Григорій VII (патріарх Константинопольський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Патріарх Григорій VІІ
Πατριάρχης Γρηγόριος Ζ´
Прапор
Прапор
262-й Святійший Архієпископ Константинополя - Нового Риму і Вселенський Патріарх
6 грудня 1923 — 17 листопада 1924
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Мелетій IV
Наступник: Костянтин VI
 
Альма-матер: Халкінська семінарія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Грігоріос Зервудакіс
Γρηγόριος Ζερβουδάκης
Народження: 21 вересня 1850(1850-09-21)
Острів Сифнос
Смерть: 17 листопада 1924(1924-11-17) (74 роки)
Константинополь

CMNS: Григорій VII у Вікісховищі

Патріарх Григорій VII (грец. Πατριάρχης Γρηγόριος Ζ´, в миру Грігоріос Зервудакіс, грец. Γρηγόριος Ζερβουδάκης, 21 вересня 1850, острів Сифнос — 17 листопада 1924 Константинополь) — єпископ Константинопольської православної церкви, 262-й Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх (1923-1924).

Біографія

Навчався в духовній школі на острові Халкі та в Європі.

З 1887 року єпископ Мир Лікійський і протосинкел Родоської архієпископії; потім синкелл при Патріарху Германі V. У 1892 році його призначили митрополитом Серрським, де він активно підтримував грецьку пропаганду в Македонії. У 1909 році був переведений в Кізікську митрополію[1], а з 1913 року — митрополит Халкідонський[2]. Після зречення Мелетія IV 6 грудня 1923 року був обраний його наступником і зійшов на престол 30 грудня.

13 листопада 1924 року надав автокефалію Польській Церкві від Московського патріархату. Заснував єпархії Князівських островів, Центральної Європи та Австралії. Соборним указом від 23 лютого 1924 року в Константинопольській церкві офіційно завершився новоюліанський календар у літургійному житті.

Влітку 1924 року, коли російські ієрархи-біженці увійшли в юрисдикцію Вселенської церкви, він вимагав церковного суду над митрополитами Анастасієм та Олександром у Константинополі, заборонивши їх священство.

Помер від серцевого нападу 17 листопада 1924 року[3].

Примітки

  1. Kiminas, Demetrius (31 март 2009). The Ecumenical Patriarchate: A History of Its Metropolitanates with Annotated Hierarch Catalogs. Wildside Press LLC. с. 77. ISBN 978-1434458766. Архів оригіналу за 2 квітня 2018. Процитовано 14 август 2014.
  2. Kiminas, Demetrius (31 март 2009). The Ecumenical Patriarchate: A History of Its Metropolitanates with Annotated Hierarch Catalogs. Wildside Press LLC. с. 74. ISBN 978-1434458766. Архів оригіналу за 2 квітня 2018. Процитовано 14 август 2014.
  3. Οικουμενικό Πατριαρχείο. Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 9 вересня 2018.

Джерела

Попередник:
Мелетій IV
Константинопольський патріарх
1923–1924
Наступник:
Костянтин VI