Перейти до вмісту

Свиридова Софія Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Софія Свиридова
Ім'я при народженніСофія Олександрівна Свиридова
ПсевдонімС. Свириденко, Святослав Свириденко, Жильберта
Народилася1882(1882)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померлане раніше 1928
невідомо
Країна Росія
Діяльністьлітератор, перекладач, музикознавець, музичний критик
Мова творівросійська

Софія Олександрівна Свиридова (1882—не раніше 1928) — російський поет, прозаїк, перекладач-еквіритміст, музикознавець, музичний критик[1][2] українського походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Петербургові, батько — дійсний статський радник Олександр Свиридов. Родина мала українське коріння, підтримувала зв'язки з інтелігенцією України, в тому числі з родиною літераторів Івана та Панаса Рудченко[2].

У ранні роки видавалася в газетах Полтави. Одна з робіт була опублікована також в Києві.

Окрім літературної творчості, також провадила наукову діяльність у галузі історії, філології та окультизму, володіла 15-ма мовами[1].

Публікувалася під псевдонімом С. Свириденко (або Святослав Свириденко). Після переходу в римо-католицьку віру взяла нове ім'я — Жильберта[2].

Творчість

[ред. | ред. код]

Софія Свиридова була автором книг та статей про творчість Ріхарда Ваґнера, Роберта Шумана, Ференца Ліста, Йоганнеса Брамса, історичних повістей, поетичних перекладів. Вона співпрацювала з «Великим енциклопедичним словником Брокгауза та Єфрона», з журналами «Російське багатство», «Світ Божий», «Струмок», «Сучасний світ», «Сонечко», а також з «Російською музичною газетою», газетами «Новини», «Полтавщина» тощо[2][1].

Наукова та художня творчість Свиридової можна розподілити на три основні тематичні сфери:

  1. скандинавська міфологія;
  2. оперна драматургія Ріхарда Ваґнера;
  3. жанр німецької романтичної пісні[1].

Найвідоміша та найголовніша її робота в перекладі — це перший російськомовний переклад «Старшої Едди». Перша частина цього твору «Пісня про богів» була видана 1917 року (друга частина «Пісня про героїв» вважається втраченою). Софія Свириденко повністю переклала лібрето відомої тетралогії Ріхарда Ваґнера «Нібелунгова каблучка» (друком так і не вийшло).

Найбільшого значення для сучасної концертної практики мають переклади текстів пісень Роберта Шумана, Йоганесса Брамса та Едварда Ґріґа пера Свиридової. Вони були опубліковані в дореволюційних нотних збірках (деякі з перекладів передруковувались також в радянський час)[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Старшая Эдда. Песни о божествах: Скандинавский эпос. NordicBook.ru. Архів оригіналу за 11 квітня 2013. Процитовано 11 березня 2013.
  2. а б в г Ганзбург Г. И. С. Свириденко — музыкальная писательница и переводчица немецкоязычных либретто // Музыкальная академия : журнал. — М., 1998. — № 1. — С. 167–169.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ганзбург Г. “...У меня своя поставленная цель в жизни...”: С. Свириденко — музыкальная писательница и переводчица // Музыкальная академия. — 1998. — №1. — С. 167-169.
  • Ганзбург Г. О писательнице под псевдонимом С. Свириденко. – [Б. м.]: Издательские решения, 2021. – 84 с. ISBN 978-5-0055-1340-3
  • Смирницкая О. А. Софья Свириденко и ее «Эдда» // Древнейшие государства Восточной Европы — 1999. — М.: «Восточная литература» РАН, 2001. С. 282-299.