ГЕС-ГАЕС Гоенварте
| ГЕС-ГАЕС Гоенварте | |
|---|---|
 | |
| 50°36′51.900000101191″ пн. ш. 11°29′28.800000098798″ сх. д. / 50.61442° пн. ш. 11.49133° сх. д. | |
| Країна |  Німеччина |
| Стан | діюча |
| Річка | Заале |
| Каскад | Каскад на Заале |
| Початок будівництва | 1936 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1942–1959 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 62,75 (турбінний режим) / 34 (насосний режим) МВт |
| Тип ГЕС | пригреблева, гідроакумулююча |
| Розрахований напір | 55 (максимальний 67,9) м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 55 (турбінний режим) / 26 (насосний режим) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2х32 МВА + 1х5,5 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 2х30 + 1х2,75 (турбінний режим) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна (верхній резервуар) |
| Висота греблі | 75 (верхній резервуар) м |
| Довжина греблі | 412 (верхній резервуар) / 215 (нижній резервуар) м |
| Власник | Vattenfall |
  ГЕС-ГАЕС Гоенварте | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС-ГАЕС Гоенварте (Hohenwarte) — гідроакумулювальна електростанція в Німеччині на річці Заале (ліва притока Ельби), у федеральній землі Тюрингія.
Обидва її резервуари створені на Заале: верхній греблею Гоенварте, нижній греблею Айхіхт. Таким чином, окрім роботи в режимі гідроакумуляції, станція виробляє електроенергію за рахунок природного припливу річки. Будівництво бетонної греблі Гоенварте розпочалось у 1936 році та завершилось у 1941-му. Окрім забезпечення гідроенергетичних потреб, споруда виконує протиповеневі функції та за рахунок дозування відпуску води здійснює підтримку судноплавства по Ельбі в літній період. Гребля має висоту 75 метрів, довжину 412 метрів та ширину 6,7 метра. Вона створила четверте за об'ємом водосховище в Німеччині — 181 млн м3. Площа його поверхні 7,3 км2, довжина 27 км. По греблі прокладена автомобільна дорога.
В 1942 році станцію Гоенварте обладнали однією турбіною Френсіс потужністю 30 МВт. По завершенні війни вона була розібрана, упакована та відправлена до СРСР як репарації. Проте тут їй так і не знайшли застосування, і в наступному десятилітті повернули до НДР. У 1959 році гідроелектростанція Гоенварте відновила свою роботу. При цьому окрім змонтованої назад першої турбіни на ній встановили ще одну таку ж та додали невелику горизонтальну турбіну потужністю 2,75 МВт, що довело загальну потужність станції до 62,75 МВт.
Крім турбін, ГАЕС обладнана двома насосами сукупною потужністю 34 МВт, які використовуються для запасання води в режимі гідроакумуляції.
Можливо відзначити, що водосховище греблі Айхіхт об'ємом 5,14 млн м3 виконує роль нижнього резервуару також для спорудженої у 1960-х роках ГАЕС Гоенварте ІІ. Крім того, тут діє мала ГЕС потужністю 3,4 МВт.[1][2][3][4]
- ↑ Hildebrand, Christian. Pumpspeierwerk Hohenwarte. www.christianhildebrand.de. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Kachold, Anke. Pumpspeicherkraftwerk Hohenwarte I und Hohenwarte II. www.gemeinde-hohenwarte.de. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Pumpspeicherkraftwerke in Deutschland. www.trianel-thueringen.de (нім.). Архів оригіналу за 26 червня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ Power plants: Hohenwarte I - Vattenfall. powerplants.vattenfall.com. Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 14 травня 2017.