Сухомлинський Василь Олександрович
Василь Олександрович Сухомли́нський | |
---|---|
Народився | 28 вересня 1918 с. Василівка, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Українська Держава |
Помер | 2 вересня 1970 (51 рік) с. Павлиш, Онуфріївський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Павлиш |
Країна | УНР→ СРСР |
Національність | українець |
Діяльність | педагог, письменник, журналіст, педагог, публіцист, поет |
Alma mater | Полтавський педагогічний інститут |
Галузь | педагогіка |
Посада | Директор школи |
Вчене звання | член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957), член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968) |
Науковий ступінь | кандидат педагогічних наук (1955) |
Війна | німецько-радянська війна |
Відомий завдяки: | педагог, публіцист, письменник |
У шлюбі з | Ганна Іванівна Сухомлинська |
Діти | Сухомлинська Ольга Василівна |
Нагороди | |
Висловлювання у Вікіцитатах Сухомлинський Василь Олександрович у Вікісховищі |
Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський (справжнє прізвище — Сухомизський; 28 вересня 1918, с. Василівка[1] — 2 вересня 1970, с. Павлиш, Українська РСР, СРСР (нині с. Павлиш Кіровоградської області, Україна) — видатний український педагог, публіцист, письменник, поет, Заслужений вчитель УРСР. Кандидат педагогічних наук (1955). Член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР (1957); член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР (1968).
Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Онуфріївський р-н Кіровоградської обл.) у незаможній селянській родині.
Упродовж 1926―1933 рр. навчався у місцевій Василівській семирічній школі. Влітку 1933 року мати відрядила молодшого сина Василя на навчання до Кременчука.
Спочатку вступив у Кременчуцький медичний технікум, але невдовзі покинув цей заклад. 1934 року Василь Сухомлинський вступає на підготовчі курси учительського інституту в Кременчуці, а потім навчається в ньому на факультеті української мови і літератури.
Від 1935 року розпочалася його педагогічна діяльність. У 17 років Сухомлинський влаштувався вчителем заочної школи недалеко від Василівки. Він перевівся на заочне відділення Полтавського педагогічного інституту, який закінчив у 1938 році. Працював вчителем у сільських школах рідного району. Після закінчення інституту продовжує працювати викладачем української мови та літератури й стає завучем у районному центрі ― Онуфріївці.
Під час Другої світової війни 17 липня 1941 року мобілізовано і відправлено на короткотермінові курси молодших політруків при Військово-політичній академії в Москві, по закінченню яких його було направлено до 1241 стрілецького полку новосформованої 375 стрілецької дивізії. 02.11.1941 дивізія, закінчивши формування, провівши огляд, починає навантаження на ешелони і рухається на фронт. 17 листопада під Даниловим та Ярославлем, дивізія отримала бойову техніку та зброю. У Ярославлі командуванню дивізії повідомили, що вона переходить у розпорядження Калінінського фронту.
Бойове хрещення 375-ої дивізії відбулось 12 грудня 1941 року неподалік від м.Калінін (Твер). На початку лютого 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений у битві під Ржевом біля с. Кліпуново, та відправлений до сортувального евакуаційного госпіталю №1074 в м.Арзамас Горьковської області, до 16.05.1942 знаходиться на лікуванні у госпіталі №3243 с-ща Ува, що в Удмуртії.
Після визнання непридатним для подальшої військової служби, 17.06.1942 Сухомлинського призначили директором місцевої середньої школи, де він пропрацював до березня 1944 року, 09.02.1943 вступив до ВКП(б)[2]. Після деокупації України від нацистів, повернувся в рідні краї. Василь дізнався, що його дружину й маленького сина закатували в гестапо.
1944 -1948 рр. працює завідувачем Онуфріївського районного відділу народної освіти (Кіровоградська обл.), де займався організаційними питаннями.
Від 1948 року й до кінця життя працював директором Павлиської середньої школи. У 1948 році цей навчальний заклад був звичайною, пересічною школою. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної і літературно-публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу Василь Сухомлинський перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.
У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально-виховного процесу».
Від 1957 року — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 року — заслужений вчитель УРСР.
У 1968 році — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
Ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного й естетичного світогляду. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти найкращі народні традиції та стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.
Для нього формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — було основним завданням гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного.
Книга «Серце віддаю дітям» отримала широке визнання і підтверджена трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».
Василь Олександрович Сухомлинський помер 2 вересня 1970 року в с. Павлиш (Онуфріївський р-н Кіровоградської обл.)
На Василя Олександровича значний вплив мали погляди Льва Толстого та Януша Корчака, яких він часто цитував у своїх працях.
Василь Олександрович Сухомлинський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей.
У квітні 1970 року він закінчив працю «Проблеми виховання всебічно розвинутої особистості» — доповідь до захисту докторської дисертації за сукупністю робіт, яку він не встиг захистити через смерть. Творчий доробок Василя Сухомлинського переконливо доводить про багатогранність його педагогічних поглядів і про загальну цілісність його педагогічного мислення.
Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання. У період з 1945 по 1970 роки надруковано 463 статті; у 1971—1986 рр. — 105 статей.[3]
Країни, де видавали твори В. Сухомлинського: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Таджикистан, Татарстан, Узбекистан, Чувашія. А також: Англія, Болгарія, Іспанія, Китай, Монголія, Німеччина, Польща, Румунія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехословаччина, Югославія, Японія.
Його книги присвячені головним чином вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків, методиці викладання мови і літератури в середніх школах тощо. Пропагуючи в засаді виховання колективізму в учнів, Сухомлинський рішуче відкидав принцип виховання індивідуума через колектив як засаду, «яка може завдати духової травми вихованцеві». Віддаючи належне трудовому вихованню в школі, виступав проти ранньої спеціалізації (з 16 років життя), передбаченої «Законом про зміцнення зв'язку школи з життям».
Роботи Сухомлинського — це особливий матеріал в аспекті гармонізації сімейного виховання учнів. Навіть побіжного погляду досить, щоб зрозуміти основну дилему, яку вирішував учитель-патріот у родинах павлиських селян: або подолання анархії в сімейно-шкільному вихованні молоді, або поступовий розпад існуючих соціальних відносин, як мінімум, на рівні селища. Але ж це загроза для держави! Всебічний розвиток особистості можливий лише там, де два вихователя — школа й сім'я — діють одностайно, поділяють одні й ті ж переконання, виходячи з тих самих принципів. При цьому не допускається розходження ні в меті, ні в суті, ні в засобах виховання.
З учителями Павлиської школи Василь Олександрович вибудував таку систему роботи з батьками, яка допомогла їм оволодіти основами батьківської педагогіки, мистецтва виховання. Чи не вперше в державі тут діяла школа для батьків, де проводилися лекції та бесіди з педагогами та психологами, спрямовані на практику виховання.
Сухомлинський вважав, що дитячий егоїзм, жорстокість, хамство, невдячність, байдужість, лицемірство породжуються вадами сімейного виховання.
Моє піклування про успіхи в навчанні починаються з піклування про те, що їсть і як спить дитина, яке її самопочуття, як вона грається, скільки годин протягом дня буває на свіжому повітрі, яку книжку читає і яку казку слухає, що малює і як висловлює в малюнку свої думки й почуття, які почуття пробуджує в її душі музика природи, яка улюблена казка є у дитини, наскільки чутливо сприймає вона радощі й негаразди людей, що вона створила для інших і які почуття пережила у зв'язку з цим. |
Педагог вважав, що перед кожною дитиною, навіть найважчою, вчитель повинен відкрити ті сфери, де вона зможе досягти своєї вершини, сформувати свою людську гідність, свою душу. Тому й створив «Азбуку моралі», котра вчила осягати суть добра і зла, честі й безчестя, азбука стала засобом подолання емоційної необхідності відкривати здатність відчувати стан інших, вміння ставити себе на місце іншої людини.
- «Воспитание коллективизма у школьников» (1956);
- «Трудовое воспитание в сельской школе» (1957);
- «Педагогический коллектив средней школы» (1958);
- «Виховання в учнів любові і готовності до праці» (1959);
- «Воспитание коммунистического отношения к труду» (1959);
- «Воспитание советского патриотизма у школьников» (1959);
- «Система роботи директора школи» (1959);
- «Верьте в человека» (1960);
- «Як ми виховали мужнє покоління» (1960);
- «Виховання моральних стимулів до праці у молодого покоління» (1961);
- «Духовный мир школьника» (1961);
- «Формирование коммунистических убеждений молодого поколения» (1961);
- «Людина неповторна» (1962);
- «Праця і моральне виховання» (1962);
- «Дума о человеке» (1963);
- «Нравственный идеал молодого поколения» (1963);
- «Шлях до серця дитини» (1963);
- «Воспитание личности в советской школе» (1965);
- «Щоб у серці жила Батьківщина» (1965);
- «Моральні заповіді дитинства і юності» (1966);
- «Трудные судьбы» (1967);
- «Павлышская» (1969);
- «Серце віддаю дітям» (1969); за цю працю 1974 року Сухомлинський був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки;
- «Народження громадянина» (1970);
- «Методика виховання колективу» (1971);
- «Разговор с молодым директором школы» (1973);
- «Как воспитать несовершеннолетнего человека» (1975);
- «Мудрая власть коллектива» (1975) і багато інших.
- У 1976 р. видано вибрані твори В. Сухомлинського у 5-ти томах.
Зростання кількості публікацій, пов'язаних з життям і діяльністю Сухомлинського, їх багатоплановість, а також видання творів різними мовами зумовлюють потребу систематичного аналізу й упорядкування. Тому природно, що дослідники із середини 90-х років, історики педагогіки запропонували вживати узагальнювальний термін «Сухомлиністика». Зараз його широко використовують дисертанти, викладачі вузів, бібліотекарі.
За десять років сухомлиністика набула стабільності, масштабності й різноплановості. За ініціативою Української асоціації В. Сухомлинського з 1993 року проводяться щорічні Всеукраїнські педагогічні читання «В. Сухомлинський у діалозі з сучасністю». 25 вересня 2003 року відбулися урочисті збори в Київському міському будинку вчителя, присвячені 85-річчю від дня народження великого педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського та другі Міжнародні і десяті Всеукраїнські педагогічні читання «В. Сухомлинський у діалозі із сучасністю: особистість учителя».
Важливим засобом поширення ідей В. Сухомлинського є проведення Всеукраїнських конкурсів студентських робіт за його спадщиною. Спадщина вченого є об'єктом наукового дослідження докторських і кандидатських дисертацій, виконаних у різних країнах.
Ідеї Сухомлинського активно впроваджують в життя:
- НВК «Павлиська ЗШ I—III ступенів-ліцей ім. В. О. Сухомлинського»;
- Український колеж ім. В. О. Сухомлинського м. Києва;
- Олександрійський педагогічний коледж Кіровоградської області ім. В. О. Сухомлинського;
- Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського;
- дитячий навчальний заклад ім. В. О. Сухомлинського;
- Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського.
За свою педагогічну працю його нагородили:
- двома орденами Леніна
- багатьма медалями СРСР
- з 1958 року Сухомлинський — член-кореспондент Академії Педагогічних Наук РРФСР
- з 1958 р. Заслужений вчитель УРСР
- у 1968 року йому присвоїли звання Героя Соціалістичної праці
- у тому ж році його обрали членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР
У 1989 році послідовники створили Міжнародну асоціацію прихильників Сухомлинського у місті Марбург (Німеччина), а в 1990 р. — Українську асоціацію Василя Сухомлинського, яка систематично проводить Всеукраїнські педагогічні читання, присвячені вивченню і впровадженню у широку педагогічну практику творчої спадщини видатного педагога. З плином часу інтерес учених і вчителів до життя і творчості В. О. Сухомлинського зростає, поширюється в Україні й світі. Без його творчості не можна уявити сучасної гуманної педагогіки.
Ураховуючи визначний внесок В. О. Сухомлинського у вітчизняну і світову педагогічну науку, Верховна Рада України постановила: оголосити 2003–2004-й навчальний рік в Україні роком Василя Олександровича Сухомлинського.
У 2004 році ім'я Василя Сухомлинського присвоєно Кіровоградському обласному інституту післядипломної педагогічної освіти.
У Полтаві, Кривому Розі та Луцьку існує вулиця Сухомлинського.
У 2011 році на честь Василя Сухомлинського названа вулиця в Києві.[4]
У 2015 році у місті Дніпро вулицю Радгоспну перейменували на вулицю Василя Сухомлинського[5].
У 2016 році в місті Кременчук вулицю Пальміра Тольятті перейменували на вулицю Василя Сухомлинського[6].
У 2016 році в місті Мукачево вулицю Ольмінського перейменували на вулицю Василя Сухомлинського.
2022 року в місті Малин вулицю та провулок Кутузова перейменували на вулицю та провулок Сухомлинського.
Ім'ям Сухомлинського назвали відомчу відзнаку Міністерства освіти і науки України.
На честь Василя Сухомлинського 2003 року в Україні випустили ювілейну монету.
- Серце віддаю дітям
- Сто порад учителеві
- Народження громадянина
- Батьківська педагогіка
- Як виховати справжню людину
- Методика виховання колективу
- Письма к сыну
- О воспитании
- Бджолина музика
- Квітка сонця
- Всі добрі люди — одна сім'я
- Я розповім вам казку… Філософія для дітей
- Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського
- Януш Корчак
- Лев Толстой
- Альберт Бандура
- ↑ Сухомлинський Василь Олександрович: Біографія на УкрЛібі. www.ukrlib.com.ua. Процитовано 17 лютого 2021.
- ↑ Артамонов А. Дом Сухомлинского / А. Артамонов // Удмуртская правда. — 1988. — 18 июня.
- ↑ Кількість статей дано за: В. А. Сухомлинский: Библиография / Сост. А. И. Сухомлинская, О. В. Сухомлинская. — К.: Рад. шк., 1987. — 255 с. Назви статей див. там же.
- ↑ Рішення Київради. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 червня 2011.
- ↑ Розпорядження Дніпропетровського міського голови № 897-р від 26 листопада 2015 року «Про перейменування топонімів м. Дніпропетровська»
- ↑ Кременчук | Новини міста. kremen.gov.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
- Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.303.
- Сухомлинський В. О. Вогнегривий коник: казки, притчі, оповідання / Упоряд. і передм. О. В. Сухомлинського. — К. : Знання, 2007. — 200 с. : іл.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Герасимова Г. П. Сухомлинський Василь Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 913. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Постать В. О. Сухомлинського в українській нумізматиці / Є. Горбуров // Вечерний Николаев. – 2018. – 18 окт. – С. 5.
- Образ В. О. Сухомлинського в українській фалеристиці та нумізматиці / Є. Горбуров // Нумізматика і фалеристика. – 2023. – № 4. – С. 35–37.
- Твори Василя Сухомлинського на сайті Читанка
- Українські твори для малечі на сайті Школа
- Педагогические апокрифы. Этюды о В. А. Сухомлинском. — Х.:Акта, 2008. — 437 с.
- Філософія серця, або гуманізм Василя Сухомлинського. «Дзеркало тижня» № 39 (363) 6 — 12 жовтня 2001
- Фотогалерея Сухомлинського
- Смотрицкий Е., Шейнина Е. Система Сухомлинского и современная школа: размышления в год 90-летия педагога
- Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. О. Сухомлинського [1]
- Казки Василя Сухомлинського на проєкті Дерево Казок — тексти адаптовано Іванюк Д. П.
- Сторінка «СУХОМЛИНСЬКИЙ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ» інформаційно-бібліографічного ресурсу «Видатні педагоги України та світу» ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського
- Василь Олександрович Сухомлинський (1918—1980 рр.): каталог виставки видань вітчизняного педагога у фонді Наукової бібліотеки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: до 100-річчя від дня народження
- Народились 28 вересня
- Народились 1918
- Померли 2 вересня
- Померли 1970
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За трудову доблесть»
- Нагороджені медаллю «За трудову відзнаку»
- Лауреати Державної премії УРСР у галузі науки і техніки
- Заслужені вчителі УРСР
- Василь Сухомлинський
- Уродженці Василівки (Онуфріївський район)
- Українські педагоги
- Радянські педагоги
- Померли в Онуфріївському районі
- Поховані в Онуфріївському районі
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Люди на монетах України
- Члени-кореспонденти АПН СРСР
- Випускники Полтавського педуніверситету
- Великі українці