Моздок
| Місто
Моздок
Мæздæг
Координати 43°45′00″ пн. ш. 44°39′00″ сх. д.H G O
|
.png)
.png)
Мозд́ок (ос. Мæздæг) — місто в Північній Осетії, адміністративний центр Моздоцького району.
Місто розташоване на лівому березі річки Терек, за 92 км на північ від Владикавказа.
Поблизу міста знаходиться авіабаза, що з 2023 року використовується для ракетних ударів по території України.
Назва поселення походить від черкеського «мез дегу» — «глухий (темний) ліс». До теперішнього часу заплавні ліси Терека зведені.
У 1759 власник Малої Кабарди Кургока Кончокін прийняв хрещення (нове ім'я — Андрій Іванов (Кончокін)) і переселився з хрестом підданими в урочище Мездогу. З переселенців, головним чином хрещених осетин і кабардинців, була створена горянська Моздоцька козача команда, що налічувала трохи понад 100 осіб.
До 1763 була побудована фортеця, з 1765 місто Моздок. Його основне населення склали грузини, вірмени, черкеси, осетини, греки.
У 1770 переселення в район 517 сімей волзьких козаків і створення Моздоцького козачого полку Терського війська. У їх числі був Омелян Пугачов, який був обраний козаками військовим отаманом. Пізніше він був заарештований представниками державної влади і з 1771 по 1772 утримувався у в'язниці Моздока, звідки скоїв втечу.
У 1777 почалося створення Азово-Моздоцької укріпленої лінії, Моздоцька фортеця — найсхідніша її точка.
З 1785 повітове місто Кавказького намісництва.
У 1804 році в Моздоку проживало 1411 вірмен і 811 грузин, що становило 63 % населення всього міста.[2]
З 1822 адміністративний центр Моздоцького повіту Кавказької області.
У 1823 побудований нафтоперегінний завод, перший у Росії.
29 листопада 1866 заштатне місто Моздок відраховане від Ставропольської губернії до Терської області[3].
Наприкінці XVIII — початку XIX століть Моздок був великим економічним центром регіону, але після будівництва залізниці (1870), що пройшла південніше міста, він втратив економічне значення і статус міста (до 1925 Моздок мав статус слободи).
У лютому 1944 року Моздок переданий зі складу Ставропольського краю до Північної Осетії. Під час Другої світової війни деякий час був окупований німцями.
За переписом 2010 року населення Моздока складало 38 768 осіб[4]. З них:
- росіяни — 21 918 осіб (58,1 %)
- осетини — 4209 осіб (9,3 %)
- кумики — 2741 осіб (7,1 %)
- вірмени — 2399 осіб (6,2 %)
- чеченці — 1359 осіб (3,5 %)
- кабардинці — 1258 осіб (3,2 %)
- турки-месхетинці — 789 осіб (2,0 %)
- корейці — 764 осіб (2,0 %)
- українці — 590 осіб (1,5 %)
- інші — 2741 осіб (7,1 %)
- Луковський Ігор Володимирович (1909—1979) — радянський сценарист і драматург.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ М. Самсонадзе. Торговля в Грузии: первая треть XIX в. // Мецниереба, 1990 — С. 102(132).
(рос.)К 1800 году, например, у Кизляре жили 1622 армянина и 673 грузина, что составляло 73 % всего города. В 1804 г. в Моздоке проживало 1411 армян и 811 грузин (63 % населения). Значительная часть армян в эти города, несомненно, переселилась и из Грузии
- ↑ Хроника административно-территориальных изменений, коснувшихся Ставрополье с 1785 года по настоящее время [Архівовано 18 липня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Том4. Таблица 4. Национальный состав РСОА по муниципальным образованиям по переписи 2010 года. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 22 квітня 2019.(рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
