U-139 (1940)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
U-139
U 139
Однотипний з U-139 підводний човен U-2
Верф Deutsche Werke, Кіль
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Належність Крігсмаріне 1933-1945 Крігсмаріне
Порт приписки Кіль, Готенгафен, Вільгельмсгафен
Замовлення 25 вересня 1939
Закладений 20 листопада 1939
Спуск на воду 28 червня 1940
Введений до складу флоту 24 липня 1940
На службі 1940—1945
Загибель 5 травня 1945 року затоплений екіпажем у порту міста Вільгельмсгафен
Сучасний статус розібраний на брухт
Бойовий досвід Друга світова війна
Кампанія на Балтійському морі
Проєкт
Тип ПЧ торпедний прибережний підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 12,7 вузлів
Швидкість (підводна) 7,4 вузлів
Робоча глибина занурення 80 м
Гранична глибина занурення 150 м
Автономність плавання 56 миль (104 км) на швидкості 4 вузли (в підводному положенні)
5650 миль (10460 км) на швидкості 8вузлів (у надводному положенні)
Екіпаж 28 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 43,97 м
Ширина корпусу найб. 4,916 м
Висота 8,1 м
Середня осадка (по КВЛ) 3,93 м
Водотоннажність надводна 314 т
Силова установка
дизель-електрична; 2 дизельних двигуни MWM RS 127 S, 2 електродвигуни SSW PG VV 322/36
Гвинти 2
Потужність 2 × 510 к.с. (дизелі)
2 × 370 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
3 носових ТА. 5 торпед або 12 TMA чи 18 TMB
ППО 1 × 20-мм зенітна гармата FlaK 30/38/Flakvierling
Історія служби
У складі 1-ша флотилія ПЧ
21-ша флотилія ПЧ
22-га флотилія ПЧ
Командувачі Oblt. Роберт Бартельс
Oblt. Горст Ельфе
Oblt. Гайнц-Конрад Фенн
Oblt. Альберт Лауцеміс
KptLt. Гельмут Зоммер
Oblt. Ріхард Беттхер
Oblt. Губертус Корндерфер
Oblt. Гюнтер Любе
Oblt. Вальтер Кіммельманн
Операції 2 походи
Перемоги 0
U-139 (1940). Карта розташування: Німеччина
U-139
U-139
Район затоплення U-139

U-139 — німецький прибережний підводний човен типу IID, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 20 листопада 1939 року на верфі № 267 компанії Deutsche Werke у Кілі, спущений на воду 28 червня 1940 року. 24 липня 1940 року корабель увійшов до складу 1-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1]. 5 травня 1945 року затоплений екіпажем у порту міста Вільгельмсгафен.

Історія служби

U-139 належав до німецьких малих так званих прибережних підводних човнів типу IID, однієї з модифікацій типу субмарин Третього Рейху. Службу розпочав у складі 1-ї навчальної флотилії ПЧ. 4 жовтня 1940 року переведений до 21-ї флотилії ПЧ — школи підготовки підводників, з 1 травня 1941 року — у 22-гу флотилію ПЧ, де також продовжив підготовку фахівців підводного флоту Крігсмаріне. 22 червня 1941 року включений до бойового складу цієї флотилії. У липні-серпні 1941 року під командуванням оберлейтенанта-цур-зее Горста Ельфе здійснив два бойових походи в Балтійському морі. Жодного корабля чи судна не потопив.

Командири

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела
  1. U-139. uboat.net. Архів оригіналу за 9 травня 2021.(англ.)

Джерела

  • U-139. на uboat.net. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 9 травня 2022. (англ.)

Література

  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
  • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

Посилання