велику поему, «Покинуте село» (англ. «The Deserted Village»). У поему вплетені ностальгічні спогади про Лісс, де письменник провів дитинство.

Період творчості Ґолдсміта був хоча й коротким, але досить інтенсивним. Ґолдсміт, який працював дуже багато і напружено, змушений був заробляти на прожиття. До того ж він був украй самотнім: у нього не було сім'ї, не було особливо близьких людей. В очах сучасників він був диваком: такій думці сприяли некрасива зовнішність (наслідки перенесеної натуральної віспи) та ексцентричні манери. Ґолдсміт був надзвичайно популярний серед сучасників. Численні передруки свідчать про те, що його творчість цікава й тепер. Українською мовою окремі вірші Ґолдсміта переклав Павло Грабовський.

Ґолдсміт захворів і помер від хвороби нирок у своїй квартирі в Темплі 4 квітня 1774 року. На пам'ятнику у Вестмінстерському абатстві вибиті слова його друга Семюеля Джонсона.

Твори

• «Громадянин світу, або Листи китайського філософа, що проживає в Лондоні, своїм друзям на Сході» (англ. «The Citizen of the World, or Letters from a Chinese Philosopher Residing in London to His Friends in the East») (1762);
• «Мандрівник» (англ. «The Traveller's Prospect of Society») (1764);
• «Векфілдський священик» (англ. «The Vicar of Wakefield») (1766);
• «Покинуте село» (англ. «The Deserted Village») (1770);
• «Ніч помилок, або Приниження паче гордості» (англ. «She Stoops to Conquer») (1773).

Джерела

• Велика Радянська Енциклопедія. Голдсміт Олівер ^{[недоступне посилання]}
• Боронь, Олександр. Повісті Тараса Шевченка і західноєвропейські романи (Чарлз Діккенс, Вальтер Скотт, Олівер Ґолдсміт, Ежен Сю). Літературна Україна. — 2013. — 8 срп. (№ 30). — С. 6: ілюстр.
• Чик Д. Поетика простору в творчості Г. Квітки-Основ'яненка, О. Ґолдсміта, С. Річардсона та Л. Стерна / Денис Чик // Studia methodologica. — Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. — № 23. — С. 56—59.
• Чик Д. Типологія образу-характеру «природної людини» у творчості Г. Квітки-Основ'яненка та О. Ґолдсміта / Денис Чик // Актуальні проблеми філології та американські студії: матеріали І Міжнародної наук.-практ. конф., 24-25 квітня 2008 р., Київ / М-во освіти і науки України, Націон. авіаційний ун-т. — К. : Європ. ун-т, 2008. — С. 13—15. 
• Чик Д. Ч. Проза Г. Квітки-Основ'яненка і англійський сентименталізм: дис. … канд. філол. наук : 10.01.05 / Чик Денис Чабович ; Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. — Тернопіль, 2008. — 207 арк.
• Gamble, William, Two Irish poets: Goldsmith and Moore, Philadelphia: R. West, 1977.(англ.)
• Ginger, John, The notable man: the life and times of Oliver Goldsmith, London: Hamilton, 1977.(англ.)

Посилання

• Ґолдсміт, Олівер // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 457. — ISBN 966-692-578-8.

• «Encyclopædia Britannica». Ґолдсміт Олівер (англ.)
• Олівер Ґолдсміт. Бібліографія.(англ.)