Ворожбит Наталія Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Ворожбит
Народилася4 квітня 1975(1975-04-04) (49 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьдраматург, сценарист
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], театр[1], драма[1], акторське мистецтво[1], кіносценаристикаd[1] і постановкаd[1]
Alma materЛітературний інститут імені Горького
ЗакладСТБ
Мова творівросійська, українська
Напрямокнова драма
Жанрп'єса
Нагороди
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка
ПреміїПремія Women In Arts (2020)
Національна премія України імені Тараса Шевченка
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ворожби́т Ната́лія Анато́ліївна (нар. 4 квітня 1975, Київ) — українська письменниця, драматург, режисер та сценарист. Пише українською і російською мовами. Належить до напрямку «нова драма». Лауреатка Премії Women In Arts у 2020 році і Шевченківської премії у 2022.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Києві. 2000 року закінчила Літературний інститут ім. Горького в Москві, факультет драматургії (майстерня Інни Вишневської). З 2000 по 2010 жила та працювала в Москві. На початку кар'єри написала кіносценарій до скандального російського серіалу «Школа».[2]

Незадоволена спрощувальними редакціями своїх сценаріїв, 2013 року Ворожбит перестала працювати на телебаченні.[3]

Була у шлюбі з драматургом Максимом Курочкіним. Працювала головним редактором на каналі СТБ.

Разом з німецьким режисером Георгом Жено заснувала «Театр Переселенця», в якому переселенці з Донбасу розказують реальні історії свого життя.

Куратор фестивалів «Донкульт» та «ГОГОЛЬFEST», одна з засновників фестивалю «Тиждень актуальної п'єси».

П'єси Ворожбит ставилися в театрах України (Максим Голенко та Анна Александрович на сцені Дикого театру, Тамара Трунова[4] на сценах київського Молодого театр та Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, Андрій Бакіров на сцені Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка), Росії, Великої Британії, Польщі, США та Латвії.

П'єси

[ред. | ред. код]
Російською
  • 1994 — «Житие простых» (Україна)
  • 1995 — «Девочка со спичками» (Росія)
  • 1997 — «Супербум и другие подарки» (Росія)
  • 1999 — «Ширма» (Росія)
  • 2002 — «Галка Моталко» (Росія)
  • 2004 — «Что ты хочешь, украинский бог?» (Росія)
  • 2004 — «Демоны» (Велика Британія)
  • 2005 — «Присоединяюсь» (Велика Британія)
  • 2009 — «Зернохранилище» (Велика Британія)
  • 2012 — «Вий. Докудрама» (Росія)
  • 2013 — «Цветок Чертополох» (Росія)
  • 2014 — «Дневники Майдана» (Україна)
  • 2016 — «Стыд» (Україна)
  • 2016 — «Плохие дороги» (Україна)

Сценарії для кіно

[ред. | ред. код]

Телебачення

[ред. | ред. код]
Російською
  • Сила тяжения (ТБ-серіал, Росія 2008)
  • Школа (ТБ-серіал, Росія 2010)
  • Анжелика (ТБ-серіал, Росія 2010)
  • Гадкий утёнок (ТБ-фільм, Росія 2011)
  • Стальная бабочка (ТБ-фільм, Росія 2012)
  • Парфюмерша (ТБ-серіал, автор ідеї, Росія 2013)
Українською

Короткометражки

[ред. | ред. код]
Українською

Сценарії для повнометражних фільмів

[ред. | ред. код]
Українською

Режисерська робота

[ред. | ред. код]

Акторська робота

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

У червні 2018 під час кінопоказу фільму «Кіборги» у Канаді виступила на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[9]. Підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист Сенцова й інших політв'язнів.[10]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Наталія Ворожбит. Розділ «Майдан — це дійство». // Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах. Упорядники: Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко. Київ: К. І. С., 2016. 304 стор.: сс. 188—195. ISBN 978-617-684-160-9
  • ВОРОЖБИТ Наталка В 75 Погані дороги. П'єса / Наталка Ворожбит. — Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2021. — 96 с. + вклейка— (Колекція театральна).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Наталя Ворожбит: «Коли показували „Щоденники Майдану“ у Москві, режисер заявив, що не буде виправдовувати окупантів» [Архівовано 8 липня 2017 у Wayback Machine.] — Високий замок, 25.04.2014
  3. ↑ Наталя Ворожбит про серіал «Спіймати Кайдаша» [Архівовано 19 червня 2020 у Wayback Machine.]. Youtube-канал Радіо НВ, 18 березня 2020
  4. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (30 жовтня 2018). Бренд «Поганих доріг» (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 15 листопада 2020.
  5. ↑ Указ Президента України від 10 вересня 2021 року № 463/2021 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2021 року»
  6. ↑ David Katz. Ghosts and Bad Roads come out on top in Venice's International Film Critics’ Week [Архівовано 25 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Cineuropa, 12.09.2020. (англ.)
  7. ↑ Ніна Григорська. Оголошено переможців третьої національної премії кінокритиків Кіноколо. НВ. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 22 жовтня 2020.
  8. ↑ Указ президента України №118/2022. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 9 березня 2022.
  9. ↑ У Канаді на показі «Кіборгів» вимагали звільнити Сенцова [Архівовано 19 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 13.06.2018
  10. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ворожбит Наталія Анатоліївна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ворожбит_Наталія_Анатоліївна&oldid=43549438