Амстердамський договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Амстердамський договір
ТипДоговори Європейського Союзу
Підготовлено2 жовтня 1997
Підписано2 жовтня 1997
МісцеАмстердам
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Амстердамський договір (англ. Treaty of Amsterdam) — результат міжурядової конференції, яка розпочала свою роботу на засіданні Європейської Ради в Турині 29 березня 1996 р. Договір ухвалено на засіданні Європейської Ради в Амстердамі 16-17 червня 1997 р.; 2 жовтня 1997 р. його підписали міністри закордонних справ п'ятнадцяти держав-членів.

Набрав чинності 1 травня 1999 р. після ратифікації в усіх державах-членах згідно з національними конституційними вимогами.

Вніс істотні зміни в договір про ЄС, котрий був підписаний в Маастрихті у 1992 році. Чітко прописані умови вступу до Європейського союзу, включена Шенгенська угода. Також змінена нумерація статей і параграфів установчих договорів.

Основні положення Амстердамського договору

  • ЄС було оголошено простором свободи, безпеки, справедливості, і саме тому механізм Шенгенської "Угоди про ліквідацію прикордонного контролю на внутрішніх кордонах спільноти" був інкорпорований в юридичний і інституційний механізм союзу. Питання внутрішньої безпеки залишилися у винятковому веденні національних держав, Велика Британія, Ірландія і Данія отримали право не брати участі в новій системі;
  • були встановлені обов'язки всіх держав-членів строго дотримуватися і охороняти фундаментальні права людини, запобігати будь-якій дискримінації; постраждалі громадяни мають право на юридичний захист з боку Суду ЄС;
  • значно підвищена роль Європейського Парламенту (ЄП);
  • розвинені і уточнені принципи субсидіарності і траспарентності; проголошено право кожного громадянина отримувати будь-яку інформацію від інститутів ЄС;
  • надана нова редакція положень, що стосуються охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, захисту прав споживача, співпраці правоохоронних органів, боротьби з шахрайством і т.д .;
  • більш виразно сформовані сфери правосуддя і поліцейського співробітництва у кримінальних справах;
  • введено посаду Високого представника з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

Хронологія розвитку ЄС

Після закінчення Другої світової війни суверенні європейські країни уклали договори і, таким чином, співпрацювали та узгоджували політику (або об’єднували суверенітет) у дедалі більшій кількості сфер, у проєкті європейської інтеграції чи побудові Європи (франц. la construction européenne). Нижче наведено юридичне заснування Європейського Союзу (ЄС) — основну основу для цього об’єднання. ЄС успадкував багато своїх теперішніх обов'язків від Європейських Співтовариств (ЄС), які були засновані в 1950-х роках у дусі Декларації Шумана.

Підписаний
Діє з
Документ
1948
1948
Брюссельський договір
1951
1952
Паризький договір
1954
1955
Поправки до Брюссельського договору
1957
1958
Римські договори
1965
1967
Договір злиття
1975
Н/Д
Висновки Європейської ради
1985
1985
Шенгенська угода
1986
1987
Єдиний європейський акт
1992
1993
Маастрихтський договір
1997
1999
Амстердамський договір
2001
2003
Ніццький договір
2007
2009
Лісабонська угода
 
                         
Підвалини Європейського Союзу:  
Європейські спільноти  
Європейська спільнота з атомної енергії (Євратом)   
Європейська спільнота з вугілля та сталі (ЄСВС) Термін дії договору минув у 2002 р. Європейський Союз (ЄС)
    Європейська економічна спільнота (ЄЕС)
        Шенгенська угода   Європейська спільнота (ЄС)
    Співробітництво TREVI (тероризм, радикалізм, екстремізм та міжнародне насильство) Правосуддя та внутрішні справи  
  Співробітництво між поліцією та правосуддям у кримінальних справах
          Європейська політична співпраця  Спільна зовнішня та безпекова політика (СЗБП)
Неконсолідовані органи Західноєвропейський союз (ЗЄС)    
Припинив існування у 2011 р.  
                       

Література

Посилання