Асір (емірат)
إمارة عسير الإدريسية Асір | |||||||||||
Емірат | |||||||||||
| |||||||||||
Столиця | Саба | ||||||||||
Державний устрій | Емірат | ||||||||||
Історія | |||||||||||
- Засновано | 1906 | ||||||||||
- Ліквідовано | 1934 | ||||||||||
| |||||||||||
|
Емірат Асір — держава, що існувала в 1910-1934 на території сучасної провінції Асір Саудівської Аравії, а також ряду інших областей. Столицею емірату було місто Саба.
Емірат охоплював території сучасних саудівських провінцій Асір і Джизан, а також південну частину провінції Мекка та район Ходейда сучасного Ємену.
Емірат Асір заснований в 1906 Мухаммадом ібн Алі аль-Ідрісі, нащадком Ахмада ібн Ідріса, у складі Османської імперії. Згодом емірат Асір формально підтримав Арабське повстання, хоча фактичних бойових дій проти турків-османів не вів.
Під час свого правління еміру Мухаммаду доводилося захищати незалежність свого емірату в союзі з Абдель-Азіз ібн Саудом з Неджду проти Хусейн бен Алі з Хіджазу та короля Яхьї з Ємену, кожний з яких вважав Асір невіддільною частиною території своєї держави.
Після смерті Мухаммада ібн Алі в 1920 емірат входить у фазу нестабільності, що призвело наступника Мухаммада, Хасана ібн Алі, до підписання договору з Недждом у 1926, поставивши емірат в положення протекторату останнього. Водночас емірат втрачає свої південні території на користь Ємену, в той час як англійці окупують острови Фарасан.
Проте, емір Хасан ібн Алі зрештою побажав відновити всі свої колишні права, обмежені договором про протекторат, і звернувся за підтримкою до короля Ємену. Король ібн Сауд відповів на це анексією всього емірату в 1934 (згідно з Таїфським договором) і проголосивши після цього остаточне об'єднання Саудівської Аравії.
Карти, що показують зміна території емірату Асір. | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
- Headley, R.L. «ʿ Asīr.» Encyclopaedia of Islam, Second Edition.
- Anne K. Bang, The Idrisi State of Asir 1906 — 1934: Politics, Religion and Personal Prestige as State-building factors in early twentieth century Arabia, (London: Bergen Studies on the Middle East and Africa, 1996)