Бет Гарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бет Гарт
англ. Beth Hart
Основна інформація
Дата народження24 січня 1972(1972-01-24)[1] (52 роки)
Місце народженняЛос-Анджелес, Каліфорнія, США
Роки активності1993 — тепер. час
ГромадянствоСША[2]
Професіїавторка-виконавиця, музикантка, співачка, композиторка, художниця, гітаристка, студійна виконавиця
ОсвітаLos Angeles County High School for the Artsd
Співацький голосконтральто[3]
Інструментигітара, фортепіано і вокал[d]
Жанрисоул, блюз-рок, джаз-рок і блюз
КолективиBeth Hart and Joe Bonamassad
Лейбли143 Recordsd, Lava Records, Atlantic Records, MNRK Music Groupd і Mascot Recordsd
Нагороди
bethhart.com
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарт.

Бет Гарт (англ. Beth Hart; нар. 24 січня 1972) — американська співачка, авторка пісень, музикантка, композиторка та художниця.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Бет Гарт народилася в 1972 році в містечку Пасадена, що недалеко від Лос-Анджелеса, в сім'ї, де всі любили музику. Вже з 4 років грала на фортепіано, мріючи про кар'єру класичної піаністки та оперної співачки. Коли вона була підліткою, її батька ув'язнили за зберігання наркотиків, незабаром батьки розлучилися. У Бет ті її старшої сестри теж розвинулася наркотична залежність. В одному з інтерв'ю співачка так розповідала про цей період[4]:

Я зійшла з котушок, вже коли мені було 11 років, ми з сестрою шаліли по повній. Вона померла потім від передозування ... Якби не заняття музикою в школі, напевно, мене б зараз не стало. Або я опинилася б у в'язниці.

Після закінчення школи Бет вступила до Вищої школи виконавських мистецтв Лос-Анджелеса, де навчалася співу та грі на віолончелі. У мегаполісі перед нею відкривалися великі можливості для реалізації таланту. Першими спробами здобути популярність і аудиторію були виступи перед відкритими мікрофонами в клубах Лос-Анджелес. Публіка відразу її полюбила, а ось педагоги ці нічні заняття, особливо на шкоду денним, не схвалили — і з училища Бет виключили за прогули. Проте вона вже мала план, як домогтися слави.

Початок кар'єри

[ред. | ред. код]

У 1993-му Бет Гарт вже мала згуртовану команду, власний матеріал і менеджера Джеффрі Лея Тозера (співака і власника маленької студії). Він порадив Гарт взяти участь в телешоу «Starsearch» («Пошук зірок»), в якому вона завоювала головний приз. Однак відразу розвинути успіх не вдалося. Музичні лейбли обходили її стороною і не поспішали підписувати контракт. Зрозумівши безплідність телевізійної слави, Бет Гарт із командою прийняла кардинальне рішення піти від менеджера і почала виконувати пісні прямо на вулиці. Музиканти розташувалися в місті Санта-Моніка, де майже кожен день влаштовували концерти для перехожих. Незабаром Бет Гарт зауважив відомий музичний продюсер Девід Фостер, який запропонував їй записати дебютний альбом на своєму лейблі «143 Records».

Дебютний альбом «Immortal», 1996

[ред. | ред. код]

Перший альбом відразу ж приніс Бет Гарт славу і придбав статус мультиплатинового. Композиції з цього альбому стали хітами по обидва боки Атлантики. Бет Гарт зі своїм музичним гуртом вирушає на 9 місяців в світове турне: вони виконували пісні в США, Данії, ПАР. У Німеччині Гарт виступала «на розігріві» у «Scorpions». Проте творчі розбіжності і конфлікти переслідували команду, і повернувшись додому, вони вирішують призупинити спільну діяльність. Гарт так описувала свої враження від першого турне[5]:

Поїздка виявилася настільки виснажливою, що нам потрібен час, щоб відпочити одне від одного. Я провела потім цілих півтора року в стані важкої депресії. У мене було гостре відчуття, що це був провал.

Альбом «Screaming for my supper», 1999

[ред. | ред. код]

Покинувши на час гурт, Бет Гарт вирішує змінити обстановку і їде з рідного Лос-Анджелеса в місто Бірмінгем, штат Алабама. Там вона віддає весь час написанню пісень для нового альбому. Через 5 місяців Гарт повертається в Лос-Анджелес з готовим матеріалом, щоб записати другий альбом. До цього часу зі складу її гурту пішли всі музиканти, крім бас-гітариста Тала Герцберга, з яким вона пішла на звукозаписну студію «Sound Chamber» у Голлівуді. Другий альбом «Screaming for my supper» отримав схвальні відгуки музичної критики і прихильну реакцію публіки. Після запису альбому Гарт, щоб розширити свої творчі інтереси, почала попередню роботу з режисером Річардом Доннером для знімання фільму про життя Дженіс Джоплін. Однак Гарт відхилила пропозицію ролі в фільмі, відкидаючи гру в кіно. Незабаром вона отримала запрошення пройти прослуховування для участі в мюзиклі про Дженіс Джоплін «З любов'ю, Дженіс». Вона з радістю виступила на великій театральній сцені. Мюзикл був захоплено зустрінутий публікою. На хвилі успіху в жовтні 1999 Бет Гарт здійснює благодійний концертний тур Америкою, метою якого є збір коштів на підтримку музичної освіти в школах і допомогу молодим виконавцям і композиторам. Проте успіх і слава посилили алкогольну і наркотичну залежності співачки. Згодом Бет Гарт згадувала[6]:

Того року я пролежала в п'яти лікарнях, і це не рахуючи наркологічних клінік. Все було настільки погано, що я пам'ятаю, як мій психоаналітик порадив мені піти зі сцени.

Дискографія

[ред. | ред. код]

Студійні альбоми

[ред. | ред. код]

Концертні альбоми

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Discogs — 2000.
  2. ↑ LIBRIS — 2018.
  3. ↑ Classic Rock // Classic Rock — Future plc, 2011. — ISSN 1464-7834
  4. ↑ InRock, 2012.
  5. ↑ Beth Hart: Information from Answers.com. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
  6. ↑ Біографія Бет Гарт, на її офіційному сайті http://www.bethhart.com/ [Архівовано 7 листопада 2020 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]


Співаки США Це незавершена стаття про американського співака чи співачку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бет_Гарт&oldid=43688767